Іменем України
03.11.09 Справа №2а-1602/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
суддів- Єфременко О.О., Прохорчук О.В.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
позивача- Олійникова В.І.,
представник відповідача- не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2
до Президента України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити певні дії
Суть спору:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язанні здійснити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.09.2009 було відкрито провадження у справі. Позивача було зобов'язано надати копії заяв (скарг) від 15.09.2008 та 27.07.2009, направлених на адресу відповідача, докази направлення зазначених заяв на адресу відповідача та отримання них відповідачем.
Відповідача було зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо предмету позову з наданням документів у підтвердження в них зазначеного та належним чином засвідчені копії заяв (скарг) позивача від 15.09.2008 та від 27.07.2009 в разі їх надходження.
Ухвалою суд від 09.09.2009 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 02.10.2009.
У судовому засіданні 02.10.2009 позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить визнати дії відповідача протиправними також щодо ненадання відповіді на його заяву від 26.08.2009. Ухвалою суду від 02.10.2009 розгляд справи було відкладено на 03.11.2009.
У судовому засіданні за клопотанням позивача оголошувалась перерва.
В позовній заяві ОСОБА_2 крім позовних вимог були викладені клопотання, частина яких була вирішена в судовому засіданні усними ухвалами суду. Крім інших клопотань позивач просить звільнити його від сплати судового збору, допомогти витребувати відповіді на його скарги з Вищої Ради юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольського апеляційного адміністративного суду, Ленінського та Гагарінського районних судів м. Севастополя. Також позивач просить допомогти отримати заборгованість по заробітній платі з ТОВ КТЕЗ «Сатурн», ЗАТ «ЕММ»та ПП «Сієста-плюс».
ОСОБА_2 позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення щодо заявленого позову, правова позиція обґрунтована безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі, та розглянути справу за відсутності представника Президента України.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
На підставі наведеної норми, а також врахувавши, що участь у судовому засіданні це право, а не обов'язок сторони, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами і без участі представника відповідача.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 27.07.2008, 15.09.2008, та 26.08.2009 направляв на адресу Президента України заяви (скарги) на неправомірні дії посадових осіб м. Севастополя, в яких він не погоджується із діями голови та суддів Ленінського та Нахімовського районних судів м. Севастополя щодо розгляду справ за його позовами, та не погоджується з діями посадових осіб підприємств, на яких він працював.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України, зокрема статтею 106, передбачені повноваження Президента України, до яких не відноситься вирішення питань, викладених у заявах ОСОБА_2 від 27.07.2008, 15.09.2008 та 26.08.2009 .
Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Указом Президента України від 14.10.2005 № 1445/2005 «Про створення Секретаріату Президента України» створено Секретаріат Президента України як допоміжний орган щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень.
Підпунктом 19 пункту 4 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом Президента України від 04.11.2005 № 1548/2005 «Питання Секретаріату Президента України» визначено повноваження Секретаріату організовувати розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Частиною 3 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, з підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Як свідчать матеріали справи, звернення ОСОБА_2 від 15.09.2008 на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Секретаріатом Президента надіслано на розгляд за належністю до Апеляційного суду м. Севастополя із супровідним листом від 25.09.2008 № 22/102328-27 з проханням повідомити заявника про результати розгляду.
Звернення ОСОБА_2 від 26.08.2009 на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Секретаріатом Президента надіслано на розгляд за належністю до Прокуратури м. Севастополя із супровідним листом від 02.09.09 № 22/075658-27.
Оскільки вирішення витань, викладених у скаргах ОСОБА_2 від 15.09.2008 та 25.09.2009 не відноситься до компетенції Президента України, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно ці скарги були направлені для розгляду за належністю, та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Як вбачається з службової записки Керівника Служби з питань звернень громадян Секретаріату Президента України від 14.10.2009 № 22-02/1220 звернення ОСОБА_2 від 27.07.2009 до Секретаріату Президента України не надходило, в електронній базі даних Служби з питань звернень громадян не зареєстровано.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду доказів того, що Президентом отримано його звернення від 27.07.2009 чи 27.07.2008, тому позовні вимоги в частині не надання відповіді на заяву від 27 липня також не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про надання допомоги витребування відповідей від посадових осіб та зафіксувати певні факти суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з наведеними нормами, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до частини 2 статі 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Оскільки відповідачем у справі зазначено Президента України суд розглядає позов у межах позовних вимог саме до цього відповідача.
Що стосується клопотань позивача про надання допомоги у витребуванні відповідей на його скарги, судова колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки надання допомоги у розумінні зазначених клопотань до компетенції адміністративного суду не відноситься.
Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" зазначена категорія осіб, які звільняються від сплати судового збору. ОСОБА_2 не надано суду доказів того, що він відноситься до зазначених осіб.
На підставі наведеного суд вважає, що вимоги про звільнення позивача від сплати судового збору задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір, суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір в дохід держави в розмірі 3 грн. 40 коп. відповідно до пункту "б" частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09.11.09 о 17:00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (99055, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Н.Г. Плієва
Судді: О.О. Єфременко
О.В. Прохорчук