ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.08.2017Справа №910/12375/17
За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"
про стягнення 34 650,00 грн.
Представники:
від позивача: Лисенко Н.П. по довіреності від 11.07.2017 № б/н
від відповідача: Перетятько В.Є. по довіреності від 20.01.2017 № б/н
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" про стягнення з останнього 34 650 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору про надання фіксованих місць для денного паркування від 01.06.2015 № 1.1-04.15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12375/17. Розгляд справи призначено на 16.08.2017.
14.08.2017 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 16.08.2017 судом оголошено перерву до 30.08.2017, відповідно до статті 77 ГПК України.
У судовому засіданні 30.08.2017 представники сторін надали пояснення по справі; представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити та надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи; представник відповідача проти позовних вимог заперечив надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки послуги по Договору № 1.1-04.15 від 01.06.2015 в період з червня 2015 року по грудень 2015 року не надавались; акти виконаних робіт не передавались; податкові накладні не виписувались та не передавались відповідачу.
В судовому засіданні 30.08.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.06.2015 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (надалі позивач, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (надалі відповідач, Сторона-2) було укладено договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-04.15 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 33 (тридцять три) фіксованих місця для денного паркування автотранспортних засобів, на паркувальному майданчику за адресою: вул. Саперно-Слобідська, 10 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - Об'єкт).
Відповідно до пункту 1.3. договору об'єкт вважається переданим в експлуатацію Сторони-2 з моменту підписання договору сторонами.
Пунктом 2.2.4. договору встановлено, що Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі перерахувати Стороні-1 кошти згідно умов договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов договору становить 350,00 (триста п'ятдесят) грн. за одне фіксоване місце на місяць в тому числі: - вартість полуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 185,27 грн.; - ПДВ - 37,05 грн.; - збір за місця для паркування транспортних засобів - 127,68 грн. за одне фіксоване місце на місяць. Загальна сума щомісячних платежів за використання 33 (тридцяти трьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 11 550,00 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень на місяць, в тому числі: - вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 6 113,80 грн.; - ПДВ - 1 222,76 грн.; - збір за місця для паркування транспортних засобів - 4 213,44 грн.
Відповідно до пункту 3.2. договору розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати Стороною-2 у розмірі 100% місячної вартості послуг Стороні-1 не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що Сторона-1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати та передати Стороні-2 в двох примірниках акт здачі-прийняття наданих послуг.
Згідно до пункту 3.4. договору Сторона-2 зобов'язана протягом двох робочих днів з дня отримання акту здачі-прийняття наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник акту.
Відповідно до пункту 5.1. договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.06.2015 і діє до 31.12.2015 року.
Позивач виконав обов'язки, які були на нього покладені договором, в свою чергу відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг в період з жовтня 2015 року по грудень 2015 та не здійснював належним чином свої обов'язки за договором, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 34 650 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змісту статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
01.06.2015 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (надалі позивач, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (надалі відповідач, Сторона-2) було укладено договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-04.15 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 33 (тридцять три) фіксованих місця для денного паркування автотранспортних засобів, на паркувальному майданчику за адресою: вул. Саперно-Слобідська, 10 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - Об'єкт).
Відповідно до пункту 1.3. договору об'єкт вважається переданим в експлуатацію Сторони-2 з моменту підписання договору сторонами.
Пунктом 2.2.4. договору встановлено, що Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі перерахувати Стороні-1 кошти згідно умов договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов договору становить 350,00 (триста п'ятдесят) грн. за одне фіксоване місце на місяць в тому числі: - вартість полуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 185,27 грн.; - ПДВ - 37,05 грн.; - збір за місця для паркування транспортних засобів - 127,68 грн. за одне фіксоване місце на місяць. Загальна сума щомісячних платежів за використання 33 (тридцяти трьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 11 550,00 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень на місяць, в тому числі: - вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 6 113,80 грн.; - ПДВ - 1 222,76 грн.; - збір за місця для паркування транспортних засобів - 4 213,44 грн.
Відповідно до пункту 3.2. договору розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати Стороною-2 у розмірі 100% місячної вартості послуг Стороні-1 не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що Сторона-1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати та передати Стороні-2 в двох примірниках акт здачі-прийняття наданих послуг.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування, у зв'язку з чим позивач нарахував 34 650 грн. заборгованості, які просить стягнути в судовому порядку.
Позивачем до позовної заяви долучений лист за №581 від 23.02.2016р. про направленняя на адресу відповідача акту звірки взаєморозрахункві та актів здачі - приймання наданих послуг за жовтень, листопад та грудень 2015 року на загальну суму 34 650, 00 грн. Даний лист отриманий представником відповідача 02.03.2016р.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.
Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
23.02.2016 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив сплатити наявну заборгованість.
Вказаний лист отримано поноважним представником відповідача, проте залишено без відповіді та належного реагування.
Зважаючи на те, що факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем у розмірі 34 650 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача, що послуги по Договору № 1.1-04.15 від 01.06.2015 в період з червня 2015 року по грудень 2015 року не надавались; акти виконаних робіт не передавались; податкові накладні не виписувались та не передавались відповідачу спростовуються матеріалами справи.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код: 36387249) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; адреса для листування: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10, ідентифікаційний код: 35210739) 34 650 грн. заборгованості та 1 600 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.09.2017 р.
Суддя Трофименко Т.Ю.