Копія
Іменем України
30.10.09Справа №2а-1950/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Дудкіної Т.М.;
при секретарі - Нікішенко Г.О.,
з участю: представника позивача - Кухаренко В.М.
представника відповідача - Семенової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,
Севастопольське міське відділення Фонду захисту інвалідів (далі відділення Фонду) звернулося до суду з зазначеним позовом, просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 11931,82 грн. та пеню у сумі 829,98 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач, у порушення вимог ст.19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ (далі Закон №875) не працевлаштував на своєму підприємстві інвалідів у кількості однієї особи, тобто недотримався нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції відповідно до ст. 20 Закону №875.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, наполягали на його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що відповідачем, у виконання вимог ст. 19 Закону №875 створено на підприємстві одне робоче місце спеціально для інвалідів, виходячи з чисельності працюючих, специфікою діяльності підприємства є судноремонт, а сама робота пов'язана зі шкідливими умовами праці, що, відповідно до вимог трудового законодавства, не дозволяє працевлаштування інвалідів на виконання цієї роботи. Зазначає, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів, однак ні позивач ні Центр зайнятості допомоги у працевлаштуванні інвалідів не надав, хоча відповідач щомісячно подавав до Центру зайнятості звіти про наявність вакантної посади, на яку може бути працевлаштований інвалід. Звертала увагу суду на те, що інвалід вправі самостійно приймати рішення щодо свого працевлаштування на певному підприємстві, відповідач же в свою чергу перепон щодо працевлаштування не чинив, однак, самостійно віднайти інваліда для працевлаштування не зміг.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 18 ЗУ №875, зокрема, передбачено забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ №875, зокрема, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом установлено, що ТОВ „Квадрант” зареєстроване у Севастопольському міському відділенні Фонду інвалідів та надає останньому звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Як встановлено у судовому засіданні, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2008 році складала 11 осіб, а тому, виходячи з положень „Інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої Наказом державного комітету статистики України від 28.09.05 №286, норматив для працевлаштування інвалідів у відповідача складає 1 особу. Фактично у 2008 році у відповідача були відсутні працюючі інваліди, що і послужило підставою для звернення з позовом до відповідача про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 12761,80 грн.
Як вбачається з пояснень представника відповідача, підтверджується матеріалами справи, 03.01.2008 р. відповідачем видано наказ №2-Ш до штатного розкладу підприємства та введено посаду інженера-електрорадіонавігатора-інваліда.
Судом достовірно встановлено, що на протязі 2008 року відповідач подавав до Севастопольського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН щомісячно про наявність вакантної посади на підприємстві для інвалідів.
Відповідно до листа директора Севастопольського міського центру зайнятості за період з січня по грудень 2008 року до центру зайнятості інваліди за працевлаштуванням по спеціальності інженер-електронавігатор не зверталися.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.
Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 Закону України "Про зайнятість населення" працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 18-20 Закону №875 суд приходить до висновку, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Обов'язки ж роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:
а) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць.
б) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Частиною третьою статті 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, роботодавцями.
Відповідно до пунктів 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК і розробляється за участю інваліда.
З огляду на викладене, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда;
в) забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою адміністрації, з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів;
г) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;
д) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Таким чином, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши надані суду докази у їх сукупності слід визнати, що відповідачем у справі вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, так відповідач створив робоче місце для інвалідів відповідно до встановленого нормативу, інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) у спірний період, що сторонами не заперечується.
В той же час, центром зайнятості та позивачем спрямування інвалідів до відповідача для працевлаштування не здійснювалося. Відсутні також випадки безпосереднього звернення інвалідів до відповідача з питань працевлаштування. Дана обставина позивачем не спростована, зворотного не доведено.
Позивачем також не доведено відмови відповідача у непрацевлаштуванні інвалідів на своєму підприємстві.
Суд приймає до уваги доводи представника відповідача щодо специфіки діяльності відповідача, яка відповідно до пояснень його представника зводиться до судоремонтних робіт та за своєю суттю є шкідливою і не може бути запропонована інвалідові в порушення вимог трудового законодавства. Дані твердження представниками позивача не спростовані, а тому, на думку суду та виходячи з вимог ст. ст. 4,5,12 Закону України „Про охорону праці”, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку , встановленому законодавством України, зокрема ЗУ „Про охорону праці”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.
Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з викладеного суд не вбачає вини відповідача у не працевлаштуванні ним інвалідів, оскільки ТОВ „Квадрант” виконало обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, передбачені Законом №975, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у сумі 12761,80 грн. задоволенню не підлягають як необгрунтовані.
Судові витрати суд відносить на рахунок держави, що не суперечить ст. 94 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 3 листопада 2009 року.
На підставі ст. ст. 18-20 ЗУ„Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 2,7,19 ЗУ „Про зайнятість населення”, ст. ст. 1 ,23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", керуючись ст. ст. 2, 8, 9,10,11,17,71,86,158-163 КАС України, суд
В задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „Квадрант” про стягнення адміністративно-господарських санкцій, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Суддя Т.М. Дудкіна