Справа № 2а-8807/09/2570
20 травня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Ясинському С.Г.,
з участю представника позивача Мазан О.О.,
представника відповідача Ковтун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області (далі - відділення Фонду) звернулось до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш» (далі - ВАТ «Сільгоспмаш») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4593,88 грн. та пені в розмірі 566,72 грн. Свої вимоги мотивують тим, що у ВАТ «Сільгоспмаш» середньооблікова кількість штатних працівників в 2007 році складала 49 осіб, а тому, відповідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 робочих місця. Відповідно поданого відповідачем звіту у ВАТ «Сільгоспмаш» працювала 1 особа, якій встановлена інвалідність. Таким чином, відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 нестворене робоче місце.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити та пояснив, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.10.2006 року було порушено провадження по справі про визнання банкрутом ВАТ «Сільгоспмаш» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На стадії санації підприємство перебувало з 26 квітня 2007 року, відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2007 року. У відповідності до ч. 23 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Таким чином адміністративно-господарські санкції стягненню не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442\11722.
Крім того, відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Частинами 9, 10 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2007 році становила 49 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 особи. Вказані робочі місця на підприємстві відповідача у 2007 році були зайняті одним інвалідом, що відповідно до вищевказаної Інструкції дорівнює створенню 1 робочого місця. Жодних заходів з пошуку і працевлаштуванню інвалідів відповідачем у 2007 році не здійснювалось.
Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2007 рік на підприємстві відповідача складає 225100 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 4593,88 грн. Таким чином за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 4593,88 грн.
Посилання відповідача на те, що Господарським судом Чернігівської області 27.10.2006 року було порушено провадження по справі про визнання банкрутом ВАТ «Сільгоспмаш» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та що товариство перебувало на стадії санації з 26 квітня 2007 року, а тому і санкції не підлягають стягненню є неправомірним з наступних підстав.
Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до статті 12 даного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
З огляду на наведене суд робить висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника).
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство), то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що строк виконання нормативу для працевлаштування інвалідів та сплати санкцій за невиконання вказаного нормативу настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширювалась.
Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Зважаючи на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Постановою правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 встановлена з 30.04.2008 року облікова ставка у розмірі 12% річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 566,72 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш» - задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш» (р/р: 26005000721003 в Менському відділенні ЧФАТ "Укрінбанк", МФО 353564, код ЄДРПОУ: 00236079) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Менського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 31218230700276, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21401016) 4593 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 88 коп. адміністративно-господарських санкцій та 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 72 коп. пені.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Сорочко Є.О.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 22.05.2009 року.