01 вересня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/784/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Феленюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3В.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луня Іллі Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луня Іллі Вікторовича щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Артем банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луня Іллю Вікторовича включити ОСОБА_3 до загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Артем банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Артем банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У судовому засіданні 27.07.2017 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, здійснено процесуальне правонаступництво Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луня Іллі Вікторовича на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на його думку, йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, зазначив, що відповідачами, у порушення вимог чинного законодавства, не включено ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначив про безпідставність позовних вимог позивача, у зв'язку з тим, що в оскаржуваних правовідносинах Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що до переліку вкладників включаються всі без виключення особи, які за змістом пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають статус вкладника банку, що, у свою чергу, повністю виключає можливість не включення окремих вкладників до переліку вкладників банку та свідчить про включення ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем банк». При цьому, зазначив, що висновки позивача про не включення його до переліку вкладників ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 20.01.2016 між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Артем банк» укладено договір банківського рахунку № ПР/ФО/BNK215-11, у валюті гривня, для зарахування, зберігання, перерахування, видачі грошових коштів, а також здійснення всіх інших операцій, передбачених чинним законодавством України (а.с.10-12).
Як вбачається з довідки начальника відділення № 215 Публічного акціонерного товариства «Артем банк» від 16.11.2016 № 215-84, кошти у сумі 181300,00 грн. були внесені на рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_2 у готівковій формі через касу відділення банку у повному обсязі. Також, у довідці зазначено, що станом на 16.11.2016 залишок коштів на рахунку позивача становить 181300,00 грн. (а.с.13).
Також, судом встановлено, що 15.11.2016 рішенням Правління Національного банку України № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем банк» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
У свою чергу, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.11.2016 № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Артем банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Артем банк» з ринку, шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць - з 16.11.2016 по 15.12.2016 (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луня Іллю Вікторовича з наданням останньому усіх повноважень тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Артем банк» (а.с.111-112).
Рішенням Правління Національного банку України від 15.12.2016 № 492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство «Артем банк» (а.с.113).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.12.2016 № 2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Артем банк» строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луню Іллі Вікторовичу, на цей же строк (а.с.114).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луня Іллі Вікторовича з заявою, в якому зазначила, що звернувшись до банку-агента Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» за отриманням відшкодування за вкладом, останню було повідомлено про факт не включення ОСОБА_3 у списки осіб, яким здійснюються виплати. У зв'язку з чим, просила надати пояснення про причини не включення її до вищевказаного списку (а.с.36).
Листом від 18.01.2017 № 72 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Луньо Ілля Вікторович повідомив позивача про те, що оскільки операція щодо розміщення ОСОБА_3 вкладу підпала під критерії обов'язкової перевірки, то стосовно даної операції було прийнято рішення щодо тимчасового обмеження здійснення виплат за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до моменту закінчення перевірки. Також, зазначив, що після закінчення перевірки, яка носить системний характер, і стосується всіх правочинів (у тому числі договорів), що підпадають під критерії обов'язкової перевірки, Уповноважена особа Фонду письмово повідомить позивача про результати такої перевірки (а.с.14).
14.04.2017 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» на адресу позивача направлено повідомлення № 1157, в якому зазначено, що Уповноваженою особою, на підставі пунктів 1,2,7,9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визнано нікчемними правочини щодо набуття зобов'язань Публічним акціонерним товариством «Артем банк» у сумі 157845,00 грн. перед ОСОБА_3 Також, вищевказаним повідомленням вимагалось від ОСОБА_3 у строк сім днів, з дати отримання повідомлення, повернути грошові кошти у сумі 23455,00 грн., отриманих нею шляхом зняття готівки з власного поточного рахунку за нікчемним правочином (а.с.37,38).
У свою чергу, не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, у частині невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Розглядаючи справу по суті, суд вважає за необхідне висловитись стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Так, висновок Верховного Суду України у вищевказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищезазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Проте, суд зазначає, що застосування норм Закону № 2343-XII у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з наступного.
Так, Законом № 2343-XII встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
У свою чергу, у відповідності до положень статті 1 Закону № 2343-XII , банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
З вищевказаного вбачається, що Законом № 2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, частиною 3 статті 2 Закону № 2343-XII встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що у даній адміністративній справі спірні відносини вирішуються в рамках Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), який містить у собі спеціальні норми, якими, у свою чергу, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (стаття 1 Закону № 4452-VI ).
Системний аналіз положень Закону № 2343-XII та Закону № 4452-VI, дає суду підстави дійти висновку, що у даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої Законом № 4452-VI, оскільки, зокрема, у силу положень статті 7 Закону № 2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин, у частині задоволення кредиторських вимог, положень Закону № 2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції.
Натомість, у даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі рішення Правління Національного банку України від 15.12.2016 № 492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» в рамках Закону № 4452-VI, яким, у свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції, а тому у спірних правовідносинах приписи Закону № 2343-XII застосуванню не підлягають.
Окремо, суд звертає увагу на пункт 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до якого адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справі № К/800/21063/15, № К/800/21185-15 (ЄДРСР № 57283527), та позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 13.07.2016 у справі №826/5998/16 та від 13.07.2016 у справі № 810/968/16 (ЄДРСР № 58952538).
Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, та вирішення даної справи у порядку адміністративного судочинства.
У свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон № 4452-VI.
Так, у відповідності до положень статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
У силу статті 44 Закону № 4452-VI, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
Водночас, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачений статтею 27 Закону № 4452-VI, а саме: Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» (частина 3 статті 27 Закону № 4452-VI).
Аналогічні норми містяться і у Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (далі - Положення № 14).
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Перелік вкладників, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік вкладників складається уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі вищевказаного переліку. При цьому, Перелік вкладників по суті має характер попереднього документу, який, надалі, у формі Загального реєстру, затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, як встановлено під час судового розгляду даної справи, Уповноваженою особою було допущено бездіяльність саме у невключенні позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Артем банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У свою чергу, стосовно підстав невключення позивача Уповноваженою особою до вищевказаного Переліку вкладників, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно з частиною 2 статті 38 Закону № № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з приписами частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням (частина 4 статті 18 Закону № 4452-VI).
Відповідно до частини 5 статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
У свою чергу, Уповноважена особа, вважаючи оскаржувану бездіяльність правомірною, зазначає, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений з позивачем, визнаний нікчемним саме на підставі пунктів 1,2,7,9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, суд не погоджується з вказаними висновками Уповноваженої особи, з огляду на таке.
Так, 20.01.2016 між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Артем банк» укладено договір банківського рахунку № ПР/ФО/BNK215-11, у валюті гривня, для зарахування, зберігання, перерахування, видачі грошових коштів, а також здійснення всіх інших операцій, передбачених чинним законодавством України (а.с.10-12).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки начальника відділення № 215 Публічного акціонерного товариства «Артем банк» від 16.11.2016 № 215-84, кошти у сумі 181300,00 грн. були внесені на рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_2 у готівковій формі через касу відділення банку у повному обсязі. (а.с.13).
У свою чергу, факт знаходження грошових коштів на вкладному рахунку позивача відповідачем не заперечується.
При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про той факт, що банк уклав правочин (у тому числі договір банківського вкладу з ОСОБА_3 від 20.01.2016 № ПР/ФО/BNK215-11), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки положення статті 1058 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону № 4452-VI та пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, передбачають можливість зарахування коштів на вкладний рахунок фізичної особи іншими особами.
При цьому, жодних доказів на підтвердження нікчемності вищевказаного правочину саме за пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою Фонду не наведено, оскільки умови договору банківського вкладу (депозиту) є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Вищим адміністративним судом України в постанові від 22.06.2017 (справа № К/800/11078/16) та ухвалі від 29.06.2017 (справа № К/800/21889/16).
Щодо посилання Уповноваженої особи Фонду, викладеного у повідомленні від 14.04.2017 № 1157 про визнання банківського владу позивача від 20.01.2016 № ПР/ФО/BNK215-11 нікчемним, на пункт 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI (здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства), суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до статті 75 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не могла знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства «Артем банк» обмеження.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази щодо прийняття Національним банком України рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем банк» до категорії проблемних.
Натомість, навіть у разі прийняття б Національним банком України вищевказаного рішення, останнє стосувалося встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.06.2017 (справа № К/800/10962/16).
Також, не заслуговують на увагу і посилання відповідача, у повідомленні від 14.04.2017 № 1157 про визнання банківського владу позивача від 20.01.2016 № ПР/ФО/BNK215-11 нікчемним, на пункти 1 та 2 частини 3статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки підстави для визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними жодними доказами не підтверджено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, у відповідності до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, Уповноваженою особою не наведено та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладений банком з позивачем договір банківського вкладу (депозиту) був спрямований на завдання шкоди державі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору банківського вкладу позивача від 20.01.2016 № ПР/ФО/BNK215-11 є припущенням, оскільки обставини, які б беззаперечно свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим правочином та настанням негативних для банку наслідків, що являються підставами для визнання такого правочину нікчемним, по справі не встановлені.
Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.06.2017 (справа № К/800/10360/16).
Крім того, Уповноваженою особою, в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору банківського вкладу, а саме: будь-якого рішення про визнання нікчемним договору банківського рахунку; відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського рахунку; обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб банку.
Таким чином, Уповноваженою особою не доведено наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з загальними засадами права бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
За таких обставин та з урахуванням факту недоведеності відповідачем наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича щодо невключення ОСОБА_3 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у цій частині.
Разом з тим, вимога позивача, щодо зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича включити ОСОБА_3 до загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Артем банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до пункту 5 розділу II Положення № 14 передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Окрім того, згідно з пунктом 3 розділу II Положення № 14 банк має право надати до Фонду зміни та уточнення до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються: тип змін (зміна реквізитів вкладника без зміни гарантованої суми відшкодування, тимчасове обмеження, зняття тимчасового обмеження, зміна сум залишків коштів тощо); кількість інформаційних рядків, що змінюються; підсумкові значення сум у файлі змін (за записами, що змінюються). Усі зміни до бази даних про вкладників надаються окремими файлами відповідно до типу змін.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, Уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги у національному законодавстві закріплюють положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_3
Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись статтями 11, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича щодо невключення ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем банк» Шевченка Андрія Миколайовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Артем банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій