10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кузнєцов Д.В.
Суддя-доповідач:Моніч Б.С.
іменем України
"28" серпня 2017 р. Справа № 295/3515/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М.
Охрімчук І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,
позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ОСОБА_3 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "16" травня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії ,-
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати дії ГУ ПФУ в Житомирській області в частині не виконання рішення Богунського районного суду та Житомирського апеляційного адміністративного суду по справі № 295/3803/16-а, неправомірними, а також зобов'язати відповідача відновити позивачу виплату довічної пенсії за вислугу років як ветерану служби цивільного захисту призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за період з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16.05.2017 р. позов задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині не виконання рішень Богунського районного суду м. Житомира та Житомирського апеляційного адміністративного суду по справі № 295/3803/16-а протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити ОСОБА_3 виплату довічної пенсії за вислугу років як ветерану служби цивільного захисту, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за період з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 345 грн. 10 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, сторони звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову. Позивач просить прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а відповідач - про відмову.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду порушено його гарантоване право на володіння пенсією як колишнього військовослужбовця, яке не може бути скасоване внаслідок прийняття неконституційних законів.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області) обґрунтована тим, що припинення виплати пенсії за вислугу років позивачу, що працює в органах місцевого самоврядування, здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з вимогами ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
З 01.04.2015 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-УІП, відповідно до якого тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
З урахування вказаної норми, Головним управлінням ПФУ в Житомирській області з 01.04.2015 року припинено виплату пенсії позивачу.
Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення пенсії.
В справі №295/3515/17 постановою Богунського районного суду м. Житомира 06 травня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови в частині припинення виплати ОСОБА_3 довічної пенсії за вислугу років як ветерану служби цивільного захисту.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області відновити з 01.09.2015 року виплату ОСОБА_3 довічної пенсії за вислугу років як ветерану служби цивільного захисту призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та продовжити її виплачувати в подальшому.
Вказану постанову рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2016 р. скасовано в частині, що стосується продовження виплати пенсії в подальшому та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У подальшому з 01.08.2016 року позивачу припинено виплату пенсії, у зв'язку з чим він 21 лютого 2017 року звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Житомирській області про відновлення йому виплати пенсії на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду за період з 01.08.2016 по 31.12.2016.
Листом від 06.03.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу у відновленні виплати пенсії з огляду на перебування позивача на службі в органах місцевого самоврядування. У тому ж листі відповідач послався на поновленні ОСОБА_3 виплати пенсії у повному розмірі з 01.01.2017.
Вказана обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для невиплати пенсії позивачу з 20.12.2016 р.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до Закону № 901-VIII від 23.12.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.01.2016 року викладено в новій редакції, згідно якої тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно до ч.17 вказаного Закону визначено, що у частині сьомій статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 33, ст. 175; 2004 р., N 10, ст. 104; 2005 р., N 2, ст. 32; 2015 р., N 22, ст. 145) цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" слід замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".
Отже, згідно наведеної норми Закону підставою для невиплати позивачу пенсії з 01.01.2016 року є його робота на посаді в органах місцевого самоврядування і її невиплата згідно ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, яка діє з 01.01.2016 року) не пов'язується з виникненням у нього права на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" та Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на службі в органах місцевого самоврядування колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог за період з 01.08.2016 року по 20.12.2016 року.
З урахуванням наведених положень законодавства та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2017 року відповідач мав право припинити виплату пенсії з 01.01.2016 року, хоча і без права утримати вже виплачені позивачу суми. Водночас невірне розуміння рішення суду та положень законодавства, що призвело до виплати позивачу пенсії аж до 01.08.2016 року не погіршує прав позивача і не є предметом даного спору.
Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 перше речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, відповідно до якого тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Оскільки Рішення КСУ набирає чинності в момент проголошення і визнає відповідні норми законодавства неконституційними саме з часу прийняття з 20.12.2016 року підлягає відновленню виплата пенсії.
Відносно покликання позивача в апеляційній скарзі що він працює в органах місцевого самоврядування і тому дія Закону № 901-VIII від 23.12.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на нього не поширюється, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 року.
Положеннями вказаного вище Закону України внесені зміни до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а саме частину 7 статті 21 Закону викладено в наступній редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
З аналізу вказаної статті вбачається застереження, щодо виплати будь-якого виду пенсії у період служби в органах місцевого самоврядування.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, то вони є суперечливими, оскільки сам апелянт у цій скарзі погоджується з тим, що з 20.12.2016 року норми законодавства, що були визнані неконституційними, втратили чинність, а тому з цієї дати виплата пенсії мала бути відновлена.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "16" травня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Б.С. Моніч
судді: М.М. Капустинський
І.Г. Охрімчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "04" вересня 2017 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул.Ольжича, 7,м.Житомир,10003
4-третій особі: - ,