Справа № 2а-8852/09/2570
"22" квітня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Демченко О.А.,
за участю представника позивача - Молибоги О.В.,
представника відповідача - Катрухи В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області до про визнання рішення нечинним, -
Позивач 30.03.2009р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області і просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідача № 0001062333/0 від 11 грудня 2008 р., яким їх зобов'язано сплатити 125,00 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач мав застосувати норму права, що міститься в п.7 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідно до якої рішення має за такої ситуації прийматися на користь суб'єкта господарювання.
Відповідач позов не визнав в повному обсязі, вважають, що економічні санкції до позивача застосовано правомірно, оскільки було порушено вимоги Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», займалась реалізацією лікарських засобів не маючи торгового патенту.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає наступне.
Комунальне підприємство «Ліки України» (далі-КП «Ліки України» як юридична особа зареєстрована Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради № 1 064 105 0001 000739 від 06.10.1999 року, яке внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Перебуває на обліку в ДПІ м.Чернігова як платник податків.
Так, державною податковою інспекцією у Бобровицькому р-ні, Чернігівської області, на підставі п.11 ст.11 Закону України від 04 грудня 1990 року 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями), та законів України від 06 липня 1995 року № 265\95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(зі змінами та доповненнями) 03.12.2008 року проведено перевірку господарської одиниці фельдшерсько-акушерського пункту (далі-ФОП) в селі Рудьківка, Бобровицькому районі, Чернігівської області суб'єкта господарської діяльності КП «Ліки України». По результатах якої було складено акт № 0026/25/03/23/01980762 від 03.12.2008 року в присутності завідуючої аптечного пункту ОСОБА_1
На підставі даного акту ДПІ у Бобровицькому районі було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій 11.12.2008 року № 0001062333/0 на суму 125 гривень з чим суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п.19 Постанови Кабінету Міністрів України № 1570 від 17.11.2004р. «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах (далі-Постанова № 1570) , у сільській місцевості у разі відсутності аптеки роздрібна торгівля може здійснюватися лікарськими засобами за переліками, що встановлюються МОЗ, фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими лікарськими амбулаторіями на підставі договорів, укладених з аптекою за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування".
Згідно розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 24 квітня 1998 року № 254 „Про забезпечення сільського населення області лікарськими засобами через систему фельдшерсько-акушерських пунктів (надалі ФАП)", яким передбачено “дозволити, до вирішення питання на державному рівні, ФАПам, розташованим у сільській місцевості, роздрібну реалізацію лікарських засобів здійснювати на підставі ліцензій та торгових патентів аптек, які здійснюють їх медикаментозне забезпечення" тобто від КП «Ліки України».
Суд також вважає, що КП „Ліки України" Чернігівської обласної ради в особі своїх структурних підрозділів будувало правові відносини з фельдшерами (лікарями) ФАПів та сільських лікарських амбулаторій на підставі Договорів про спільну діяльність та повну матеріальну відповідальність, які носили цивільно-правовий характер, що відповідало чинному законодавству. На відмінність від трудового договору, предметом зазначених Договорів є надання конкретної послуги - реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення. Згідно вищезгаданого цивільно-правового Договору оплачується кінцевий результат роботи фельдшера (лікаря) за реалізовані лікарські засоби, а не за процес праці у вигляді основної та додаткової заробітної плати, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Таким чином, Договір КП «Ліки України» з ФАПом не мав ознак трудової угоди, на що підприємству було чітко вказано Головним контрольно-ревізійним управлінням України під час ревізії фінансово-господарської діяльності КП „Ліки України" за період з 01.01.2005 по 01.10.2007.
Відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування", Постанови № 1570 фельдшерсько-акушерські пункти не відносяться до структурних підрозділів аптечних закладів, а є структурними підрозділами сільських (селищних) рад і фінансуються за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з Постановою № 1570 підтверджується, що аптека, може мати тільки два види ліцензованих структурних підрозділів: аптечні пункти та аптечні кіоски. ФАПи не відносяться ні до аптечних пунктів , ні до аптечних кіосків.
Згідно Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у період з 20.06.2007 року по 30.06.2008 року (надалі Закон № 98/96-ВР): торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів у пунктах продажу товарів.
Суд вважає що ФОПи не є місцем здійснення підприємницької діяльності та структурним підрозділом КП «Ліки України», так як вони утримуються за рахунок бюджетних коштів.
В зв'язку зтим, що на сьогодні законодавством України питання торгівлі ліками через ФАПи та сільські лікарські амбулаторії достатньо не врегульоване, суд вважає, що підприємство не має нести відповідальності.
Згідно п.7 ст. 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає жодної неправомірної дії з боку КП «Ліки України», яка б дала підставу податковим органам розглядати відсутність патентів на ФАПах, як порушення саме підприємством Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у період з 20.06.2007 року по 30.06.2008 року, а тому вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 грудня 2008 року № 0001062333/0 ДПІ у Бобровицькому районі Чернігівської області до КП «Ліки України» є нечинним і підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 грудня 2008 року № 0001062333/0 Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Д'яков
Постанова виготовлена в повному обсязі 27.04.2009 р.