Іменем України
26.10.09 Справа №2а-1009/09/2770
14 год. 06 хв.
Каб. № 1
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавура О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.06.2009, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
представника відповідача - Летючої Д.Г., довіреність від 22.06.2009 № 344/10/004, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя,
розлянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2звернувся до судуз адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовна заява вмотивована порушенням відповідачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при винесенні ним податкових повідомлень-рішень №000350172/0, №000350172/1, №00350172/2, № 000350172/3 за результатами перевірки позивача в період з 29 вересня по 10 жовтня 2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24 червня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1009/09/2770.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, що наведено у позові, наполягав на тому, що податкові накладні, які виключені з суми податкового кредиту, складені відповідно до вимог законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив у позові відмовити з підстав, що наведені у запереченні на позов, зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи у період часу з 29.09.08 по 10.10.08 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проведено планову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.06 по 30.06.08, за результатами перевірки складено акт від 10.10.08 №127/17-227/2/2387713331/13576/1 (далі Акт перевірки) та винесене податкове повідомлення-рішення № 000350172/0.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до податкових органів України. Рішенням від 05.02.2009 №724/И/25-010 про результати розгляду скарги ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя вона залишена без задоволення.
Згідно абзацу “б” пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253 (далі Порядок), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене, крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
На виконання зазначеної вимоги Порядку, ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення № 000350172/1.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, за наслідками розгляду скарги її залишено без задоволення, ДПА у м. Севастополі винесено рішення №427/10/25-020 від 09.04.2009, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 000350172/1 залишено без змін. Відповідно до вимог абзацу “б” пункту 5.3 Порядку ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення № 000350172/2.
Незгодний з цим рішенням, позивач оскаржив його до ДПА України, за наслідками розгляду скарги її залишено без задоволення, ДПА України винесено рішення від 12.06.2009 № 2625/7/25-0315, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 000350172/2 залишено без змін. Відповідно до вимог абзацу “б” пункту 5.3 Порядку ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення № 000350172/3.
Тобто, винесення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі за результатами розгляду матеріалів повторної скарги позивача податкового повідомлення-рішення № 000350172/3 від 12.06.2009, фактично відміняє податкові повідомлення-рішення № 000350172/0, № 000350172/1 та №000350172/2.
У зв'язку з чим позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 000350172/0, № 000350172/1, № 000350172/2, які уже фактично відкликані відповідачем, не підлягають задоволенню.
Щодо підстав оскарження податкового повідомлення-рішення № 000350172/3, то судом встановлено наступне.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до складу податкового кредиту у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2006 року включені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 40697,50 грн. за податковими накладними, які не відповідають встановленій формі, а саме, не скріплені печатками контрагентів - суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб:
ОСОБА_4 на загальну суму 60996 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 10166 грн.),
ОСОБА_5 на загальну суму 50349,90 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 8391,70грн.),
ОСОБА_6 на загальну суму 47504,10 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 7917,35грн),
ОСОБА_7 на загальну суму 21825,60 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 3640,93 грн.),
ОСОБА_8 на загальну суму 22652 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 3775,30 грн),
ОСОБА_9 на загальну суму 30766 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 5127,73 грн.),
ОСОБА_10 на загальну суму 10070,72 грн. (враховуючи податок на додану вартість у сумі 1678,45 грн.).
На підставі наданих до перевірки податкових накладних відповідачем було виявлено, що за період з 01.01.06 по 30.06.08 податковий кредит склав 100162 грн., що на 40009 грн. менше, ніж зазначено підприємцем у податкових деклараціях з податку на додану вартість (140171 грн.), тобто позивачем у порушення Закону України «Про податок на додану вартість» було завищено податковий кредит на 40009 грн. (у тому числі: у січні 2006 - на 10103 грн., у лютому - на 9711 грн., у березні 2006 - на 9012 грн., у квітні 2006 - на 462 грн., у травні 2006 - на 274 грн., у червні 2006 - на 6143 грн., у липні 2006 - на 4304 грн.). З урахуванням від'ємного значення, визначеного платником податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість у січні 2006 року у розмірі 1493 грн. та у квітні 2006 року у розмірі 291 грн. заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету, склало: у січні 2006 року - 8610грн., у лютому 2006 року - 9972грн., у березні 2006 року - 9012 грн., у квітні 2006 року - 171 грн., у травні 2006 року - 274 грн., у червні 2006 року - 6368 грн., у липні 2006 року - 5602 грн., всього у загальному розмірі 40009 грн. Позивачем було допущено порушення порядку оформлення податкових накладних, що в свою чергу свідчить про їхню сумнівність, тому Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не мав права на формування податкового кредиту, тому що в нього були відсутні відповідні первинні документи (підтверджуючі, оформлені належним чином, достовірні).
За результатами розгляду матеріалів перевірки та скарг позивача ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 60013,50 грн. (у тому числі, 40009 грн. - з податку на додану вартість, 20004,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами (податковими накладними чи митними деклараціями), платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними документами.
Згідно підпункту 7.2.1. пункту 7.2 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Аналогічні вимоги до податкової накладної викладені в пункті 18 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7.08.1998.
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість" У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. У будь-якому разі видається товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та (або) прийняття платежу із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Якщо постачальник товарів (послуг) відмовився надати отримувачу цих товарів (послуг) податкову накладну або порушив порядок її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) заяву зі скаргою на такого постачальника. До заяви платник зобов'язаний додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Указана заява є підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Підставою для виключення з суми податкового кредиту вказаних вище податкових накладних та нарахування штрафних санкцій стало порушення положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної.
Так, податкові накладні від 11.01.2006 № 11, від 02.03.2006 № 37, від 24.03.06. № 32, від 31.03.2006 № 29, що отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є такими, що видані особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно у встановленому Законом порядку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності лише 06.06.2006, а присвоєно у встановленому Законом порядку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та видано відповідне свідоцтво йому лише 21.06.2006 (а.с. 55 зворотній бік). Однак у всіх податкових накладних, які було видано від імені ОСОБА_4 зазначено номер свідоцтва, що було ним отримано лише 21.06.2006, окрім того судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 отримував відповідний дозвіл на виготовлення печатки (а.с. 76).
Податкові накладні від 11.01.2006 № 12, від 19.01.2006 № 24, що отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, є такими, що видані особою, яка не була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно у встановленому Законом порядку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тому що їй видано відповідне свідоцтво лише 07.02.2006, а анульовано 22.12.2006 (а.с. 54 зворотній бік). Окрім того, основною діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 є роздрібна торгівля канцелярськими товарами, а як свідчать декларації з податку на додану вартість ОСОБА_6 вона здійснює підприємницьку діяльність з печаткою (а.с. 130-143). Також не співпадають адреси, що вказані на деклараціях та у податковій накладній (а.с. 66), на якій відсутній і підпис продавця, в порушення вимог Закону.
Податкові накладні від 24.03.2006 № 173 та 29.03.2006 № 183, що отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 є такими, що видані особою, яка не була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно у встановленому Законом порядку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість на час їх підписання, тому що підприємницьку діяльність ОСОБА_10 було припинено 10.01.2006. Окрім того, основною діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 є роздрібна торгівля, також у податковій накладній № 173 (а.с. 69) відсутній підпис продавця, в порушення вимог Закону.
Податкові накладні від 17.01.2006 № 15, від 31.01.2006 № 17, від 02.02.2006 № 49, від 15.02.2006 № 56, що ніби то отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, є такими, що видані особою, яка не була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно у встановленому Законом порядку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, бо відповідно до пояснень ОСОБА_8 (а.с. 33) вона з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ніяких господарських відносин не мала, вказані податкові накладні не виписувала та взагалі ніколи не реалізовувала будівельні матеріали. Окрім того, як виходить з податкових декларацій з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 (а.с. 164-175), вона здійснювала підприємницьку діяльність з печаткою.
Податкові накладні від 18.01.2006 № 16, від 24.02.206 № 64, від 25.02.206 № 68, що ніби то отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, є такими, що видані особою, яка не була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно у встановленому Законом порядку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, бо відповідно до пояснень ОСОБА_9 (а.с. 34) вона з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ніяких господарських відносин не мала, вказані податкові накладні не виписувала та взагалі ніколи не реалізовувала будівельні, а у податковій накладній невірно зазначена її адреса та прізвище. Відповідно до пояснень 25.01.2008 нею було втрачено паспорт, індивідуальний податковий номер, а також копія свідоцтва платника податку на додану вартість, про що в неї є відповідна довідка Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі.
Податкові накладні від 16.01.2006, 31.01.2006, 02.02.2006, 14.06.2006, що видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 також не мають печатки, хоча з декларацій податку на додану вартість за 2006 рік виходить, що ОСОБА_7 здійснював підприємницьку діяльність з печаткою (а.с. 146-162). Це ж стосується і підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, на деклараціях за 2006 рік якого також є відбиток печатки (а.с. 100-113).
Враховуючи викладене, зазначені податкові накладні не можна вважати такими, що оформлені відповідно до діючого законодавства України, у зв'язку з чим вони не можуть бути належною підставою для включення до складу податкового кредиту сум операцій за ними. Ніяких первинних документів, щоб підтверджували господарські відносини із вказаними суб'єктами господарської діяльності позивачем надано не було.
Окрім того, суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо необов'язковості наявності печатки у суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, якими він пояснює відсутність печатки на податкових накладних, оскільки наявні у справі докази підтверджують наявність печаток у фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8
Посилання відповідача на те, що Цивільний Кодекс України передбачає для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності можливість не використовувати печатку для скріплення свого підпису, не ґрунтується на Законі, так як Цивільний Кодекс не застосовується до бюджетних та податкових відносин. Вимоги податкових органів щодо використання печаток фізичними особами-підприємцями відносяться до сфери публічно-правових (а не цивільно-правових відносин) та є імперативними.
Відповідно до пункту 7 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 14.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства виходить, що для фізичної особи-підприємця, яка отримала свідоцтво платника податку на додану вартість після набрання чинності Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, обов'язкова наявність печатки. А тому її відсутність на податкових накладних може свідчити або про те, що вони складені не тією особою, що зазначена продавцем, або про те, що продавець навмисно у порушення вимог законодавства не скріпив свій підпис печаткою. Однак позивач до податкових органів відповідну заяву на продавця, що порушив порядок заповнення податкової накладної не подавав.
Позивачу донараховане податкове зобов'язання на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, який є спеціальним по відношенню до Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпункту 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами.
Особисто позивач у судове засідання не прибув, пояснень щодо відносин з зазначеними вище підприємцями ні ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя, ні суду не надав, будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності включення сум до податкового кредиту також суду не надав.
Таким чином, доводи позивача суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 30.10.2009 року.
На підставі викладеного, відповідно до керуючись пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.2.2, 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.В. Гавура