Єд. унік. №243/7690/17
Провадження №2-о/243/731/2017
04 вересня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Старовецького В.І.
при секретарі Каліух К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №17 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті, -
До Слов'янського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Констянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті, мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року в м. Горлівка, Донецької області померла його матір - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року та довідка про причину смерті, які видані медичним закладом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території.
Мати він поховав 10 серпня 2017 року на кладовищі Мещерякова с. Октябрське м. Горлівка.
Для отримання свідоцтво про смерть встановленого зразка, він звернувся до Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, щоб зареєструвати смерть своєї матері, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть та надано письмові роз'яснення про те, що для підтвердження факту смерті ним було пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024.
Згідно з п. 8 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно йому для встановлення факту смерті його матері, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.
Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Хухра, Ахтирського району, Сумської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року вм. Горлівка, Донецької області, Україна.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, звернувся у заяві,з клопотанням, у якому просив розглянути справу без його участі та задовольнити заяву про встановлення факту смерті його матері ОСОБА_2.(а.с.3).
Заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, свого представника для участі в судовому засіданні не направила, незважаючи нате що про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, ніяких заяв, щодо розгляду справи без її участі до суду не надала.
Згідно з ч. 2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що вимоги, викладені в даній заяві підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.2571 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 12.05.1952 року ОСОБА_2 є матір'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.13).
Як вбачається з вище вказаного ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 2571 ЦПК України, має право звернутись до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого на тимчасово непідконтрольній Україні території, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року у м. Горлівка, ДНР (а.с.15).
Згідно з довідкою про причину смерті НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, виданою на тимчасово непідконтрольній Україні території, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року внаслідок ішимічної хвороби серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертонією (а.с.14).
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним та не створює правових наслідків.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 257-1 ЦПК України.
Тому, суд не може прийняти до уваги свідоцтво про смерть ОСОБА_2, видане на тимчасово непідконтрольній Україні території, довідку про причини смерті НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5, видану в центрі медико-санітарної допомоги м. Горлівка, Донецької області, що також знаходиться на тимчасово окупованій території, згідно з якими ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року вцентрально-міському районі м. Горлівка, Донецької області, як допустимі докази при розгляді даної справи. Однак, оцінюючи надані заявником докази в їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Згідно з ч. 8 ст. 256 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Горлівка, Донецької області, тобто на території, що не контролюється владою України, що унеможливлює реєстрацію факту смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану України.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для отримання свідоцтва про її смерть для подальшого його використання в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України.
Беручи до уваги, що від встановлення даного факту залежить виникнення особистих майнових прав заявника, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а також той факт, що заявник має на меті встановити факт смерті своєї матері для отримання свідоцтва про смерть та для подальшого його використання в цивільно-правових відносинах згідно законодавства України, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4. ст. 2571, п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10-15, 60, 61, 107, 208-209, 212-215, 218, 256-259, 2571, 367 ЦПК України,п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Констянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянка України, уродженки с. Хухра, Ахтирського району, Сумської області, яка була зареєстрована в Україні, Центрально-міському районі АДРЕСА_1, і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року вм. Горлівка, Донецької області.
Допустити негайне виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду В.І. Старовецький