"29" серпня 2017 р.
Справа № 916/3441/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №359 від 15.05.2017р., №455 від 12.06.2017р. та №818 від 14.08.2017р.; протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017р., від 12.06.2017р. та від 14.08.2017р.)
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» - не з'явився;
від ТОВ «СОВАГРО» - не з'явився;
від ТОВ «АГРО-ІВ» - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»
на рішення господарського суду Одеської області від 13 лютого 2017 року
по справі №916/3441/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»
до
- Товариство з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО»;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІВ»
про стягнення
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 28.08.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
12.12.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (надалі - позивач, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІВ» (надалі - відповідачі, ТОВ «СОВАГРО», ТОВ «АГРО-ІВ»), в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів штраф у розмірі 250,41грн, 3% річних у розмірі 34,32грн., пеню у розмірі 189,75грн., інфляційні втрати - 250,04грн. та адвокатські витрати у розмірі 3000грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначило, що на виконання умов Договору купівлі-продажу від 07.10.2008р. ТОВ «Тридента Агро» здійснило поставку товару ТОВу «АГРО-ІВ» на загальну суму 16500грн.; ТОВ «АГРО-ІВ» вчасно отриманий товар оплачений не був. 26.11.2011р. між ТОВ «Тридента Агро» (Первісний кредитор) та ТОВ «Незалежна юридична компанія» (Новий кредитор) було укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні №НЮК-31-ТА, згідно умов п.1.1. якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ТОВом «АГРО-ІВ» ( зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р. 02.07.2012р. ТОВом «Незалежна юридична компанія» (Первісний кредитор) та ТОВом «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Новий кредитор) було укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні на підставі договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р. 28.01.2014р. між ТОВ «СОВАГРО» (Поручитель) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Кредитор) було укладено договір поруки №28-01-2014-4, згідно умов п.1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ТОВ "АГРО-ІВ". Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/1429/15-г задоволено позовні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" та стягнуто солідарно з ТОВ "СОВАГРО" та ТОВ "АГРО-ІВ" заборгованість у сумі 16669,40грн. за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р. Але заборгованість ТОВ "СОВАГРО" у сумі 16669,40грн. було погашено лише 28 вересня 2015р. На підставі п.8.2,8.4 Договору від 07.10.2008р., позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 250,41грн.; 3% річних 34,32грн. та пеню 189,04грн. за період з 15.10.2008р. по 27.09.2015р., яку просить стягнути солідарно з відповідачів а також адвокатські витрати у розмірі 3000грн. та судові витрати.
З посиланням на норми ст.ст.6,11,509, 512-519, 526, 533, 536, 610, 612(ч.1), 625-629, 655, 692-694 ЦК України, ст.ст.173, 193, 202 ГК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
27.01.2017р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» подало суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд солідарно стягнути з ТОВ «СОВАГРО» та ТОВ «АГРО-ІВ» штраф у розмірі 2500,41грн., 3% річних у розмірі 3474,32грн., пеню у розмірі 24964,90грн., інфляційні втрати у розмірі 14619,06грн. та адвокатські витрати у розмірі 3000грн.
Позивач збільшив розмір вищезазначених сум із врахуванням дооцінки вартості товару (курсової різниці)
31.01.2017р. ТОВ «АГРО-ІВ» подало місцевому господарському суду:
- відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі стосовно ТОВ «АГРО-ІВ»;
- заяву про сплив позовної давності по справі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2017р. (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ч.1 ст.509, ч.ч.1,2 ст.11, ст.ст.626,627, 260 ЦК України, ст.174 ГК України, та вмотивовано наступним. Апеляційний суд при розгляді справи №916/1429/15-г встановив, що відповідно до п.5.3 Договору купівлі-продажу №117-10-08П від 07.10.2008р. ТОВ „АГРО-ІВ” повинно було оплатити отриманий товар в строк до 15.10.2008р., а тому саме з цієї дати і почався перебіг 3-х річного строку позовної давності, який сплинув 15.10.2011р. Крім того, зазначена постанова Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/1429/15-г, якою залишено без змін рішення господарського суду Одеської області у даній справі від 25.05.2015р. щодо стягнення солідарно з ТОВ „АГРО-ІВ” та ТОВ „СОВАГРО” заборгованості у сумі 16 669 грн. 40 коп., набрала законної сили 04.08.2015р. Отже, можна вважати, що з цієї дати ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" набула підтвердження наявності у неї порушеного права. Але, позовна заява щодо стягнення з ТОВ „АГРО-ІВ” та ТОВ „СОВАГРО” штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат подана ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" лише 12.12.2016р. Згідно п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» є необґрунтованим, не підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду від 13.02.2017р., ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач (крім доводів, наведених у позовній заяві) зазначив, що рішення є протиправним та необ'єктивним через невідповідність висновків суду чинному законодавству України, прийняте з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:
- у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «АГРО-ІВ» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, у ТОВ «АГРО-ІВ» виникло зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій, котрі можуть бути нараховані до повного виконання основного зобов'язання;
- строк позовної давності щодо сплати (стягнення) розміру штрафних санкцій збільшується до повного виконання ТОВ «АГРО-ІВ» свого обов'язку щодо їх сплати. Як підтверджують матеріали даної судової справи, обов'язок щодо сплати розміру штрафних санкцій за період прострочення ТОВ «АГРО-ІВ» добровільно не виконаний, тому строк позовної давності продовжений за домовленістю сторін до їх повного виконання. Тобто, у випадку настання прострочення виконання зобов'язання у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «АГРО-ІВ» грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару, обов'язок виконати, тобто сплатити нарахований розмір штрафних санкцій за період прострочення продовжується до його повного виконання -допоки розмір штрафних санкцій не сплачений, доти діє строк на звернення до суду із його примусовим стягненням;
- на сьогодні наявна єдина судова практика, котра визначає можливість та правову обґрунтованість одночасного застосування до порушників господарського зобов'язання пені та штрафу відображено також Постановах Верховного суду України, зокрема у постанові Верховного суду України від 09 квітня 2012 року у справі №20/246-08 та у постанові Верховного суду України від 27 квітня 2012 року у справі №06/5026/1052/2011) Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
- строк позовної давності щодо вимог, котрі витікають із Договору від 07.10.2008р., переривався в розумінні статті 264 ЦК України і починався таким чином заново.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.
07.04.2017р. ТОВ «АГРО-ІВ» надіслало Одеському апеляційному господарському суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просило суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У зв'язку із перебуванням суддів Будішевської Л.О. та Таран С.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду №359 від 15.05.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3441/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Поліщук Л.В., Лашин В.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції 15.05.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Поліщук Л.В., Лашин В.В.) справу №916/3441/16 прийнято до провадження.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. розпорядженням керівника апарату суду №455 від 12.06.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3441/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Таран С.В., Лашин В.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції 12.06.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Лашин В.В.) справу №916/3441/16 прийнято до провадження; допущено участь в судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 27.06.2017р. о 15:30год. в режимі відеоконференції представника ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»; доручено господарському суду м.Києва (01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-в) забезпечити проведення відеоконференції по справі №916/3441/16, розгляд якої призначено на 27.06.2017р. о 15год 30хв. в Одеському апеляційному господарському суді.
У зв'язку із відпусткою судді Лашина В.В. розпорядженням керівника апарату суду №818 від 14.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3441/16.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції 14.08.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) справу №916/3441/16 прийнято до провадження
Сторони своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 07 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІВ» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №117-10-08П (надалі-Договір від 07.10.2008р.), який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (п.1.1 Договору); предметом якого є товар, який належить Продавцю на момент укладення Договору або буде набутий Продавцем у майбутньому (п.1.2 Договору).
Згідно із пунктами 5.1, 5.3. Договору від 07.10.2008р. Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 15.10.2008р. Згідно п.6.1 Договору Покупець зобов'язався провести оплату за товар в строк і на умовах , вказаних в ст.5 цього Договору.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору від 07.10.2008р. за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Згідно із п.8.3 Договору від 07.10.2008р. сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім того, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до п.8.4 Договору від 07.10.2008р. за несплату або несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.
Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору (п.11.1. Договору від 07.10.2008р.).
На виконання умов Договору від 07.10.2008р. ТОВ «Тридента Агро» здійснило поставку товару ТОВ «АГРО-ІВ» на загальну суму 16500грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-ПО00541 від 07.10.2008р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою ТОВ «АГРО-ІВ», а також довіреністю ТОВ «АГРО-ІВ» на отримання товарно-матеріальних цінностей №893523 від 07.10.2008р.
Проте ТОВ «АГРО-ІВ» договірні зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару не виконало.
26 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» (Новий кредитор) було укладено угоду №НЮК-31-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), згідно умов п.1.1. якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІВ», що іменується надалі «Боржник», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №117-10-08П товару на умовах відстрочення платежу від 07 жовтня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р.
Згідно із п.1.2. Угоди №НЮК-31-ТА за цією угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р..
Відповідно до п.6.1 Угоди №НЮК-31-ТА вона набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією Угодою.
02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Новий кредитор) було укладено угоду №401/07-12про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до п.1.1. якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІВ» (код ЄДРПОУ 34161691), що іменується надалі «Боржник», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07 жовтня 2008 р. та згідно Угоди №НЮК-31-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 26.01.2011р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р.
Згідно із п.1.2. Угоди №401/07-12 за цією угодою Новий кредитор одержує право замість кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 0710.2008р.
Відповідно до п.6.1 Угоди №401/07-12 ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
02.07.2012р. на виконання умов Угоди №401/07-12, на підставі акту прийому-передачі документів ТОВ «Незалежна юридична компанія» передало, а ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» прийняло пакет документів, про що було повідомлено боржника - ТОВ «АГРО-ІВ».
28 січня 2014р. між ТОВ «СОВАГРО» (Поручитель) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Кредитор) було укладено договір поруки №28-01-2014-4, згідно умов п.1.1. якого у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ТОВ «АГРО-ІВ» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст.2 цього Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору поруки №28-01-2014-4 під основним договором у цьому Договорі розуміють Угоду №401/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012р., укладено згідно договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р.
Пунктом 3.1. Договору поруки №28-01-2014-4 передбачено, що відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у сумі 16669,40грн.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (п.6.1. Договору поруки).
В матеріалах справи міститься копія вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» №17-04/14 від 17.02.2014р. (отримана директором ТОВ «СОВАГРО»), в якій позивач просив в триденний термін з моменту отримання вимоги виконати зобов'язання передбачене договором поруки №28-01-2014-4.
24.02.2014р. ТОВ «СОВАГРО» надало ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» відповідь на вимогу (вих.№411) у якій повідомило про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки з підстав вкрай тяжкого фінансового стану.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/1429/15-г (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р.) задоволено у повному обсязі вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та стягнуто солідарно з ТОВ «СОВАГРО» та ТОВ «АГРО-ІВ» заборгованість у сумі 16669,40грн. за Договором №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у сумі 16669,40грн. за рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/1429/15-г була погашена ТОВ «АГРО-ІВ» 28.09.2015р., що підтверджується банківською випискою.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» зазначило, що у зв'язку із виконанням рішення суду по справі №916/1429/15-г лише 28.09.2015р., позивач на підставі п.8.2,8.4 Договору від 07.10.2008р. та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу штраф у розмірі 2500,41грн., 3% річних у розмірі 3474,32грн., пеню у розмірі 24964,90грн., інфляційні втрати у розмірі 14619,06грн. за період з 15.10.2008р. по 27.09.2015р., які підлягають стягненню з відповідачів; також з відповідачів підлягають стягненню адвокатські витрати у розмірі 3000грн.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду наступного.
Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 173, ч.1 ст.175 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2008р. між ТОВом «Тридента Агро» (Продавець) та ТОВом «АГРО-ІВ» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №117-10-08П, предметом якого є товар, який належить Продавцю на момент укладення Договору або буде набутий Продавцем у майбутньому. Цей Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу (п.1.2 Договору).
На виконання умов вищенаведеного договору купівлі-продажу ТОВ «Тридента Агро» здійснило поставку товару ТОВ «АГРО-ІВ» на загальну суму 16500грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-ПО00541 від 07.10.2008р. на суму 16500грн., Проте встановлений Договором від 07.10.2008р. строк ТОВ «АГРО-ІВ» договірні зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару залишено без виконання.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/1429/15-г (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р.), задоволено позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» - стягнуто солідарно з ТОВ «СОВАГРО» та ТОВ «АГРО-ІВ» заборгованість у сумі 16669,40грн. за Договором від 07.10.2008р.
Вищезазначене рішення суду примусово виконано 28.09.2015р., що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна у матеріалах справи.
Під час розгляду справи №916/1429/15-г встановлено наявність у ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» порушеного права, що виникло на підставі Договору про заміну кредитора у зобов'язанні №401/07-12 від 02 липня 2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Новий кредитор), згідно умов п.1.1. якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «АГРО-ІВ", що іменується надалі "Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07.10.2008р. та згідно Угоди №НЮК-31-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 26.01.2011р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору №117-10-08П купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 07 жовтня 2008 року.
Суд першої інстанції під час розгляду справи №916/3441/16 дійшов обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку у ТОВ «Компанія "НІКО-ТАЙС» наявне порушене право, що виникло на підставі Договору про заміну кредитора у зобов'язанні №401/07-12 від 02.07.2012р. у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «АГРО-ІВ» своїх зобов'язань за Договором від 07.10.2008р.
Також суд апеляційної інстанції під час розгляду справи №916/1429/15-г встановив, що відповідно до п.5.3 Договору купівлі-продажу №117-10-08П від 07.10.2008р. ТОВ «АГРО-ІВ» повинно було оплатити отриманий товар в строк до 15.10.2008р., а тому саме з цієї дати і почався перебіг 3-х річного строку позовної давності, який сплинув 15.10.2011р. Але, оскільки жодна із сторін у справі не зверталася до місцевого суду з відповідною заявою про застосування до правовідносин сторін строків позовної давності , то суд першої інстанції і не мав правових підстав для застосування до правовідносин сторін ст.267 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, 31.01.2017р. ТОВ «АГРО-ІВ» в даній справі подало місцевому господарському суду заяву про сплив позовної давності по справі, в якій зазначило, що фактично у п.8.3 Договору від 07.10.2008р. взагалі не встановлено строку, оскільки строк встановлюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, посилання на які у п.8.3 Договору відсутні. Отже суд має застосовувати до спірних правовідносин строк позовної давності, регламентований положеннями Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статей 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ст.252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
У п.п.2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» містяться наступні роз'яснення: «якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України)».
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно із п.8.3 Договору від 07.10.2008р. сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім того, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даних Договором, здійснюється без обмеження строку.
Отже зі змісту тексту п.8.3 Договору від 07.10.2008р. слідує, що сторони не визначили конкретного строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.
Вказаний пункт договору не є підставою для встановлення необмеженої позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності. Частина друга згаданої статті ЦК України забороняє скорочення встановленої законом позовної давності. Відтак договір (умова договору) щодо скорочення зазначеного строку має визнаватися господарським судом недійсним, у тому числі й з ініціативи суду (пункт 1 статті 83 ГПК). Наведене у попередньому абзаці стосується й умови договору, пов'язаної зі зміною порядку обчислення позовної давності, що в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не допускається (наприклад, обчислення позовної давності не з моменту прострочення виконання зобов'язання, а з дати, визначеної шляхом зворотного підрахунку певного строку від дати звернення з позовом до господарського суду). Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.
ТОВ «АГРО-ІВ» повинно було оплатити отриманий за Договором від 07.10.2008р. товар у строк до 15.10.2008р.
ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» з 04.08.2015р. (дати набрання законної сили постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/1429/15-г) набула підтвердження наявності у неї порушеного права.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Проте позовна заява по даній справі щодо стягнення з ТОВ «АГРО-ІВ» та ТОВ «СОВАГРО» штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат подана ТОВ «Компанія "НІКО-ТАЙС» лише 12.12.2016р.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та застосував до спірних правовідносин за відповідною заявою ТОВ «АГРО-ІВ» встановлені законодавством строки позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, пені, а також нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, та, як наслідок, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на законних підставах.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача у відповідності до приписів ст.ст.44,49 ГПК України витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3000грн. суд першої інстанції правильно визнав відсутніми.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.
Щодо тверджень про переривання строку позовної давності (ст.264 ЦК України) колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Кошти у сумі 16669,40грн. були сплачені ТОВ «АГРО-ІВ» 28.09.2015р. не у добровільному порядку, а на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2015р. у справі №916/1429/15-г, тому не може бути розцінено при розгляді даної справи як вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання ним боргу.
Посилання скаржника на правову позицію, висловлену у постановах Верхового суду України від 09.04.2012р. по справі №06/5026/1052/2011/3-24гс12 та від 09.04.2012р. у справі №20/246-08 є недоречним, оскільки у цих постановах йдеться не про можливість збільшення строку позовної давності (ч.1 ст.259 ЦК України) а про можливість одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені.
Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновку про відмову у позові місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін.
Керуючись ст.ст.99,101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2017р. у справі №916/3441/16 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 04.09.2017р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.