"30" серпня 2017 р.Справа № 916/4613/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон»
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2017
по справі № 916/4613/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Південний»
про: стягнення 49 551,41грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком», про стягнення страхового відшкодування в сумі 25 920,00грн., а також 12 425, 87грн. пені, 10 653,77грн. інфляційних та 551,77грн. 3% річних.
Позов мотивовано ухиленням відповідача від виконання грошових зобов'язань зі сплати страхового відшкодування за договором №002-002 Д/Т/АТ добровільного страхування наземного транспортного засобу від 04.03.2014 після настання обумовленого ним страхового випадку - викрадення застрахованого автомобілю, з огляду на що виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційної індексації.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон» відмовлено у повному обсязі з підстав порушення позивачем умов п.п. 12.7, 12.8 договору в частині, що стосується строків повідомлення відповідача про настання страхового випадку, а також надання недостовірної інформації щодо обставин настання страхового випадку.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з означеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду апелянт, згідно поданої апеляційної скарги визначає порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мало своїм наслідком прийняття незаконного судового акту.
Зокрема, скаржник зазначає, що повідомлення про настання страхового випадку було здійснено у визначений договором строк, а саме не пізніше трьох робочих днів з дати настання такої події, про яку позивачу стало відомо лише 19.05.2014 з рапорту начальника служби охорони ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» ОСОБА_3, страховику було надано всі необхідні згідно з п. 13.2 Договору документи. Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності відповідного повідомлення не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати. При цьому, скаржник наполягає, що порушення умов договору, допущені страхувальником, можуть бути підставою у відмові виплати страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Додатково просив залучити до матеріалів справи витяг з журналу реєстрації вхідних дзвінків по страховим випадкам за травень-червень 2014 року.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 до участі у справі №916/4613/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 «Південний».
В ході апеляційного розгляду, позивачем на виконання вимог суду надані письмові пояснення по справі, копії посадової інструкції охоронника (який суміщує посаду охоронця та водія), посадової інструкції начальника охорони та докази направлення третій особі копій позовної заяви та апеляційної скарги.
Третя особа, незважаючи на належне повідомлення про час та дату розгляду апеляційної скарги, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою органу поштового зв'язку про вручення поштового відправлення, наданими процесуальними правами на участь свого представника в судовому засіданні не скористалась.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 04.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон» (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Теком» (Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ.
Предметом Договору страхування згідно з п. 1.3 Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному Законодавству України та пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням визначеним цим Договором (Частина 1) транспортним засобом (надалі - ТЗ), та/або додатковим обладнанням (надалі - ДО), встановленими на цьому ТЗ (надалі - Каско).
Відповідно до п.1.3. Договору, Страховик за Договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами обраної страхувальником програми страхування, зазначеної в Частині 1 Договору.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що страховий випадок - передбачена Договором подія (ризик, визначений Частиною 1 Договору), що відбулася в період дії Договору страхування, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику.
Зі змісту п.3.2. Договору вбачається, що Страховик, відповідно до умов та зобов'язань по даному Договору, в межах страхової суми визначеної цим Договором відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку.
Приписами п.3.3. Договору Страховик також відшкодовує додаткові витрати, спричинені страховим випадком та передбачені обраною Програмою страхування, та зазначені в Частині 1 Договору.
У відповідності до п.п.4.3., 4.3.3. Договору страховим випадком не визнається подія за ризиком НЗ, яка відбулася внаслідок неповернення застрахованого ТЗ в оренду, прокат, підряд, лізинг або особою, що мала відповідний документ, що підтверджував право керування, користування, володіння чи розпорядження застрахованим ТЗ.
Згідно п.п.11.2., 11.2.4. Договору на Страхувальника покладений обов'язок у триденний термін письмово повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування (зміна власника ТЗ, кузова, реєстраційного знаку, комплектності ТЗ, ДО; використання ТЗ як таксі або передача його в оренду; втрата свідоцтва про реєстрацію, ключів від ТЗ та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією; поломки, заміни або демонтажу пристроїв проти викрадення та інших умов, що можуть вплинути на ступінь ризику, зазначених в заяві на страхування);
Пунктами 12, 12.1., 12.7., 12.8. Договору передбачено, при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, Страхувальник або водій зобов'язані негайно, як тільки Страхувальнику (водію) стане відомо про такі події письмово повідомити Страховика не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати настання такої події, письмово оформити заяву на виплату страхового відшкодування.
Приписами п.13.1. Договору встановлено, що виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком на підставі письмової заяви на виплату страхового відшкодування від Страхувальника та/або Вигодонабувача та страхового акту, що складається Страховиком.
У відповідності до п.13.2.7. Договору, у випадку незаконного заволодіння ТЗ - надати Страховику: свідоцтво про реєстрацію ТЗ; повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені внаслідок розбійного нападу та/або пограбування, що підтверджено відповідними матеріалами компетентних органів. При невиконанні цієї умови Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Згідно п.п.15.1. Договору підставою для відмови Страховика у здійсненні страхового відшкодування є:
- подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку (п.15.1.3.);
- несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку згідно розділу 12 Частини 2 Договору, без поважних на це причин, або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п.15.1.5.);
- невиконання Страхувальником обов'язків, передбачених умовами Правил та Договором (п.15.1.6.);
- ненадання/несвоєчасне надання Страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, подання документів, оформлених з порушенням дійсних норм (підписання не уповноваженою особою, відсутність номеру, печатки чи дати, наявність виправлень) чи подання документів, які містять недостовірну інформацію щодо терміну, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку (п.15.1.9).
13.03.2014 ТОВ «Агенство безпеки «Легіон», на виконання п.9.5 ч.1. п.9.6. та ч.2. п.6 Договору страхування, здійснило оплату за страхування в розмірі 6 076,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №351 від 13.03.2014.
08.05.2014 та 12.05.2014 наказами директора ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» №42/3-к та №43/1-к, для забезпечення безвідмовної та безаварійної роботи рухомого складу підприємства, застрахований автомобіль був закріплений за водіями-охоронниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
19.05.2014 на ім'я директора ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» від начальника служби охорони ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» ОСОБА_3 надійшов рапорт, в якому було зазначено, що 16.05.2014 о 07.00 годині наряд по охороні ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська не здійснив черговий відзив.
В ході намагань зв'язатися із нарядом, останній на зв'язок не виходив (телефон вимкнутий).
При перевірці GPS-даних щодо переміщення патрульного автомобіля встановлено, що GPS сигнал зник о 05 год. 00 хв. 16.05.2014 у м. Мар'янка біля будинку №69 по вул. Орджоникидзе.
На місце останнього сигналу GPS було направлено начальника відділу охорони ОСОБА_7, який в результаті огляду прилеглої території наряд та автомобіль не виявив.
Наказом директора позивача №48 від 19.05.2014 було створено комісію для вивчення всіх обставин зникнення працівників і службового автомобіля підприємства.
За результатами роботи комісії було складено ОСОБА_2 від 19.05.2014, відповідно до якого комісія встановила, що наряд у складі 2-х осіб: ОСОБА_6 (охоронник) та ОСОБА_5 (охоронник) здійснюючи патрулювання охоронюваного об'єкту за встановленим маршрутом, а саме: ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська, на службовому автомобілі НОМЕР_1, зранку о 7-ій годині не здійснив вихід на зв'язок.
Зв'язок із нарядом встановлено не було. При перевірці даних GPS про переміщення патрульного автомобіля, встановлено, що GPS сигнал зник о 5-ій ранку 16.05.2014.
Начальниками охорони ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було здійснено заходи з метою розшуку зниклого патруля та службового автомобіля, але встановити місцезнаходження працівників та автотранспорту не вдалося.
За встановлених обставин, комісія рекомендувала звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою та до страхової компанії.
19.05.2014 позивач звернувся до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою щодо розшуку співробітників охоронного агентства ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_6
Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12014050810001460 19.05.2014 до ЄРДР, за заявою ОСОБА_3 (начальник служби охорони ТОВ «Агенство безпеки «Легіон») було внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження за правовою кваліфікацією - ст.115 ч.2 п.1 Кримінального кодексу України, а саме, умисне вбивство двох або більше осіб.
21.05.2014 ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» звернулось до Філії «Донецька» ПрАТ «Страхова компанія «Теком» в телефонному режимі та повідомило про настання страхового випадку.
22.05.2014 ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» направлено Страховику письмове повідомлення (вх.№343 від 21.05.2014), в якому останнього було повідомлено про зникнення застрахованого транспортного засобу; звернення до правоохоронних органів із вимогою про здійснення заходів щодо розшуку зниклого транспортного засобу; а також вимога про визнання зазначеної події страховим випадком, надання переліку документів, необхідних для підтвердження страхового випадку та виплати страхового відшкодування.
23.05.2014, відповідна заява із доданими до неї засвідченими копіями документів була отримана та зареєстрована ПрАТ «Страхова компанія «Теком» за вх.№26.
Згодом, ПрАТ «Страхова компанія «Теком» листом за №44 від 29.05.2014 повідомила Страхувальника про необхідність надання інформації та документів, які визначені переліком, наведеним в листі.
Зі змісту поданої позивачем до матеріалів справи копії доповідної записки ОСОБА_3, яка датована 26.06.2014, 25.06.2014 водій-охоронник ОСОБА_5, за яким було закріплено зниклий застрахований автомобіль НОМЕР_2, повідомив, що 16.05.2014 під час патрулювання ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська разом з водієм-охоронником ОСОБА_9, приблизно о 05:00 ранку в районі міста Мар'їнка Донецької області невідомі особи зупинили їх автомобіль та змусили вийти з ТЗ, віддати ключі від ТЗ та лежати на землі, поки ці невідомі особи не від'їдуть, а мобільні телефони та свідоцтво про державну реєстрацію на викрадений транспортний засіб залишились в автомобілі.
26.06.2014 позивач звернувся до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою щодо розшуку зниклого автомобіля НОМЕР_1 ТОВ «Агенство безпеки «Легіон».
Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12014050810001839 26.06.2014 до ЄРДР, за заявою ОСОБА_10 було внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження за правовою кваліфікацією - ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України, а саме, незаконне заволодіння транспортним засобом.
Листом № 50 від 16.07.2014 ПрАТ «Страхова компанія «Теком» повідомило позивача про необхідність надання інформації та документів, які включають в себе, але не обмежуються переліком, наведеним в листі.
За результатом розгляду листів ПрАТ «Страхова компанія «Теком» №44 від 29.05.2014 та №50 від 16.07.2014, ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» листом від 05.09.2014 за №453 було надано відповідь з наданням запитуваних документів, які були в наявності у позивача.
06.10.2014 Страховик повторно звернувся до позивача з листом про надання документів та інформації, який за своїм змістом є тотожним листам відповідача №44 від 29.05.2014 та №50 від 16.07.2014.
У відповідь на зазначений лист, позивач, листом № 539 від 20.10.2014 повідомив відповідача, що попередніми листами він вже надавав інформацію щодо відомих йому та наявних обставин незаконного заволодіння невідомими особами застрахованим транспортним засобом (ВАЗ 212140-120-40, легковий універсал, з державним номером АН0787ВС, 2012 р.в.).
Крім того, зазначеним листом №539 від 20.10.2014 позивач також повідомив, що надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію зниклого автотранспортного засобу не уявляється можливим через перебування цього документу у водія-охоронника ОСОБА_5
Листом №630/14 від 17.11.2014 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування наземного транспортного засобу позивача.
Зі змісту листа ПАТ АБ «Південний» №14-5234 від 29.01.2015 вбачається, що позивач 14.01.2015 звертався до ПАТ АБ «Південний» з листом (вих.№777), в якому просив надати згоду на звернення до суду з підстав відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування наземного транспортного засобу за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ.
Зазначеним листом ПАТ АБ «Південний» повідомило позивача, що чинним законодавством України прямо передбачено право страхувальника на звернення до суду за оскарженням відмови страховика у здійсненні страхової виплати, при цьому жодних погоджень та уповноважень з боку вигодонабувача закон не вимагає.
Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 25 920,00грн. та нарахованих на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», п. 11.4.3 Договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України - 12 425, 87грн. пені, 10 653,77грн. інфляційних та 551,77грн. 3% річних.
З урахуванням встановлених місцевим господарським судом обставин справи здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів вважає правомірними висновки суду щодо відмови в задоволені позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст 979, 980 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Отже, метою страхування при укладенні договору страхування транспортного засобу є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.
Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страховим відшкодуванням, відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», визначається страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Таким чином, у разі якщо подія, що настала, може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, у страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст.991 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України «Про страхування», зокрема, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
наявності інших підстав, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.
Розділом 15 Договору сторони погодили, що підставою для відмови Страховика у здійсненні страхового відшкодування є, у тому числі:
- подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку (п.15.1.3.);
- несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку згідно розділу 12 Частини 2 Договору, без поважних на це причин, або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п.15.1.5.);
- невиконання Страхувальником обов'язків, передбачених умовами Правил та Договором (п.15.1.6.);
- ненадання/несвоєчасне надання Страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, подання документів, оформлених з порушенням дійсних норм (підписання не уповноваженою особою, відсутність номеру, печатки чи дати, наявність виправлень) чи подання документів, які містять недостовірну інформацію щодо терміну, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку (п.15.1.9).
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (оформлене листом вих. № 630/14 від 17.11.2014, т.1 а.с. 67), прийняте відповідачем на підставі п.п. 15.1.6, 15.1.5, 15.1.9 Договору, внаслідок порушення страхувальником умов п.п 11.3.13, 12.1.1, 12.1.2, 12.4, 12.7, 12.10, 13.2.7.
У світлі наведених підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.
Розділ 12 Договору визначає перелік дій страхувальника при настанні страхового випадку. Так, при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник або водій зобов'язані:
12.1. Негайно, як тільки страхувальнику (водію) стане відомо про такі події:
12.1.1. викликати відповідні компетентні органи на місце події (Державтоінспекцію (ДАІ), міліцію (МВС), пожежну охорону (Державна служба надзвичайних ситуацій) або інші органи, відповідно до їхньої компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті Страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку.
12.1.2.повідомити за телефоном чергового співробітника страховика з місця події та виконувати його наступні інструкції, або в офіс страховика або в Асістанс (цілодобово).
12.4. вжити всіх доречних і можливих заходів щодо зменшення розміру збитку і порятунку ТЗ.
При цьому, згідно п.11.2 частини 2 Договору страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку діяти відповідно до умов розділу 12 даного Договору (п.п.11.2.9).
Як вбачається з матеріалів справи, подія, що може бути кваліфікована як страховий випадок, настала 16.05.2014, проте, позивач, всупереч договірним зобов'язанням негайно, тобто 16.05.2014, не звернувся до органів МВС України щодо незаконного заволодіння автомобілем, не повідомив страховика за телефоном з місця події та не отримав необхідних інструкцій, які повинні були бути обов'язково виконані позивачем (водієм).
Пунктом 12.11. Договору визначено, що у разі якщо позивач з поважних причин не мав можливості виконати зазначені дії, він повинен довести це документально, але позивачем обставини неможливості повідомлення відповідача про страхову подію в порядку та строки, визначені договором з доказової точки зору, в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовані не були, про що, у тому числі, свідчать пояснення позивача, наказ №48 від 19.05.2014 «Про створення комісії та проведення службового розслідування» та акт від 19.05.2014.
Наразі, автомобіль згідно поданої позивачем заяви зник 16.05.2014 і станом на 07год.00хв. 16.05.2014 начальник служби охорони був обізнаний про факт відсутності зв'язку з нарядом та сигналу GPS транспортного засобу, проте лише 21.05.2014 позивач факсом направив страховику письмове повідомлення за № 343 від 21.05.2014 (зареєстроване 22.05.2014, т. 1 а.с. 49), а 22.05.2014 подав відповідну заяву, яка була зареєстрована 23.05.2017 (т. 1 а.с. 47).
Крім того, колегія суддів враховує, що заява про вчинення кримінального правопорушення, подана позивачем 19.05.2014 до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з підстав розшуку співробітників охоронного агентства ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_6, а не у зв'язку із незаконним заволодінням транспортним засобом.
Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги надану позивачем копію листа Начальника Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 24.05.2014 до УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області про постановку зниклого ТЗ в систему відеофіксаціі та розпізнавання ТЗ за номерними знаками «Відео контроль Рубіж», адже останній не містить підпису ОСОБА_11 та визначає лише пропозицію з постановки автомобілю до відповідної системи з метою встановлення осіб, які можуть бути причетними до зникнення ОСОБА_6, а не у зв'язку із незаконним заволодінням транспортним засобом.
Крім того, відповідно до довідки УДАІ Центр № 3 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області № 9/3-1221 від 13.06.2014 (т. 1 а.с. 117) автомобіль НОМЕР_3, за реєстрований за ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» станом на 11год.55хв. 11.06.2014 в розшуку не перебував.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення позивачем умов розділу 12 Договору, а саме: несвоєчасне повідомлення страховика про настання події та несвоєчасного (зволікання) звернення до відповідних компетентних органів, що призвело до порушення і не уможливлення здійснення всіх доречних та можливих заходів щодо порятунку ТЗ та/або зменшення розміру збитків, а також своєчасного здійснення з боку правоохоронних органів оперативно-розшукових дій, оголошення транспортного засобу у розшук та встановлення винних осіб.
Згідно ст.26 Закону України «Про страхування» та ст.991 Цивільного кодексу України, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, а також створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Аналогічні підстави закріплені п. 15.1.3. Договору.
Пунктом 4 Договору сторони погодили перелік ризиків, які підпадають під дію даного Договору, зокрема це: дорожньо-транспортна подія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, самозаймання, зовнішній вплив сторонніх предметів на ТЗ, стихійне лихо, напад тварин, незаконне заволодіння ТЗ (угон, крадіжка).
Одночасно, згідно з п. 4.3 Договору страховим випадком не визнається неповернення застрахованого ТЗ страхувальнику особою, що взяла застрахований автомобіль в оренду, прокат, підряд, лізинг або особою, що мала відповідний документ, що підтверджував право керування, користування, володіння чи розпорядження застрахованим ТЗ.
Застрахований транспортний засіб ВАЗ 212140-120-40 держ. № НОМЕР_4, 2012 р.в., номер кузову ХТА212140D2098301, серія та номер технічного паспорту САО 700188, наказами директора ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» №42/3-к від 08.05.2014 та №43/1-к від 12.05.2014 був закріплений за водіями-охоронниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
В поданій страховику заяві від 22.05.2014, позивач надаючи відомості про подію, дату та місце випадку зазначив наступні відомості: 19.05.2014 о 16год.00хв. с. Мар'їнка, Донецька область; щодо обставин події: 16.05.2014 автомобіль ВАЗ 212140-120-40 з державним реєстраційним номером АН0787ВС, належним на праві власності ТОВ «Агенству безпеки «Легіон», під керуванням працівників-стажерів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, згідно даних GPS навігації встановленої в автомобілі змінив встановлений маршрут, рухаючись в сторону с. Мар'їнка Донецької області зник з полю зору (система навігації була відключена). З 16.05.2014 по 19.05.2014 ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» доклало всіх зусиль щодо самостійного пошуку цього автомобіля, проте 19.05.2014 вимушені були звернутися до місцевих органів міліції.
Як зазначалося вище, 19.05.2014 до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області позивачем подано заяву щодо розшуку співробітників охоронного агентства ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» гр. ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_6, а не у зв'язку із незаконним заволодінням транспортним засобом.
При цьому, ані у зверненні до страховика, ані в поданій правоохоронним органам заяві позивач не зазначає про факт незаконного заволодіння транспортним засобом.
Лише 26.06.2014 (тобто понад місяць з моменту настання події) позивачем до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подано заяву щодо розшуку зниклого автомобіля НОМЕР_1 ТОВ «Агенство безпеки «Легіон» з наступною реєстрацією кримінального провадження за правовою кваліфікацією - ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України.
Розділом 13 Договору сторони погодили перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом, зокрема, в даному випадку, страхувальник повинен надати страховику: оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені внаслідок розбійного нападу та/або пограбування, що підтверджено відповідними матеріалами компетентних органів. При невиконанні цієї умови Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування (п.п.13.2.7 Договору).
Відповідач листами за № 44 від 29.05.2014 та № 50 від 16.07.2014 витребував у позивача детальні пояснення за фактом події, а також оригінал свідоцтва про реєстрацію а/м ВАЗ 212140-120-40, держ. № НОМЕР_4 та повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та засобів проти викрадення.
У відповідь на запит страховика, позивач листом №539 від 20.10.2014, повідомив останнього, що надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію зниклого автотранспортного засобу, не уявляється можливим, у зв'язку з перебуванням цього документу у водія-охоронника ОСОБА_5, а щодо повного комплекту оригінальних ключів, то такі вимоги вже були виконані - комплект ключів наданий листом від 05.09.2014.
ОСОБА_12 з тим, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб ВАЗ 212140-120-40 номер кузова ХТА212140D2098301 придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № Т-130130-5 від 30.01.2013, укладеного з ПП «Талисман». Згідно з актом приймання-передавання автомобіля від 18.02.2013, автомобіль було укомплектовано, у тому числі, двома комплектами ключів.
В ході судового розгляду справи, позивач, з посиланням на доповідну записку начальника служби охорони ОСОБА_3 від 26.06.2014, зазначив, що 25.06.2014 ОСОБА_5 начальнику охорони було повідомлено, що 16.05.2016 під час патрулювання з охорони ЛЕП Південнодобаська-Донбаська ОСОБА_5 разом з водієм-охоронником ОСОБА_9, приблизно о 05:00 години ранку в районі м. Мар'їнка Донецької області, невідомі особи зупинили їх автомобіль та змусили вийти з ТЗ, віддати ключі від ТЗ та лежати на землі до тих пір поки ці невідомі особи не від'їдуть. Усі документи залишились у викраденому автомобілі.
Між тим, витяг із кримінального провадження №12014050810001839 від 26.06.2014 та інші матеріали/документи правоохоронних органів не містять жодної інформації про вилучення невідомими особами ключів та свідоцтва про реєстрацію ТЗ у водіїв.
Про те, що вказана інформація не була повідомлена правоохоронним органам, також свідчить заява позивача про вчинення злочину від 26.06.2014, в якій не має жодного посилання на доповідну записку начальника служби охорони ОСОБА_3 від 26.06.2014 або повідомлення ним про обставини незаконного заволодіння ТЗ невідомими особами внаслідок розбійного нападу.
Інформація про те, що « 25.06.2014 на зв'язок вийшов ОСОБА_5Є.» позивачем страховику взагалі не надавалась, про що свідчать переліки доданих документів до заяв (листів, тощо) позивача на адресу останнього.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що попри твердження позивача щодо незаконного заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправного примусу з боку сторонніх осіб, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно наказів №№ 68-к, 73-к від 22.07.2014 та від 15.09.2014 (відповідно) звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, згідно акту невиходу на роботу від 16.05.2014.
Отже, позивач не надав повну та достовірну інформацію страховику про факт настання страхового випадку, а також тим самим фактично створив перешкоди у визначенні обставин, характеру настання страхового випадку.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відхилення посилань позивача на факт повідомлення ОСОБА_5 будь-якої інформації, оскільки позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує, що взагалі ОСОБА_5 вийшов на зв'язок. Інформація від ОСОБА_5 про незаконне заволодіння ТЗ невідомими особами надана лише зі слів ОСОБА_3, особистого засвідчення вказаної інформації від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивачем не надано.
Також, позивачем не надано інформації, де саме на даний час перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_6, чи були вони взагалі допитані слідчими органами, які саме вони надали пояснення щодо обставин події, чи підтвердили вони інформацію, вказану ОСОБА_3 у доповідній записці, оскільки, відповідно до умов договору, належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про факт заволодіння ключами та свідоцтвом про реєстрацію ТЗ у водіїв є підтвердження відповідними матеріалами компетентних органів (п.п.13.2.7 Договору).
Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та відсутності правових підстав задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 25 920,00 грн.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 08.09.2015 у справі №910/27351/14 та від 22.09.2015 у справі №910/195/15-г, а також п. 2 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. № 01-06/15/2014.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.
Відмова в задоволенні позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування, як правомірно зазначено місцевим господарським судом, зумовлює висновок й про відмову в задоволенні решти похідних вимог про стягнення з відповідача 12 425,87 грн. - пені, 10 653,77 грн. - інфляційних, 551,77 грн. - трьох відсотків річних.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон» задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 101-105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки «Легіон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2017 у справі № 916/4613/15 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.09.2017.
Головуючий суддя суддіОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_12