Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/10329/17
Провадження № 1-кп/758/621/17
07.09.2017 року Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження №1-кп/758/621/17, справа №758/10329/17, кримінальне провадження під час досудового розслідування № 12017100070003138 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, освіта середня спеціальна, перебуває у фактичному шлюбі, дітей не має, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не отримував, паспорт втрачено, раніше судимого:
- 06 грудня 1985 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч.2 ст.142 КК України( в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі , з конфіскацією майна. Ухвалою Київського міського суду від 09.01.1986 року вирок змінено, та засуджено за ч.2 ст.141 (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі, з конфіскаціє майна; Звільнений 24.07.1988 року по відбуттю строку покарання;
- 09 лютого 1990 року Шевченківським районним судом міста Києва за ч.2 ст.142 КК України ( в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі, з конфіскацією майна; Звільнився 19 вересня 1995 року по відбуттю строку покарання;
- 15 липня 1996 року Подільським районним судом міста Києва за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; Звільнений 30 березня 2000 року по відбуттю строку покарання;
- 26 жовтня 2000 року Московським районним судом міста Києва за ч.2 ст.17, ч.2 ст.140 КК України ( в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; Звільнений 10 липня 2004 року по відбуттю строку покарання;
- 16 лютого 2005 року Шевченківським районним судом міста Києва за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; Звільнений 18 листопада 2006 року по відбуттю строку покарання;
- 27 вересня 2007 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч.1 ст.313, ст.75, ст.76 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі з іспитовим строком 3 роки;
- 28 листопада 2008 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185, ст.71 КК
України до трьох років шести місяців позбавлення волі;
- 29 грудня 2008 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч.2 ст.309, ст.71
КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 09
серпня 2012 року;
- 20 лютого 2015 року Оболонським районним судом міста Києва за ч.2 ст.309 КК України до двох років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 17 липня 2017 року по відбуттю покарання,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, -
18 липня 2017 року, близько 21 години 50 хвилин, ОСОБА_5 перебував поблизу офісного приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Через прозоре скло вхідних дверей цього приміщення він побачив, що всередині знаходиться комп'ютерна техніка.
В цей час у нього виник умисел таємно викрасти чуже майно, що перебувало всередині вказаного приміщення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, в цей день, близько 21 години 55 хвилин, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, наніс удар ногою по поверхні вхідних дверей, внаслідок чого зламав замок та проник до приміщення, де виявив монітор марки «Samsung» модель «940 BW PLUS”, вартість якого становить 276 грн 76 копійок та системний блок з маркуванням «PEOM IQ-B22”, вартість якого становить 5 тисяч гривень. Взявши вказане майно, ОСОБА_5 вийшов з офісного приміщення, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки одразу біля вхідних дверей був затриманий працівниками поліції.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину по пред'явленому обвинуваченню визнав у повному обсязі, визнав фактичні обставини, пред'явлені в обвинуваченні та дав показання, що він 18 липня 2017 року, близько 21 години 50 хвилин, перебував поблизу офісного приміщення за адресою АДРЕСА_2 , через прозоре скло вхідних дверей цього приміщення він побачив, що всередині знаходиться комп'ютерна техніка. В цей час у нього виник умисел таємно викрасти чуже майно, що перебувало всередині вказаного приміщення. Близько 21 години 55 хвилин, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він наніс удар ногою по поверхні вхідних дверей, внаслідок чого зламав замок та проник до приміщення, де виявив монітор та системний блок. Взявши вказане майно, вийшов з офісного приміщення, однак, одразу біля вхідних дверей був затриманий працівниками поліції.
Він погоджується що вартість викраденого становить 5 тисяч 276 гривень 76 копійок.
Він погоджується з розмірами витрат на проведення експертизи у справі.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оцінивши досліджені докази, суд встановив, що своїми умисними діями, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникнення у приміщення, коли він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, ОСОБА_5 вчинив злочин передбачений ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, зокрема, межі санкції ч.3 ст.185 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, знову вчинив корисливий злочин, по місцю проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «розлади психіки і поведінки, внаслідок вживання наркотичних та інших психотропних речовин, синдром залежності».
Пом'якшуючою покарання ОСОБА_5 обставиною суд визнає щире каяття, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Обтяжуючою покарання обставиною щодо ОСОБА_5 суд визнає рецидив злочинів, що передбачено п.1 ч.1 ст.67 КК України, оскільки він вчинив умисний злочини, маючи непогашену судимість за умисні злочини, яка не впливає на кваліфікацію його дій.
Враховуючи конкретні обставини справи, пропозицію прокурора, думку захисника і обвинуваченого, суспільну небезпеку скоєного, особу обвинуваченого, який тривалий час не бажає ставати на шлях виправлення і продовжує вчиняти корисливі злочини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_5 до покарання у виді реального позбавлення волі і не знаходить підстав для застосування приписів передбачених ст.75, 76 КК України.
Призначення іншого покарання, на думку суду не буде відповідати характеру скоєного злочину, його суспільній небезпеці, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших злочинів.
Згідно ст.124 КПК України із ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати на проведення експертизи у справі.
Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.373, 374 КПК України, суд ,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді утримання під вартою в ДУ «Київське СІЗО».
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання 18 липня 2017 року.
Згідно ст. 124 КПК України стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (індивідуальний номер картки платника податків відсутній, свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане Ленінським відділом ЗАГС міста Києва 19.07.1984 року) на користь держави триста дев'яносто п'ять гривень 48 копійок на відшкодування витрат на проведення товарознавчої експертизи у справі.
Згідно ст.100 КПК України речові докази :
- монітор марки «Samsung» модель «940 BW PLUS”, системний блок з маркуванням «PEOM IQ-B22”, які передані потерпілій ОСОБА_6 , залишити у її володінні як законної власниці.
- Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , яке зберігається у прокурора в матеріалах провадження, повернути ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 у той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1