вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2017 р. Справа № 911/1839/17
за позовом Державного підприємства “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенергомонтаж”
про стягнення 133 714,21 грн
Суддя Антонова В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №Д-2187 від 28.07.2017);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/1839/17 за позовом Державного підприємства “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенергомонтаж” про стягнення 133 714,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки за договором виконання робіт № 48 від 01.09.2014 року, у результаті чого у нього виникла заборгованість на суму 133 714,21 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2017 порушено провадження по справі № 911/1839/17 та призначено її до розгляду на 03.08.2017.
26.07.2017 до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява №24/07-01 від 24.07.2017 (вх. №14900/17) про відкладення розгляду справи.
01.08.2017 до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява №Д-2197 від 28.07.2017 (вх. №15248/17) про відсутність аналогічного спору.
Ухвалою суду від 03.08.2017, згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 14.08.2017.
Через канцелярію суду 08.08.2017 року від представника позивача надійшло клопотання № Д-2264 від 07.08.2017 (вх. № 15796) про долучення документів у справу та заяву про стягнення коштів за договором /уточнення/ № Д-2251 від 04.08.2017 (вх. № 15797).
14.08.2017 через канцелярію суду, до початку судового засідання, від представника відповідача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №16155/17) про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 14.08.2017 року представник позивача з'явився та дав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви № Д-2251 від 04.08.2017 року. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши заяву № Д-2251 від 04.08.2017, подану позивачем, суд зазначає наступне: -згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Приймаючи до уваги, що заява Державного підприємства “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені ОСОБА_1 розцінюється судом, як додаткове обґрунтування підстав позову не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається до розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне. В якості підстави відкладення розгляду справи відповідач просить надати йому можливість для ознайомлення з матеріалами справи.
Судом враховано, що провадження у справі № 911/1839/17 порушено 19.06.2017.
У судове засідання 03.08.2017 відповідач не з'явився направив клопотання про відкладення розгляду справи. У зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено на 14.08.2017.
14 серпня 2017 року було проведено вже друге судове засідання, про яке відповідач був повідомлений належним чином та повторно не з'явився. Строк вирішення спору, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 20.08.2017, а клопотання про продовження строку розгляду від сторін не надходило.
Також суд звертає увагу, що відповідач мав можливість взяти участь у судовому засіданні, а повторне клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання своїми процесуальними правами, а тому з обставин наведених вище, суд відмовляє у задоволені поданого клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.09.2014 між Державним підприємством “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені ОСОБА_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газенергомонтаж” (виконавець) був укладений договір про виконання робіт № 48 за умовами якого виконавець зобов'язується виконати замовнику наступні роботи: розробку робочої документації на будівництво житлового будинку № 3 по вул. Боголюбова, 21, с. Софіївська Боршагівка Києво-Святошинського району Київської області (Дахова котельня. Мережі газопостачання. Індивідуальне опалення 1-3 секцій).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що виконавець зобов'язується виконати роботи, що зазначені в п.1.1. Договору, у терміни, що визначаються календарним планом (додаток №1 до даного Договору).
Пунктом 2.2. договору встановлено, що при завершенні робіт, що зазначені в п. 1.1. договору виконавець подає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно п. 3.1. договору, загальна вартість робіт, визначена на підставі кошторисів (додаток №2 та додаток № 3 до договору), складає 138 031 грн. 20 коп. (сто тридцять вісім тисяч тридцять одна грн 20 коп.) в т.ч. ПДВ 20% 23 005 грн. 20 коп. (двадцять три тисячі п'ять грн 20 коп.) відповідно кошторисів.
Пунктом 3.2. договору визначено, що до початку робіт протягом 5 днів після підписання договору та за умови отримання коштів від Генерального замовника - ПП «ЕРКЕР» Замовник на підставі рахунку здійснює авансовий платіж у розмірі 34 507 грн. 80 коп. Крім цього. 20% ПДВ - 6 901 грн. 56 коп. всього - 41 409 грн 36 коп. (сорок одна тисяча чотириста дев'ять грн. 36 коп.)
Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі невиконання робіт виконавцем у зазначені строки, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості робіт, що зазначається у п. 3.1. договору.
Пунктом 7.3. договору встановлено, що у випадку дострокового припинення дії договору, з ініціативи замовника, замовник має оплатити виконавцю фактично виконані ним роботи. Невикористана сума сплаченого замовником авансу має бути повернута йому виконавцем протягом 5 (п'яти) днів з дати розірвання Договору.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Додатком № 1 до договору від 01.09.2014 № 4 погоджено календарний план виконання робіт, - розробку робочої документації на будівництво житлового будинку № 3 по вул. Боголюбова, 21, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (Дахова котельня. Мережі газопостачання. Індивідуальне опалення 1-3 секцій) початком виконання робіт визначено дату 08.09.2014, а датою закінчення робіт встановлено 28.11.2014. Вартість робіт з врахування ПДВ становить 138 031,20 грн.
Додатком № 2 до договору № 48 від 01.09.2014 визначений кошторис № 1 на загальну суму 89 571,6 грн, додатком № 3 до договору № 48 від 01.09.2014 визначено кошторис № 2 на загальну суму 48459,6 грн. (копії додатків наявні у матеріалах справи).
03.09.2014 Державне підприємство “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені ОСОБА_1 на виконання п. 3.2. умов договору про виконання робіт № 48 від 01.09.2014 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенергомонтаж” авансовий платіж на суму 41 409,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 540 від 03.09.2014 року (копія платіжного доручення наявна у матеріалах справи).
20.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 7-398, яким просив розробити корегування розділів «Газопостачання» та «Дахові газові котельні» в складі корегування проекту «Перша черга забудови житлового кварталу по вул. Боголюбова в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області», що розробляється позивачем
На думку позивача, відповідач не виконав обов'язки, передбачені договором, внаслідок чого 12.03.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № ПЕВ-522, щодо укладання угоди про розірвання та повернення перерахованих коштів, текст угоди про розірвання договору від 01.09.2014 № 48 на виконання робі від 11.03.2015 було долучено до листа.
У листі позивач повідомив відповідача про його обов'язок виконати та передати документацію визначену п. 1.1. договору № 48 від 01.09.2014 у терміни передбачені цим договором, а саме до 29.11.2014.
Позивачем зазначив, що ним не отримано робочої документації на будівництво житлового будинку № 3 у зв'язку з чим направляється угода про розірвання договору від 01.09.2014 № 48 на виконання робіт від 11.03.2015. Також позивач зазначив, що перерахований ним авансовий платіж на суму 41 409,36 грн має бути повернутий платнику, як це передбачено п. 7.3. договору.
У подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № ПЕВ-2842 від 19.11.2015, № ПЕВ-193 від 28.01.2016 про розірвання договору № 48 від 01.09.2014 на виконання робіт від 11.03.2015 (копії супровідних листів наявні у матеріалах справи).
29 листопада 2016 позивач звернувся до відповідача з претензію № Д-2830 стосовно порушення умов договору № 48 від 01.09.2014. Позивач зазначив, що у випадку подальшого невиконання покладених на відповідача обов'язків за договором № 48 від 01.09.2014, позивач буде змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду (копія претензії наявна у матеріалах справи).
Відповідачем не спростовано доводи позивача, дані звернення залишені ним без уваги.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути 41 409,36 грн з відповідача, які були перераховані відповідачу на виконання п. 3.2. договору № 48 від 01.09.2014.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищезазначена вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 48 від 01.09.2014, суд встановив, що за цивільно-правовими ознаками він є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а тому до нього застосовуються положення, які регулюють відносини підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Договором про виконання робіт № 48 від 01.09.2014 сторони домовились про виконання робіт, а саме: розробку робочої документації на будівництво житлового будинку № 3 по вул. Боголюбова, 21, с. Софіївська Боршагівка Києво-Святошинського району Київської області (Дахова котельня. Мережі газопостачання. Індивідуальне опалення 1-3 секцій) підрядник зобов'язується розробити за робочу документації на будівництво житлового будинку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний:
1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;
2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;
4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;
5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 01.09.14, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученнями від 03.09.14 № 540 на суму 41409,36 грн.
Таким чином, загальна сума перерахованих позивачем відповідачеві коштів за договором про виконання робіт № 48 від 01.09.2014 склала 41409,36 грн.
Проте, відповідач свій обов'язок за договором про виконання робіт № 48 від 01.09.2014 не виконав.
У процесі розгляду спору представник позивача надав пояснення та повідомив суд, що неодноразово намагався врегулювати спірні відносини шляхом листування на адресу відповідача. Але відповідачем жодної відповіді на дані звернення надано не було.
Ухвалою суду № 911/1839/17 від 19.06.2017 відповідача було зобов'язано надати суду оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію; довідку про включення до ЄДРПОУ; довідку про взяття на облік як платника податків; відзив на позов з документальним запереченням.
Проте відповідач у призначені судом засідання не з'явився, відзив на позов з документальним запереченням, які б підтверджували факт виконання ним своїх зобов'язань за договором виконання робіт № 48 від 01.09.2014, суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не виконав обов'язки, які були обумовлені договором № 48 від 01.09.2014.
Листами № ПЕВ-522, 12.03.2015, № ПЕВ-2842 від 19.11.2015, № ПЕВ-193 від 28.01.2016 позивач, посилаючись на п. 7.3 договору, направляв відповідачу екземпляр угоди від 11.03.2015 про розірвання договору № 48 від 01.09.2014 на виконання робі і запропонував повернути перераховані на виконання умов договору кошти на суму 41409,36 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Господарським кодексом України, як спеціальним актом законодавства, який регулює відносини в господарській сфері, зокрема, частиною 1 статті 188, передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно з статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним чи зміненим.
У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч.2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Пунктом 7.2 договору, сторони дійшли згоди, що замовник має право ініціювати дострокове припинення дії договору, або окремої його частини та (чи) певного переліку замовлення робіт, про що повідомить виконавця письмово (рекомендованим письмом або кур'єром). В цьому випадку договір, чи окрема його частина, припинить свою дію в день отримання підрядником зазначеного повідомлення.
Пунктом 7.3 договору, сторони передбачили,що у випадку дострокового припинення дії договору, з ініціативи замовника, замовник має оплатити виконавцю фактично виконані ним роботи. Невикористана сума сплаченого замовником авансу має бути повернута йому виконавцем протягом 5 (п'яти) днів з дати розірвання Договору.
Враховючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався передбаченим договором правом на дострокове припинення договору.
За таких обставин, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 41 409,36 грн були перераховані позивачем саме на виконання умов спірного договору, суд вважає, що відповідач зобов'язаний згідно пункту 7.3. договору повернути позивачу аванс, у зв'язку з чим, суд визнає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача 41 409,36 грн, перерахованого авансу за договором про виконання робіт № 48 від 01.09.2014.
При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі - 30 733,69 грн, 3% річних у розмірі - 616,58 грн. індексу інфляції у розмірі 60 954,58 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.
Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі невиконання робіт виконавцем у зазначені строки, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості робіт, що зазначається у п. 3.1. договору.
Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний арифметично невірно, а тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 30 654.27 грн, у відповідності до розрахунку наведеного нижче:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
138031.2029.11.2014 - 05.02.20156914.0000 %0.077 %*7306.20
138031.2006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*3834.62
138031.2004.03.2015 - 28.05.20158630.0000 %0.164 %*19513.45
В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені суд відмовляє.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Натомість позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму здійсненого ним авансового платежу за проектні роботи по договору № 48 від 01.09.2014 року, при цьому згідно договору у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем.
У відповідності до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на суму попередньої оплати.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме: основного боргу - 41 409,36 грн та пені - 30 654,27 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1080,95 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газенергомонтаж” (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Крюківщина, ВУЛИЦЯ БАЛУКОВА, будинок 5"А"; ідентифікаційний код 37474164) на користь Державного підприємства “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені ОСОБА_1 (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код 02497720) грошові кошти: основний борг - 41409 (сорок одна тисяча чотириста дев'ять гривень) 36 коп., пеня - 30654 (тридцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні) 27 коп. та судовий збір - 1080,95 (одна тисяча вісімдесят гривень) 95 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати відповідачу у справі № 911/1839/17.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 04.09.2017
Суддя В.М. Антонова