Справа № 2а-9058/09/2570
06 травня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Ясинському С.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Ніщимного О.О.,
Качанка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним, скасування наказу, поновлення на посаді та про стягнення грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (далі - ДПА в Чернігівській області) про визнання неправомірним та скасування наказу № 253-0 від 31.12.2008 року, про поновлення на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, та про стягнення грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що Наказом Голови ДПА в Чернігівській області № 253- о від 31.12.2008р. його було звільнено з займаної посади та органів податкової міліції в запас за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби. Даний наказ позивач вважає не справедливим та незаконним, оскільки його було підготовлено на підставі рапорту позивача від 31.12.2008 року, який він змушений був написати після виходу з лікарняного та закінчення відпустки під тиском з боку працівників управління по роботі з персоналом Державної податкової адміністрації у Чернігівській області, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання. Відповідно до п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт. Такого рапорту про звільнення за власним бажанням з служби в органах податкової міліції за три місяці до звільнення, він не подавав, так як наміру звільнятися не мав. При цьому в період роботи в органах податкової міліції жодних порушень трудового законодавства не допускав та характеризувався позитивно. Також при звільненні трудова книжка у день звільнення 31.12.2008р. не була видана, а видана тільки 09.01.2008р., внаслідок чого позивач не зміг своєчасно зареєструватись у Менському районному центрі зайнятості та набути статус безробітного. Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 3 грудня 2008 року позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 10 діб та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн. Постанова Менського районного суду Чернігівської області від 03.12.2008 року була прийнята на підставі протоколів про скоєння адміністративних порушень за ст.130, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які були складені відносно позивача в період перебування в черговій відпустці з 12.11.2008р. по 16.12.2008р. за ініціативи працівників ДАІ в Менському районі, які спровокували дану ситуацію. Вважає, що вказана ситуація була створена з метою компрометації його як працівника податкової міліції та подальшого звільнення з роботи. Таким чином вважає, що відповідач звільнив його зі служби в органах податкової міліції неправомірно, порушуючи при цьому як права позивача, так і передбачені чинним законодавством порядки і процедури, тому Наказ про його звільнення не можна вважати об'єктивним, законним і справедливим.
Ухвалою суду від 06.05.2009 року провадження у справі в частині стягнення речового забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито на підставі заяви позивача про відмову від адміністративного позову в цій частині.
В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснили, що реалізуючи самовиявлення та конституційне право ОСОБА_1 на звільнення, викладене в рапорті від 31.12.08р., в якому останній просив звільнити з посади та служби в органах податкової міліції з 31.12.08р., ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції та з органів податкової міліції в запас (за власним бажанням) з 31.12.08 року. Щодо не подання ОСОБА_1 рапорту про звільнення за три місяці до дня звільнення зазначили, що вказана норма стосується безпосередньо працівників податкової міліції, в даному випадку ОСОБА_1, оскільки в ній зазначено саме про осіб, що звільняються зі служби, та не регламентує дій органу податкової служби. Крім того жодним належним доказом позивачем не доведено факту перебування його в стані душевного хвилювання при написанні рапорту про звільнення та вчинення тиску з боку працівників управління податкової міліції. Більше того, в судовому засіданні позивач наголосив, що доказів, які б підтверджували вищевказані факти в нього немає. Крім того зазначили, що невиплата грошового забезпечення у день звільнення не є підставою для поновлення позивача на посаді та службі в податковій міліції.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної податкової інспекції та Наказом Голови ДПА в Чернігівській області від 31.12.2008 року № 253-о був звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 на підставі рапорту від 31.12.2008 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» від 30.10.98р. № 1716 особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі - Положення).
Згідно п. 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Даною нормою регламентовано правовідносини прямого начальника органу внутрішніх справ і особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ перед звільненням та визначено обов'язкові дії саме особи рядового та начальницького складу. Таким чином прийняття рапорту ОСОБА_1 пізніше ніж за три місяці до звільнення є правом начальника, що жодним чином не ущемляє гідність та особисті права позивача і не створює жодних перешкод в реалізації його конституційних прав.
Щодо посилань позивача на написання рапорту про звільнення під тиском з боку працівників управління по роботі з персоналом ДПА в Чернігівській області, перебування в стані сильного душевного хвилювання, то з матеріалів справи не вбачається даного факту, а згідно пояснень позивача доказів, які б підтверджували вищевказані факти в нього немає. Згідно листа непрацездатності, позивач з 30.12.2008 року був здоровий та міг приступати до виконання службових обов'язків.
Відповідно до п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем не доведено здійснення тиску працівниками управління по роботі з персоналом Державної податкової адміністрації у Чернігівській області та його перебування у стані сильного душевного хвилювання під час написання рапорту про звільнення за особистим бажанням. Навпаки листи до Менського районного центру зайнятості Чернігівської області про прохання виплачувати соціальну допомогу свідчать про добровільне волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення за власним бажанням, а ДПА в Чернігівській області звільнивши позивача за власним бажанням діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того неправомірним є посилання позивача на скасування апеляційним судом Чернігівської області постанови Менського районного суду Чернігівської області щодо притягнення його до відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки постановою апеляційного суду Чернігівської області було змінено призначене Менським районним судом Чернігівської області стягнення, що, в свою чергу, не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст. 130 та ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Висновки службового розслідування, яке розпочато 10.12.2008 року за фактом вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та злісну непокору законній вимозі працівника міліції дають підстави вважати, що позивач звільняючись зі служби за власним бажанням намагався уникнути відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Сорочко Є.О.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 12.05.2009р.