Єдиний унікальний номер 219/2946/17 Номер провадження 22-ц/775/1553/2017
5 вересня 2017 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Дундар І.О., Канурної О.Д.,
за участю секретаря Марченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 3960,61 грн., яка складається з 1892,38 грн. заборгованості за кредитом, 2068,29 грн. заборгованості за процентами за користуванням кредитом. Вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ПАТ КБ «Приватбанк» та подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд змінити рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року, скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення заборгованості по процентам прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зменшуючи заборгованість по відсоткам без врахування підвищеної процентної ставки, суд не врахував, що саме на відповідачеві лежить обов'язок регулярно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів, що відповідач засвідчив власним підписом, а також те, що банк інформує відповідача про зміну тарифів у виписці, і саме на відповідачеві лежить обов'язок одержувати такі виписки.
Вважає, що суд дійшов хибного висновку про те, що банк надав розрахунок заборгованості з вказанням процентної ставки, що не відповідає умовам кредиту.
Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні (а.с. 174).
Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що 29 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом подачі анкети-заяви, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 5).
Відповідно до розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 28 лютого 2017 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним вище договором, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1892,38 грн., заборгованості за процентами за користуванням кредитом в розмірі 22563,02 грн., заборгованості за комісією - 3300,00 грн., фіксованої частини штрафу - 500,00 грн. та процентної складової штрафу - 1387,77 грн. (а.с. 4).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості заявлених ПАТ КБ «Приватбанк» позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3960,61 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1892,38 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 2068,29 грн.
Оскільки оскаржується рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та розміру цього стягнення, апеляційний суд перевіряє правильність ухваленого судового рішення саме в цій частині.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом відповідає.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1054 ЦК України.
Згідно із частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 29.09.2010 року відповідач ОСОБА_1 своїм підписом погодився з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 5).
Згідно до розділу 2.1.1 «Кредитні карти» Умов та правил надання банківських послуг, які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» №СП-2010-256 від 06.03.2010 року (далі Умови) для надання послуг Банк видає Клієнту Карту, вид якої визначений в Пам'ятці клієнта (Довідка про умови кредитування) та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання Карти зазначена в Заяві (п. 2.1.1.2.1) (а.с. 7-30).
Отже, 29.09.2010 року відповідачу, що підписав заяву про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої передбачена процентна ставка за користуванням кредитом 2,5% на місяць, тобто 30% річних на залишок заборгованості та на підставі укладеного договору, видана відповідна кредитна картка.
Згідно з п. 2.1.1.2.3 Умов після отримання Банком від Клієнта необхідних документів та Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банка, і Клієнт дає право Банку в будь-який час змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов підписання цього Договору є прямою та безумовною згодою Клієнта стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.
З виписки по картрахунку відповідача вбачається, що йому встановлений кредитний ліміт в розмірі 2000 грн. та він користувався кредитними коштами до 18 квітня 2014 року (знімав гроші в банкоматі, розраховувався кредитною картою за продукти через термінали, поповнював карту готівкою) (а.с. 67-68).
Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевищенню платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачає ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Пункт 2.1.1.5.6 Умов передбачає, що в разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу Банку Клієнт зобов'язаний виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплаті винагороди Банку.
З розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідача за кредитним договором від б/н від 29.09.2010 р. станом на 28.02.2017 року складає: заборгованість за кредитом - 1892,38 грн., заборгованість за процентами - 22563,02 грн.; пеня та комісія - 3300 грн.; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов: 500 грн. - фіксована частина, 1387,77 грн. - процентна складова (а.с. 4).
Відтак, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не вносить щомісячних платежів, в тому числі не сплачує проценти за користування кредитом, Банк обґрунтовано відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов звернувся до суду з позовом про стягненням заборгованості в примусовому порядку.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів з урахуванням підвищеної процентної ставки, апеляційний суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що з 01.09.2014 року процентна ставка збільшена до 34,8%, а з 01.04.2015 року до 43,2 %.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови (а.с. 7-30).
Відповідно до наказу ПАТ КБ «Приватбанк» №906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року з 01.09.2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01.09.2014 року - 2,9%; трати клієнтів до 01.09.2014 року - 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01.09.2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам (а.с. 175-185 ).
Оскільки з виписки по картрахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач, починаючи з 18.04.2014 року кредитною карткою не користується, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснює, тому підстави для нарахування йому збільшених процентів за користування кредитом з 01.09.2014 року до 2,9% на місяць (34,8% на рік), а з 01.04.2015 року до 3,6 % на місяць (43,2 % на рік) відсутні.
Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення процентів за користування кредитом із розрахунку 30% на рік за весь період, без урахування підвищення процентної ставки.
Доводи апеляційної скарги щодо законності підвищення процентної ставки не відповідають встановленим обставинам справі, а тому апеляційний суд їх відхиляє.
Інших доводів апеляційна скарга не містіть.
Разом з тим, апеляційний суд вважає зайвим посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 1056-1ЦК України, оскільки судом першої інстанції встановлено, що остання трата відповідача по кредитній картці була здійснена до підвищення процентної ставки, що відповідно до наказу ПАТ КБ «Приватбанк» №906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року виключає підстави для її підвищення, але зазначене посилання не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: