Справа № 365/8/17 Головуючий у І інстанції Карпович В. Д.
Провадження № 22-ц/780/3142/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.
Категорія 55 06.09.2017
Іменем України
6 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,
суддів: Сушко Л.П., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря: Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Яготинського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року у справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_2, третя особа - Державна судова адміністрація України, про стягнення коштів,
У грудні 2016 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ТУ ДСА України в Київській області) звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до п. 10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) було встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
Цим же Законом було доповнено ч. 6 ст. 149 чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів» абз. 2 такого змісту: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах». Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) листом від 15 січня 2015 року № 1-315/15 повідомила, що «...у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати». На підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 2 лютого 2015 року № 15/0 (про проведення скорочення) позивачем було проведено скорочення штатних одиниць працівників місцевих загальних судів Київської області, а саме: в 11 місцевих судах Київської області - за наказом; в 6 судах - враховано загальну чисельність працівників апаратів цих судів, що була значно меншою за показник 3,7; в інших судах - за рахунок існуючих вакантних посад, що не заповнювалися.
З огляду на проведене скорочення, вимоги Закону № 76-VIII, а також беручи до уваги рішення Ради суддів України від 5 лютого 2015 року № 6, позивачем на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 10 лютого 2015 року № 13 виплачено суддям суддівську винагороду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Проте після проведення фінансового аудиту в ТУ ДСА України в Київській області та аудиту відповідності, ДСА України було складено Звіт від 25 березня 2016 року, в одному з висновків якого зазначено про недотримання вимог п. 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII та перевищення максимального місячного розміру суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року суддям понад встановлених обмежень виплачена суддівська винагорода у загальній сумі 919 000,59 грн. Тобто виплату суддівської винагороди суддям у розмірі 10 мінімальних заробітних плат ДСА України було визнано порушенням та, в подальшому, зобов'язано ТУ ДСА України в Київській області забезпечити відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених коштів на виплату суддівської винагороди, зокрема, шляхом вжиття заходів по стягненню із суддів надмірно виплачених коштів.
Враховуючи викладене, ТУ ДСА України в Київській області просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь кошти в сумі 7 308 грн.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, третя особа ДСА України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ДСА України надала рекомендації до Звіту за результатами проведення планового аудиту відповідності, ефективності та фінансового аудиту у ТУ ДСА України в Київській області від 25 березня 2016 року № 6-16/2, одним з пунктів яких, рекомендовано забезпечити відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених коштів на виплату заробітної плати. Листом ДСА України від 14 вересня 2016 року № 6-6511/16 позивача було повідомлено щодо подальшого притягнення начальника управління до дисциплінарної відповідальності через невжиття заходів по стягненню з суддів надмірно виплачених коштів. На виконання вищезазначеного листа, 29 вересня 2016 року територіальне управління звернулося до 136 суддів з інформацією про необхідність добровільного повернення надмірно виплачених їм коштів, але останні відмовилися повертати дані кошти, вважаючи, що отримані кошти є абсолютно законно і підстав для їх стягнення немає.
Вказує, що суддівська винагорода суддям у січні - березні 2015 року мала виплачуватися із урахуванням вимог п. 10 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким обмежено максимальний розмір суддівської винагороди 7 розмірами мінімальної заробітної плати (8 526,00 грн.), а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (12 180,00 грн.). Разом з тим, суддям понад встановлених законодавством обмежень, зайво виплачено суддівської винагороди у загальній сумі 919 000,59 грн. Дану суму визначено розрахунково, як різницю між фактично виплаченою суддівською винагородою у сумі 6 347,00 грн., із застосуванням обмеження 10 розмірами мінімальної заробітної плати, та суддівською винагородою, яку необхідно було виплатити у сумі 5 427, 41 грн., враховуючи обмеження 7 розмірами мінімальної заробітної плати.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виплатив відповідачу суддівську винагороду добровільно, не в результаті рахункової помилки та за відсутності недобросовісності з боку останнього, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 працює суддею Згурівського районного суду Київської області.
Згідно із п. 10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» » від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати (8 526,00 грн.), а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (12 180,00 грн.).
Також Законом № 76-VIII було доповнено ч. 6 ст. 149 чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (з подальшими змінами) абз. 2 такого змісту: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах» (п. п. 4 п. 36 розділу I Закону № 76-VIII).
Отже, аналіз норм Закону № 76-VIII у їх сукупності, дозволяє дійти висновку, що цим Законом не вимагалося проведення скорочення штатної чисельності працівників абсолютно в кожному суді загальної юрисдикції, а встановлювався для цього відповідний кількісний критерій визначення в судах штатної чисельності працівників, виходячи із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах». Дотримання чи недотримання такого критерію, на переконання суду, є обставиною, яка обумовлювала наявність чи відсутність підстав для обмеження розміру суддівської винагороди згідно із вимогами Закону № 76-VIII.
Крім того, у п. 3 мотивувальної частини рішення Ради суддів України від 5 лютого 2015 року № 6 з огляду на п. 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII зазначено, що у випадку затвердження штатного розпису суду, кількість працівників в якому відповідає граничній штатній чисельності, визначеній наказом ДСА України від 24 грудня 2014 року № 170 «Про затвердження штатної чисельності працівників апаратів місцевих та апеляційних судів», максимальний розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати; у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
Пунктами 1, 2 резолютивної частини зазначеного рішення Ради суддів України визнано, зокрема, п. 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII порушенням гарантій незалежності, правового захисту та належних умов діяльності суддів, гарантованих ст. ст. 126 і 130 Конституції України, та визначено, що скорочення апарату суду, здійснення інших заходів повинно здійснюватися з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів протягом 2015 року з огляду на кількісний склад суддів відповідного суду і кількість працівників апарату суду, необхідного для дотримання та забезпечення судових процедур та розгляду судових справ у строки та порядку, визначеному законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у зв'язку з проведеним ним скороченням штатних одиниць та затвердженням змін до штатних розписів місцевих загальних судів Київської області на 2015 рік, керуючись п. 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII, наказом ТУ ДСА України в Київській області від 10 лютого 2015 року № 13 установив, що з лютого 2015 року максимальний місячний розмір суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Київської області обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Статтею 1215 ЦК України передбачено випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже виходячи з наведеного, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абз. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Таким чином, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на доказах у справі, виплата відповідачу суддівської винагороди у вище зазначеному розмірі відповідає вимогам чинного на час здійснення такої виплати законодавства України.
Обставини, на які третя особа посилається в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України відхилити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: Л.П. Сушко
В.О. Фінагєєв