Копія
Іменем України
27.10.09 Справа №2а-1822/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Дудкіної Т.М.;
при секретарі - Нікішенко Г.О.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова про стягнення грошової компенсації замість речового майна,
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовомдо Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова про зобов'язання виплати грошової компенсації замість речового майна в сумі 4136,31 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 під час проходження військової служби на посаді начальника учбового кабінету газотурбінних пристроїв кафедри корабельної енергії та електроенергетичних систем факультету корабельної енергетики Севастопольського військово-морського ордену Червоної Зірки інституту ім. П.С.Нахімова, не була забезпечена речовим майном та не отримала грошову компенсацію замість нього після звільнення зі служби у відставку.
Представник позивача у судовому засіданні, замінив неналежного відповідача - командування Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова на належного відповідача - Академію військово-морських сил імені П.С.Нахімова, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволені з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснював суду, що позивач звільнена з військової служби у відставку, а не в запас, що в свою чергу виключає можливість мобілізаційних заходів будь-коли щодо позивачки, в зв'язку з чим позивачка не є військовослужбовцем. Вважає, що при таких обставинах положення ч.2 ст.9 ЗУ „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не можуть бути застосовані. Як на підставу також посилався на ч.3 ст. 22 Конституції України.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся, про причини неявки не повідомив, надавши письмові заперечення на адміністративний позов, в задоволенні якого просив відмовити. В запереченнях посилається на норми ЗУ „Про деякі заходи по економії бюджетних коштів”, яким дія ч.2 ст. 9 ЗУ „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, щодо виплати компенсації замість речового майна, призупинена.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні у справі письмові докази, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р., військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, вправі оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб і органів військового управління.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011 -XII від 20.12.1991 р., продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011 -XII від 20.12.1991 р. в редакції, що діяла до 01.01.2007 р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
3 11 березня 2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 р. №1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.
Однак, частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р., гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.
Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Також, у Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002 р. № 5-рп /2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2007, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення з військової служби, або їм гарантується виплата грошової компенсації за не отримане під час служби речове майно за цінами на день підписання наказу про звільнення.
У судовому засіданні встановлено, що позивач проходив військову службу у відповідача на посаді начальника учбового кабінету газотурбінах пристроїв кафедри корабельної енергії та електроенергетичних систем факультету корабельної енергетики. Відповідно до наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 23.07.2009 р. за №28-ПМ ОСОБА_2 була звільнена у відставку за ст.26, п.6, п/п ”в” (за віком).
Наказом начальника Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С.Нахімова №336 від 31.07.2009 р. позивач була виключена зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення.
При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період її служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Севастопольському військово-морському ордена Червоної Зірки інституті імені П.С.Нахімова , проте видано не було.
Сума грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, згідно з довідкою №17 складає 4136,31 грн.
Таким чином дослідивши та оцінивши надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню як такі, що засновані на законі, обґрунтовані та підтверджені доказами, разом з тим відповідач не довів свою правомірність у невиплаті позивачеві грошової компенсації замість речового майна.
Повний текст постанови виготовлено 28.10.09
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 112. 121, 158-163, 167 КАС України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати Академію військово-морських сил імені П.С.Нахімова (99035, м.Севастополь, вул.Дибенко, 1, код 07723954) виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) грошову компенсацію замість речового майна у сумі 4136,31 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Суддя Т.М. Дудкіна