14037, м. Чернігів, вул. Гончарова, 4
14 травня 2009 р. № 2а-8553/09/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі
додержавної податкової інспекції у м.Чернігові
провизнання недійсними податкового повідомленя-рішеня
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача Бачурної Н.О., довіреність від 09.06.2008 року
Лисиці О.С., довіреність № 09/9/10-010 від 08.01.2009 року
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі до Державної податкової інспекції в м. Чернігові, в якому позивач просить визнати недійсним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000522320/0 від 10.02.2009 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є недійсним, оскільки порушення встановлені податковим органом не відповідають дійсним обставинам справи і є необґрунтованими.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Представники відповідача позовні вимоги не визнала повністю з підстав, зазначених у наданому запереченні.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.05.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.05.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією в м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складений акт перевірки від 03 лютого 2009 року № 64/23/259011 12.
Під час перевірки встановлено, що позивачем було занижено податок на прибуток на суму 16315,00 грн., а також завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування на 3068,00 грн., що визначене як порушення п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 від 22.05.1997 року.
За результатами перевірки та на підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.02.2009 року №0000522320/0, яким за порушення п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінікових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 24675,00 грн.
Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації за 2007 рік відображена сума витрат у розмірі 304724,00 грн. При перевірці головної книги за 2007 рік, оборотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, актів виконаних робіт, податковим органом встановлено, що сума витрат становить 290111,00 грн. В результаті вказаного, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 14613,00 грн., в т.ч. за 2007 рік на 14613,00 грн.
Таким чином позивачем в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до валових витрат суми, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.п.5.2.10 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.
Відповідно до п.п.5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача на поліпшення основних фондів перевищують ліміт на поліпшення основних фондів у розмірі 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, а саме: на початок 2006 року балансова вартість всіх груп основних фондів складала 66724,00 грн., ліміт на поліпшення основних фондів складає 6672,00 грн. Витрати на поліпшення та ремонт основних фондів складали за 2006 рік 8858,34 грн., отже завищено витрати за 2006 рік на суму 2186,34 грн. На початок 2007 року балансова вартість всіх груп основних фондів складала 52248,00 грн., ліміт на поліпшення основних фондів складає 5225,00 грн. Витраті на поліпшення та ремонт основних фондів складали за 2007 рік 49932,09 грн., з т.ч. за 1 квартал 2007 року 12024,59 грн., за півріччя 2007 року 26118,75 грн., за 3 квартали 2007 року 37250,42 грн., за 2007 рік 49932,09 грн. Отже завищено витрати за 2007 рік на суму 44707,09 грн., в т.ч. за 1 квартал 2007 року на суму 6799,59 грн., за півріччя 2007 року 20893,75 грн., за 3 квартали 2007 року 32025,42 грн., за 2007 рік 44707,09 грн. На початок 2008 року балансова вартість всіх груп основних фондів складала 103972,00 грн., ліміт на поліпшення основних фондів складає 10397,00 грн. Витрати на поліпшення та ремонт основних фондів складали за 3 квартали 2008 року 15583,33 грн., в т.ч. за півріччя 2008 року 15583,33 грн. Отже підприємством завищені витрати на суму 5186,33 грн. в т. ч. за півріччя 2008 року 5186,33 грн.
Таким чином, позивачем не було встановлено ліміт на поліпшення основних фондів у розмірі 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, чим порушено п.п.5.2.10 п 5 2 ст. 5, п.п.5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п.8 7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Згідно з п.п.5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом; приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом; легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя. Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонд (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. Обмеження, встановлені цим підпунктом, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є надання послуг з утримання та експлуатації приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, які належать іншим особам, за замовленням та за рахунок таких інших осіб.
Враховуючи те, що на балансі підприємства знаходилось два легкових автомобілі, які були реалізовані в травні 2008 року, для них придбавались ПММ, списання яких включалось до витрат у повному обсязі, а саме у сумі 36050,78 грн., в той час як підприємство мало право віднести до валових витрат лише 50 відсотків списаного пального, а саме у сумі 18025,39 грн. (в т.ч. за півріччя 2006 р. - 472,11 грн., за 3 квартали 2006 р. - 853,75 грн., за 2006 рік - 1057,73 грн.; за півріччя 2007 року -719,49 грн.; за 3 квартали 2007 року - 3100,39 грн., за 2007 рік - 4758,95 грн., за 1 квартал 2008 року - 3572,61 грн.; за півріччя 2008 року - 7696,79 грн.; за 3 квартали 2008 року - 12208,71 грн.), на думку суду, позивачем було порушено п.п.5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також завищено валові витрати на суму 18025,39 грн.
Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів (матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом), та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.
Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до 4 групи основних фондів відносять: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Термін „комп'ютерна програма” розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.
Позивачем було придбано програмний комплекс (комп'ютерний) для використання у власній господарській діяльності згідно актів прийому-передачі виконаних робіт - акт від 02.03.2007 року, - створення програмного комплексу на загальну суму без ПДВ 6083,33 грн.: - акт від 06.08.2007 року, програмний комплекс на загальну суму без ПДВ 8333,33 грн.
Оскільки вартість програмного комплексу було віднесено до валових витрат позивача, суд вважає, що останнім було занижено амортизаційні відрахування підприємства, чим було порушено пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.4.1п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Згідно п.п.17.1.3, п.17.1, ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи вказані порушення позивачем податкового законодавства, а також наявність відповідальності за дані порушення передбаченої п.п.17.1.3, п.17.1, ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами”, відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано штрафні санкції в сумі 8360,00 грн.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 10.02.2009 року №0000522320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінікових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 24675,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах, що передбачені законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000522320/0 від 10.02.2009 року, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 19.05.2009р
Суддя Ю.О.Скалозуб