33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"04" вересня 2017 р. Справа № 906/648/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Розізнана І.В.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 р. у справі № 906/648/17
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (с.Бабин,Гощанський район,Рівненська область)
до Приватного підприємства "Твоя Земля" (смт.Попільня, Житомирська область)
про стягнення 5025781,64 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі №906/648/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" до Приватного підприємства "Твоя Земля" про стягнення 5025781,64 грн., в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву та додані до неї документи повернуті позивачу без розгляду на підставі п. 3, 4 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Ухвала господарського суду мотивована тим, що перебування особи в стані банкрутства, то такий стан є наслідком неналежного ведення господарської діяльності, що не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
За вказаних обставин, неподання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не наведений обґрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" подало апеляційну скаргу в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 по справі №906/648/17 скасувати. Направити справу №906/648/17до господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
Вважає, що господарським судом Житомирської області в оскаржуваній ухвалі не повно досліджено наведені позивачем обставини підтверджуючі наявність підстав для відстрочення ТОВ "Агро ХХІ" сплату судового збору та порушені норми, статті 8 Закону України “Про судовий збір”, не враховані положення ст.ст. 1, 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Також, апелянтом в тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про відстрочення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 у справі № 906/648/17 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" відновлено строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.09.2017. Відстрочено апелянту - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" сплату судового збору в сумі 1600,00 грн. до 04.09.2017 включно та зобов'язано апелянта докази сплати судового збору в сумі 1600,00 грн. подати в судове засідання.
28.08.2017 на адресу суду від ліквідатора ТОВ «Агро ХХІ» арбітражного керуючого ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2017 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ щодоТОВ «Агро ХХІ».
28.08.2017 на адресу суду від ліквідатора ТОВ «Агро ХХІ» арбітражного керуючого ОСОБА_2 надійшло клопотання в якому ліквідатор зазначає, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та у зв'язку з завантаженістю просить суд розглянути дану апеляційну скаргу за наявними документами у матеріалах справи за відсутності в судовому засіданні ліквідатора ТОВ «Агро ХХІ».
Розпорядженням керівника апарату від 04.09.2017 у зв'язку із відпусткою 04.09.2017 судді Грязнова В.В. та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/648/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 у справі №906/648/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 прийнято апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі № 906/648/17 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л.
В судове засідання 04.09.2017 представник позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надали, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Крім того, згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що враховуючи обмеження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду досить коротким терміном, дана постанова приймається за відсутності представників позивача та відповідача, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, а також за наявними в матеріалах даної справи документами.
Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.
Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку щодо необхідності скасування ухвали господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у даній справі та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Твоя Земля" про стягнення заборгованості у розмірі 5025781,64 грн..
Однак, як встановлено судом першої інстанції позивачем не надано суду доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за подання до суду вищезгаданої позовної заяви.
Колегією суддів встановлено, що за подання даної позовної заяви, позивачем мало бути сплачено судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку становить 75386,72 грн.
При цьому, до позовної заяви додане клопотання про відстрочення позивачу сплату судового збору за подання даної позовної заяви.
Звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, позивач зазначив, що 24.01.2017 господарським судом Рівненської області у справі № 918/54/16 ТОВ "Агро ХХІ" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2. Відповідно до ч.2. ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. Станом на 05.04.2017 ліквідатором ТОВ «Агро ХХІ» проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами та встановлено, що Приватне підприємство «Твоя Земля» є дебітором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ», розмір заборгованості ПП «Твоя Земля» становить 5025781,64 грн., означена заборгованість виникла на підставі договору цесії №АФ1316 від 13.01.2016. Однак, підприємство не має можливості провести оплату судового збору за подання вищезгаданої позовної заяви. Станом на сьогоднішній день залишок коштів на рахунках банкрута - 152 грн. 81 коп. Наведене виключає можливість сплати судовий збір у розмірі 75386,72 грн..
В підтвердження обставин, викладених в клопотанні, позивачем було додано, а саме: копію постанови господарського суду Рівненської області від 24.01.2017 у справі №918/54/16 про визнання боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. В мотивувальній частині даної постанови зазначено, що як вбачається зі звіту, збиткова діяльність підприємства протягом останніх років, відсутність чистих активів, які можуть бути використані для погашення кредиторських вимог, перевищення критичного рівня позикового капіталу та використання його як джерела фінансування визначають кризовий фінансовий стан боржника. Негативні тенденції динаміки основних коефіцієнтів діяльності підприємства, зокрема абсолютний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнти покриття та забезпечення власними засобами, за відсутності отриманого прибутку, вказують на ознаки поточної, критичної та надкритичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрута, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури. За таких обставин, враховуючи відсутність чистих активів підприємства при відсутності інвестиційної привабливості боржника, є доцільним та економічно обґрунтованим задоволення вимог кредиторів шляхом застосування ліквідаційної процедури в ході провадження справи про банкрутство.
Крім того, в якості доказів тяжкого майнового стану боржника були додана довідка ПАТ КБ “ПриватБанк” від 18.07.2017 №170718SU17114709 в якій зазначено, що на рахунку №26001060331973 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» наявні кошти в сумі 152,81 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (із змінами), банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Отже наявні обставини, які свідчать про утруднення в здійсненні оплати позивачем судового збору при зверненні до господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 3) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не заглиблюючись у суть позовних вимог та їх доведеність поданими доказами.
Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст. 54-58 ГПК України.
Підстави повернення позовної заяви без розгляду визначені ст.63 ГПК України.
Зокрема, п.4 ч.1 цієї статті унормовано, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір”.
Згідно із ст.8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, насамперед, послався на статтю 129 Конституції України як на одну із засад судочинства, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю необхідного розміру коштів на банківських рахунках позивача, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки позивач може мати майно, від реалізації якого можуть бути отримані кошти для сплати судового збору.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, ч.ч.1, 2 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.
Положення ч. 2 ст. 64 Конституції України не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це узгоджується з положеннями зазначеними в Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).
Згідно ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.7, ч.1 ст.8 “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було додане до апеляційної скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору, в задоволенні якого оскаржуваною ухвалою суду від 25.07.2017 відмовлено, посилаючись на право суду щодо відстрочення позивачу сплату судового збору. Однак, на противагу даному праву суд першої інстанції мав можливість застосувати до позивача право передбачене ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” в якій зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, скориставшись своїм правом, передбаченого ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір”, суд першої інстанції надав би можливість ліквідатору вжити заходів, для пред'явлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, яка спрямована на реалізацію одного з основних повноважень ліквідатора передбаченого ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (із змінами) і в даному випадку у разі задоволення даної вимоги, у відповідності до ч. 8 даної статті, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_3, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів ОСОБА_3 Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Також, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути “розумним”, тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція викладена у справі “ОСОБА_4 і ОСОБА_4 проти Румунії”.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Проте суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні її клопотання про відстрочення сплати судового збору, обмежився загальними фразами щодо відсутності підстав для відстрочення або звільнення її від сплати судового збору, не звернувши уваги на те, що заявник просила саме відстрочити сплату судового збору, а не звільнити її від такої сплати, та не надав будь-якої оцінки її доводам на підтвердження обставин скрутного майнового стану.
Щодо повернення вищезгаданої позовної заяви з підстав, що до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не наведений обґрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів відзначає, що основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів визначені ст.ст. 54, 57 ГПК України. Невиконання більшості з вимог зазначених норм тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Як зазначено вище, подану позовну заяву повернуто місцевим господарським судом також на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, у зв'язку з неподанням позивачем доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини та не наведений обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) визначено, що господарський суд не вправі повернути позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.
Також, п.3.5 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням наст.63 ГПК України, у цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Таке право судді на витребування доказів закріплене ст.65 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, суддя при підготовці справи до розгляду може викликати представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясувати, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язати сторін, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Як вбачається із змісту зазначених норм, вже саме зазначення у додатках до позовної заяви вказаних документів, виключає можливість повернення поданої позовної заяви без розгляду з посиланням на п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, оскільки зазначені недоліки можуть бути усунуті шляхом витребування судом відповідних документів та матеріалів, належним чином засвідчених їх копій в порядку підготовки справи до розгляду, а також в процесі розгляду справи.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведений обґрунтований розрахунок стягуваної суми, проте вказана обставина підлягає встановленню в процесі розгляду справи, а факт обґрунтованості чи необгрунотованості поданого розрахунку не є підставою для повернення позовної заяви, а повинен бути з'ясований судом під час прийняття рішення у справі, оскільки суд не обмежений правом витребувати у сторони необхідні для розгляду справи документи в оригіналах чи належним чином завірених копіях в процесі розгляду справи. При цьому, відповідно до вимог процесуального закону, якщо позивачем не буде подано документів необхідних для розгляду справи та витребуваних судом, суд залишає позов без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України.
Щодо зазначення судом першої інстанції, як підстави повернення позовної заяви, тієї обставини, що позивачем не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 05.04.2017 ліквідатором ТОВ «Агро ХХІ» проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами та встановлено, що Приватне підприємство «Твоя Земля» є дебітором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ», розмір заборгованості ПП «Твоя Земля» становить 5025781,64 грн., означена заборгованість виникла на підставі договору цесії №АФ1316 від 13.01.2016.
За таких обставин на виконання вимог ч. 6 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі постанови господарського суду Рівненської області від 24.01.2017 по справі №918/54/16 ліквідатор ТОВ «Агро ХХІ» ОСОБА_2 направила бувшому директору банкрута ОСОБА_3 лист вих..№01-01/10/162 від 07.02.2017 яким просила невідкладно надати ліквідатору ряд документів, зокрема і відомості про наявну кредиторську та дебіторську заборгованість та первинні документи, які підтверджують її виникнення (а.с. 13-14). Однак, станом на день подання позовної заяви жодних документів бувшим директором боржника не передано.
Поряд з цим, позивачем в прохальній частині позовної заяви в даній справі заявлено клопотання про витребування від Приватного підприємства «Твоя Земля» договорів, актів прийому-передачі, накладних, актів звірки заборгованості, які укладені між ТОВ «Агро ХХІ» та Приватним підприємством «Твоя Земля» для підтвердження суми заборгованості у розмірі 5025781,64 грн., що узгоджується з приписами ст. 38 ГПК України та не суперечить принципу змагальності, закріпленому в п. 4 ч. 2 статті 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність процесуальних підстав для повернення позовної заяви без розгляду, чим всупереч приписам статті 19 Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених статтею 129 Конституції України.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Частиною 7 ст. 106 ГПК України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Тому, ухвала господарського суду першої інстанції від 25.07.2017 підлягає скасуванню та відповідно справа №906/648/17 передачі на розгляд до господарського суду Житомирської області.
Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору по даній справі. Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року № 7, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.
Згідно ст.4-5 ГПК України судові рішення у господарських судах викладаються у формі рішень, ухвал, постанов.
Судова колегія відзначає, що пунктом 4.8 постанови пленуму “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21 лютого 2013 року № 7 визначено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.
За наведених обставин, керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" задовольнити, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.07.2017 у справі № 906/648/17 скасувати.
2. Матеріали справи №906/648/17 передати до господарського суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Розізнана І.В.