Справа № 2-а-4297/11
іменем України
05.07.2011 суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Подорець О.Б, розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська щодо перерахунку, встановлення та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська щодо перерахунку, встановлення та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та в подальшому.
Ухвалою суду було відкрито скорочене провадження у даній справі в межах строку звернення до адміністративного суду, в іншій частині позов було залишено без розгляду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Дослідивши докази, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позивних вимог з огляду на наступне.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради надав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки вимоги чинного законодавства при виплаті компенсаційних виплат позивачу дотримуються та доплата проводиться в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначили, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до суду не надав заперечення на позов.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що передбачено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.51 Закону, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Таким, чином, оскільки позивачка віднесена до 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судом, відповідачем УПФУ призначалась та виплачувалась пенсія згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”з розрахунку 19,91 грн. (втратила чинність з 01.09.2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”) та постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01.01.2006 року.
Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого. крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вбачається, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого й визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 67 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 зазначеного вище Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач не діяв у спосіб, передбачений законодавством на певний період часу, що й стало приводом для звернення позивача до суду.
Таким чином, з огляду на наведе, суд приходить до висновку про наявність правових підстав задля поновлення порушених прав особи, яка звернулася із позовом до суду, для ухвалення рішення про визнання бездіяльності відповідача неправомірною (щодо ненарахування та не здійсненні виплати позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком) та задля поновлення порушених прав позивача, про зобов'язання Управління ПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.12.2010 року та з урахуванням різниці, яка фактично була виплачена за цей період.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”щорічна допомога на оздоровлення виплачується особам ліквідованим із зони відчуження у 1986 році у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
В 2010 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не приймалися.
Таким чином, у 2011 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст.48 зазначеного Закону.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку проте, що відповідач незаконно нарахував та виплатив позивачу у 2011 році одноразову щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі меншому ніж встановлено ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому суд визнає такі дії відповідача неправомірними та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача - Управління ПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі місті Дніпропетровська здійснювати у подальшому виплати щорічної допомоги відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому, а тому суд немає законних підстав встановлювати на майбутнє обов'язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та у спосіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.46 Конституції України, ст. 49, 50, ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 6-11, 71, 99, 183-2 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління ПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління ПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.12.2010 року та з урахуванням різниці, яка фактично була виплачена за цей період.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік не в повному обсязі - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплачених у цей період коштів.
В іншій частині позову -відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після спливу строку на її оскарження.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.
Роз'яснити сторонам, що апеляційна скарга у справах цієї категорії розглядається апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Суддя: