Справа № 2а-658/09/2570
25 лютого 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ткаченко О.Є.,
при секретарі Маруфенко О.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А 1479 про зобов'язання вчинити певні дії, -
16 січня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-1479 про визнання неправомірною бездіяльність військової частини А 1479 щодо не виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, зобов'язати військову частину А 1479 виплатити грошову компенсації за піднайом (найом) житла за кожен місяць починаючи з квітня 1995 року з розрахунку щомісячної вартості орендованого житла у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, а також до забезпечення позивача житлом щомісячно сплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за кожен місяць з розрахунку щомісячної вартості орендованого житла у розмірі 2 мінімальних заробітних плат. Свої вимоги мотивує тим, що в травні 2008 року йому стало відомо, що військова частина А 1479 повинна була виплачувати, але не виплачувала грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в порушення вимог статей 17, 21, 22 Конституції України, статей 12, 2, 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач не забезпечений житлом до цього часу і бажає отримати відповідну компенсацію. Розмір грошової компенсації, яку повинні виплачувати військовослужбовцю за найом житлового приміщення, визначено в постанові Кабінету міністрів України від 19 березня 1995 року за № 175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла».
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві і просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому порядку, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких позовні вимоги позивача не визнав, просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 згідно даних будинкоуправління КЕВ м. Чернігова займає житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 (3-кімнатна), а також є талон до ордеру № 23 від 24.05.1994 року, виданий Чернігівською КЕЧ, на вселення в 3-кімнатну відомчу квартиру за адресою: АДРЕСА_2, тому не потребував забезпечення житлом у вигляді піднайму (найму) житлового приміщення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Абзацом 1 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 видано ордер на 3-кімнатну відомчу квартиру в АДРЕСА_2, в якій з 05 січня 1993 року по 04 лютого 2005 року позивач був прописаний, що підтверджується копією талону до ордеру № 23 від 24 травня 1994 року (а.с. 12) та копією паспорту (а.с. 18). Згідно даних паспорту позивач з 04 лютого 2005 року по даний час зареєстрований Ічнянським РВ УМВС України в Чернігівській області за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла» від 14 березня 1995 року № 175 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі відсутності постійного житла, за їх бажанням, та курсантам вищих військових навчальних закладів, які мають сім'ю, за відсутності сімейних гуртожитків виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) ними житлового приміщення в розмірі фактичних витрат, але не більше: у містах Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних центрах - 5 мінімальних заробітних плат; в інших містах і населених пунктах - 2 мінімальних заробітних плат. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 2 рази.
Позивачем та його представником підтверджено, що ні позивачем, ні відповідачем не укладались договори піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду, договори найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів або договори найму (оренди) будинків (квартир), що належать громадянам на праві приватної власності, для проживання в період проходження військової служби.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач не звертався протягом військової служби до керівництва військовій частині А 1479 про піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у зв'язку з незабезпеченням його житлом.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та його сім'я під час військової служби був забезпечений житлом у порядку та відповідно до вимог законодавства України, тому не потребував забезпечення житлом у вигляді піднайму (найму) житлового приміщення.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своєї бездіяльності щодо не вплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до військової частини А-1479 про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Ткаченко
Дата складання та підписання повного тексту постанови -03 березня 2009 р.