Іменем України
09.11.09 Справа №2а-1598/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
позивача- Дзюби С.М.,
представника відповідача- Угрин А.В., довіреність № 380/10 від 26.02.2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження
про стягнення заборгованості та моральної шкоди
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду за адміністративним позовом до Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України про стягнення заборгованості у вигляді надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 2587,50 грн., надбавки за кваліфікацію у розмірі 105,52 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у розмірі 3050,00 грн., моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Також просить суд зобов'язати відповідача надати відомості щодо виплати незаконно утриманих податків, внести відомості в довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії про нарахування зазначених надбавок, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.09.2009 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 22.09.2009.
Ухвалою суду від 22.09.2009 було закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 13.10.2009 У судовому засіданні у зв'язку із відкликанням позивачем частини позовних вимог позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити певні дії були залишені без розгляду.
Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що Південний центр радіотехнічного спостереження не має статусу юридичної, може бути позивачем і відповідачем у справі від імені Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Ухвалою суду від 13.10.2009 первинного відповідача у справі - Південний центр радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України було замінено на належного відповідача -Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України судове засідання неодноразово відкладалось.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 2587,50 грн. за січень, лютий 2008, також вважає, що за березень, квітень та травень надбавка протиправно нарахована лише від посадового окладу.
Крім того, просить стягнути надбавку за кваліфікацію в розмірі 105,52 грн. за квітень і травень 2009 року. В частині стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік позивач збільшив вимоги, просить стягнути 3247 грн. 71 коп. згідно з довідкою про його грошове забезпечення за червень 2009 року.
Також підтримав позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. та судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 450,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплата зазначених видів грошового утримання передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, проте відповідачем протиправно не здійснювалась, чи здійснювалася у меншому розмірі.
Вимоги про стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що отримання всіх зазначених надбавок йому необхідно для врахування їх у довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії. Протиправні дії відповідача щодо несвоєчасного нарахування та виплати йому деяких видів грошового забезпечення потребували від нього значних зусиль, та йому самому прийшлось вивчати законодавство та здійснювати відповідні розрахунки, щоб отримати певних результатів.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 являється відрядженим до Національного Космічного агентства України , всі виплати йому правомірно здійснювались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 104.
Відповідач вважає, що відповідно до зазначеної постанови відрядженим військовослужбовцям, яким в даному випадку є позивач, виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення -як для відповідних працівників Національного космічного агентства України. Також представник відповідача пояснила, що відповідно до ч. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 104 позивач отримував щомісячну доплату.
Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та надані докази, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України (далі- НЦУВКЗ) на посаді начальника групи технічної служби головного інженера відділу експлуатації Південного центру радіотехнічного спостереження. Південний центр радіотехнічного спостереження (далі- ПЦРС) являється відокремленим структурним підрозділом та входить до складу НЦУВКЗ.
НЦУВКЗ є державною бюджетною установою, а військовослужбовці, які проходять службу на посадах працівників НЦУВКЗ відряджені до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.
Як вбачається з довідки ПЦРС від 07.08.2009 № 181 (а.с.18) ОСОБА_1 має класну кваліфікацію 1 (перший) клас по військово-обліковій спеціальності.
Позивач проходив військову службу за контрактом, наказом заступника Міністра оборони України № 59 від 13 травня 2009 року його було звільнено у запас за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я). Наказом виконуючого обов'язки начальника Південного центру радіотехнічного спостереження № 56-ос від 26.05.2009 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Центру.
Частиною 5 статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 2 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.
Стаття 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” зазначає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28.
Згідно з додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 особи офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особи рядового, сержантського і старшинського складу, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, що мають перший клас отримують надбавку за кваліфікацію у розмірі 8 % від посадового окладу.
Пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 зазначає, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначеного згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 01.01.2008 (далі- Інструкція).
Згідно з п.п. 19.1.1 п. 19.1 розділу XIX вказаної Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу виплачується в таких розмірах на місяць що мають: 2 клас - 5 відсотків, 1 клас - 8 відсотків, клас майстра - 11 відсотків. Тобто у зв'язку з упорядкуванням додаткового виду грошового забезпечення - надбавки за кваліфікацію - ОСОБА_1, який має кваліфікацію - перший клас - зазначена надбавка повинна виплачуватись у розмірі 8 % від посадового окладу.
Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача, що оскільки ОСОБА_1 вважається відрядженим військовослужбовцем він не має права на отримання надбавки за кваліфікацію у зв'язку з наступним.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій ” зазначено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.01 № 1053/2001 - за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.
Враховуючи наведені норми, суд вважає, що доводи відповідача засновані на помилковому трактуванні діючих норм права, а тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги. За таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині протиправності дій щодо не виплати надбавки ОСОБА_1 за кваліфікацію за квітень і травень 2009 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає за можливе з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію за квітень і травень 2009 року у розмірі, передбаченому додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 - 8 % від посадового окладу.
Що стосується решти позовних вимог суд дійшов висновку що вони не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
При цьому право встановлювати надбавку - не є обов'язком, а приставка «до» свідчить, що 50 % - це максимальний розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, вище якої надбавка за виконання особливо важливих завдань не може бути сплачена.
У судовому засіданні встановлено, що рішення про виплату надбавки приймається начальником НЦУВКЗ за поданням керівників структурних підрозділів щомісячно, та оформлюється відповідним наказом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади. Органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Накази про виплату ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за січень та лютий 2008 року не видавались, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної надбавки.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 керівникам надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що оскільки постанова зазначає виплату матеріальної допомоги як право, а не обов'язок керівника, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені водному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Позивач просить стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду, оскільки для оформлення довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії йому прийшлось покласти значних зусиль, оскільки у зв'язку з протиправними діями відповідача не всі види грошового забезпечення йому були виплачені та враховані у зазначеній довідці. Вимоги про стягнення моральної шкоди позивач обгрунтовує тим, що у зв'язку з протиправними діями відповідача у нього погіршився стан здоров'я, тривалий час була депресія, він став нервовівшим і дратливішим.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки обґрунтування позивача щодо спричинення йому моральної шкоди не знайшли підтвердження належними доказами, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню внаслідок недоведеності факту заподіяння такої шкоди.
З цього ж приводу не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення судових витрат, пов'язаних із отриманням правової домоги, оскільки з наданих квитанцій № 458063 від 03.09.2009 та № 458440 від 07.08.2009 не вбачається що грошові кошті отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 саме від позивача ОСОБА_1 та за складення саме цього адміністративного позову. Договір про надання юридичних послуг у вигляді складення позову між фізичною особою-підприємцем та позивачем суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Суд вважає, що з державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 11.11.09 о 14-00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії командування Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження щодо несплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за квітень та травень 2009 року, та сплати зазначеної надбавки за січень - березень 2009 року та червень 2009 у неповному обсязі.
Зобов'язати командування Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію за квітень і травень 2009 року у розмірі 8 % від його посадового окладу.
Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за квитанцією № 789.130.1 від 07.09.09 у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва