Ухвала від 21.06.2017 по справі 520/15920/14-ц

Справа № 520/15920/14-ц

Провадження № 4-с/520/41/17

УХВАЛА

21.06.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ТОВ «Вердикт Фінанс» на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, сторона виконавчого провадження ОСОБА_1, про скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду зі скаргою, у якій просить визнати дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 13 жовтня 2016 року незаконними; скасувати це повідомлення та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 520/15920/14-ц, виданим Київським районним судом м. Одеси 26 березня 2015 року, про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки "Daewoo", номер кузова: SUPTF69YD6W297056; державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, шляхом продажу автомобіля, посилаючись на те, що державний виконавець неправомірно виніс зазначене повідомлення.

Державний виконавець заперечив проти задоволення скарги, посилаючись на те, що скаржник відправив заяву з виконавчим листом 05 жовтня 2016 року, після набрання чинності нової редакції Закону України "Про судовий збір".

Сторона виконавчого провадження ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки "Daewoo", номер кузова: SUPTF69YD6W297056; державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, шляхом продажу автомобіля.

13 жовтня 2016 року державним виконавцем Київського ВДВС ОМУЮ винесено повідомлення від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання у зв'язку з тим, що стягувач не сплатив авансовий внесок.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішенням про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до витягу з реєстру відправленої кореспонденції «Укрпошти», за штрих - кодовим ідентифікатором за № 0303112760108 конверт з документами, копію якого надав до суду скаржник, був направлений 05 жовтня 2016 року о 09 год. 32 хв.

Виконавчий лист № 520/15920/14-ц, виданий Київським районним судом м. Одеси 26 березня 2015 року, міг бути пред'явлений до виконання протягом одного року - до 26 березня 2016 року. Тобто, ТОВ «Вердикт Фінанс» пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Оскільки скаржник відправив заяву з виконавчим листом 05 жовтня 2016 року - коли почав діяти Закон України «Про виконавче провадження» у новій редакції, суд вважає, що повідомлення від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання є законним, у зв'язку з чим скарга ТОВ «Вердикт Фінанс» не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Стягувач ТОВ «Вердикт Фінанс» не позбавлений права на звернення з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 385-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ТОВ «Вердикт Фінанс» на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, сторона виконавчого провадження ОСОБА_1, про скасування повідомлення від 13 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання незаконним; скасування повідомлення та відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 520/15920/14-ц, виданим Київським районним судом м. Одеси 26 березня 2015 року, про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки "Daewoo", номер кузова: SUPTF69YD6W297056; державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, шляхом продажу автомобіля відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області шляхом подання її до Київського районного суду м. Одеси протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Пучкова І. М.

Попередній документ
68689343
Наступний документ
68689345
Інформація про рішення:
№ рішення: 68689344
№ справи: 520/15920/14-ц
Дата рішення: 21.06.2017
Дата публікації: 11.09.2017
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський районний суд м. Одеси
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства