10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Адамович О.Й.
Суддя-доповідач:Шевчук С.М.
іменем України
"04" вересня 2017 р. Справа № 296/293/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Бучик А.Ю.
Мацького Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,
сторін та їх представників: від відповідача -Панасюк В.М.; від позивача - Коржилов Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "22" лютого 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 15.04.2016 року, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.11.2016 року №105.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги на дату встановлення інвалідності, а саме 15.04.2016 року та проведених виплат.
Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови протягом 15 діб з дня набрання постанови законної сили.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової допомоги приймає не суд, а Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Вказує на те, що суд першої інстанції приймаючи спірне рішення перебрав на себе не притаманні йому повноваження, а справу розглянув неповноважним складом суду.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 01.08.1986 року по 27.04.2009 року проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.04.209 року №81 (а.с.15).
Згідно довідки №140 від 12.04.2007 року виданої військовою частиною № НОМЕР_2 позивач з 04.08.2006 року по 12.04.2007 року приймав участь у бойових діях в складі військової частини НОМЕР_2 в Косово (а.с.18).
Свідоцтвом про хворобу ВЛК терапевтичного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» МО України від 18.12.2008 року №1574, затвердженим рішенням ЦВЛК МО України 12.01.2009 року встановлено , що отримана позивачем травма та її наслідки, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН (а.с. 19-20).
З 05.09.2009 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у складі Миротворчих Сил ООН, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії ЖИА № 109911 (а.с.21).
Згідно довідки №5824 від 27.09.2016 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу, у відповідності до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.11.2010 року №240 на його вкладний рахунок № НОМЕР_3 були перераховані кошти в сумі 79968,00 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 (а.с.28).
З 18.05.2012 року та з 26.05.2015 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у складі Миротворчих Сил ООН, що підтверджується довідками до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 239435 (а.с.22) та серії 12 ААА №206372 (а.с.23).
З 15.04.2016 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, контузії, захворювання пов'язаних, з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №514306 (а.с.24).
19.04.2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлено статус інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.25).
29.09.2016 року позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.26).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 18.11.2016 року №105, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що група інвалідності змінена на понад дворічний термін, а допомогу у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності виплачено в сумі 79968 грн. (а.с 27).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011- ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:
1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Статтею 16-4 Закону, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Отже, з аналізу правових норм вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення інвалідності - 15.04.2016 року.
Враховуючи те, що з 15.04.2016 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності, суд правильно зазначив, що норми Порядку № 975 поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони набрали чинності з 24.01.2014 року, тобто до дати встановлення позивачу іншої групи інвалідності.
Аналогічна позиція була викладена у рішенні ВАСУ від 30.05.2016 року №К/800/11300/16.
Враховуючи обумовлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, відповідно до Порядку № 975, одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 15.04.2016 року в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міністерства оборони України.
На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 року за № 1294/26071.
Відповідно до п.4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.
Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п.4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до третьої особи в межах визначеного Законом трирічного терміну із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 2 групи інвалідності з 15.04.2016 року.
В свою чергу військовий комісаріат вчасно надав до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку № 975.
Зважаючи на те, що 2 група інвалідності позивачу була встановлена 15.04.2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при вирішенні питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги мав би керуватися саме пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого 25.12.2013 року № 975.
Крім того, постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції повинен керуватися нормами положень п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, які передбачають вирахування з одноразової грошової допомоги раніше виплаченої суми.
У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт зазначає, що одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю 3 групи позивач отримав у 2010 році.
Отже, у зв'язку із тим, що у 2016 році позивачу встановлено інвалідність 2 групи, відповідач повинен виплатити позивачу одноразову грошову допомогу з урахуванням вже виплаченої раніше суми грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція по даному питанню викладена в постанові Верховного суду України від 10.03.2015 року № 21-563а14.
Щодо втручання суду у дискреційні повноваження органу державної влади, на що в апеляційній скарзі також звертається увага, то колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.
Доводи апеляційної скарги про те, що сплили граничні строки подачі документів, які слід було обчислювати з моменту встановлення нижчої групи інвалідності або звільнення зі служби позивача колегія суддів вважає безпідставними.
Ці доводи суперечать правовій позиції Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі №21-563а14, яка в силу ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування. Як зазначено Судом у цій справі, встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
При цьому варто зазначити, що у справі, що розглядалася Верховний Судом України, особа також зверталася за виплатою у понад встановлений 3-місячний (на той час) строк після звільнення зі служби.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи неповноважним складом суду колегія суддів вважає обґрунтованими.
Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка належить до соціальних виплат.
Зважаючи на наведені положення, саме місцевим загальним судам як адміністративним судам за п. 4 частини першої ст. 18 КАС України належить розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Як свідчить зазначена норма, визначальним для поділу справ окремих категорій на ті, що розглядаються колегіально й ті, що розглядаються одноособово, є суб'єктний склад сторін. Водночас КАС України прямо не визначено, у якому складі слід розглядати справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, якщо розгляд такої справи можливий місцевим загальним судом як адміністративним.
Частиною 7 статті 9 КАС України, що разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Положення ч.7 статті 9 КАС України не виключають можливості її застосування до процесуальних норм.
Виходячи із наведеного колегія суддів вважає, що справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, якщо вони розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним також підлягають розгляду колегіально.
Абзацом 4 п.7 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" визначено, що Недотримання правил щодо колегіального розгляду адміністративної справи має суттєве значення для визначення повноважного складу суду, а тому в разі його порушення, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Необґрунтоване створення колегії суддів у суді першої інстанції і розгляд нею справи не є підставою для скасування судового рішення.
З часу прийняття зазначеної постанови Пленуму до КАС України внесені зміни, якими не передбачено право суду апеляційної інстанції повертати справу на новий судовий розгляд, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - аналогічного йому за змістом.
Таким чином, судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, однак не враховано положення ч. 1 ст. 24 КАС України, чим фактично порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Враховуючи наведене, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "22" лютого 2017 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 15.04.2016 року, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.11.2016 року №105.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги на дату встановлення інвалідності, а саме 15.04.2016 року та проведених виплат.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: А.Ю.Бучик
Є.М. Мацький
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_1
АДРЕСА_1 - відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський 6,м.Київ 168,03168
4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова, 4,м. Житомир,10001,