31 серпня 2017 року справа № 405/2652/15-а (2-а/405/134/15)
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Ясенова Т.І. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року по справі за позовом Приватного підприємства «Вагран» до Кіровоградської міської ради, треті особи виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 про визнання незаконним і скасування рішення Кіровоградської міської ради,-
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Вагран» до Кіровоградської міської ради, за участю третіх осіб, про визнання протиправним та скасування рішення Кіровоградської міської ради.
25 липня 2017 року ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заявленого клопотання апелянт посилається на те, що з червня 2014 року постійно проживає в місті Києві, та зважаючи на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції участі у справі не приймала, не була залучена стороною по справі або третьою особою, просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже відповідно до зазначених правових норм право апеляційного оскарження судового рішення мають, серед іншого, також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або обов'язки.
Частиною 2 статті 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга, подана на постанову суду першої інстанції, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
ОСОБА_1, не є стороною у даній справі ста третьою особою.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 подано до суду 25 липня 2017 року.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (рішення від 03 квітня 2008 року) вказав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. Суд зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).». Суд вказав, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 02 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 05 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку ОСОБА_17, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції».
У своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У даній справі оскаржуване ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції набрало законної сили, отже заявнику апеляційної скарги необхідно вказати чіткі та обґрунтовані причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, які апелянт вважає поважними та які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 КАС України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянтом не додано до апеляційної скарги доказу сплати судового збору в установленому чинним законодавством порядку та розмірі.
Згідно з матеріалами справи позивачем подано адміністративний позов безпосередньо до суду першої інстанції 15.04.2015, що підтверджено реєстраційним штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції.
Позовні вимоги носять немайновий характер.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 01 січня - 1218,00 гривень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на постанову суду у справі за позовом немайнового характеру, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами: за позов суб'єкта владних повноважень, юридичної особи або фізичної особи-підприємця - сплачується судовий збір в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; за позовом фізичної особи - 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 80 грн. 39коп.
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам, оскільки до неї не додані її копії та письмові матеріали відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. 108, 186, 187, 189 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року у справі №405/2652/15-а залишити без руху та надати строк тридцять днів з моменту отримання апелянтом копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження звернення з даною апеляційною скаргою в межах строку встановленого статтею 186 КАС України, або подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин пропуску строку з наданням на підтвердження таких обставин, відповідних доказів; оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 80грн. 39коп. за реквізитами: одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра, КБКД 22030101, ЄДРПОУ 37989274, р/р 31217206781004, МФО 805012, банк отримувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпра; копії апеляційної скарги та письмових матеріалів до неї відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Суддя Т.І. Ясенова