10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Чорноус Л.І.
Суддя-доповідач:Моніч Б.С.
іменем України
"04" вересня 2017 р. Справа № 557/304/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від "24" квітня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ,-
В березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 24 квітня 2017 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначену постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позову.
В апеляційній скарзі покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема й на те, що висновки суду не відповідають вимогам Конституції України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.4).
Позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій до 05 травня в 2016 році у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141.
Позивач звернувся до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації із заявою про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016 рік на підставі ч.5 ст. 12 Закону України № 3551.
Однак, листом від 23.01.2017 № 01-26-01/429 Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації повідомив, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3552-Х11 зі змінами, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України (а.с.7 ).
Суд першої інстанції, перевіряючи дії суб'єкта владних повноважень з приводу виплати позивачу разової грошової допомоги до 5-го травня дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Правовий статус ветеранів війни та учасників бойових дій, який визначає порядок створення належних умов для їх життєзабезпечення та сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Текст даної норми наведений у редакції Закону № 107-VI від 28 грудня 2007 р. Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. зміни, внесені до цієї норми, визнані неконституційними, а тому чинною є редакція ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачає, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, за змістом п.26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-V111) встановлено, що норми і положення, серед іншого, ст. ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначені норми законодавства у встановленому законом порядку не визнані неконституційними.
Вирішуючи питання про те, яка норма законодавства підлягає застосуванню у зв'язку із наявністю колізії, колегія суддів виходить з того, що застосуванню підлягають норми п.26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України, які прийняті пізніше.
Наведене узгоджується з позицією Конституційного суду України, викладеною ним у своїх рішеннях, та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням управління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
За змістом п. 2 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5-го травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення, у таких розмірах - учасникам бойових дій - 920 гривень.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачу виплачено суму коштів, встановлену Кабінетом Міністрів України у розмірі 920,00 грн., а тому в даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Стосовно покликання апелянта в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції хибно не застосовано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 10.02.2016 року, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки спірні правовідносини у адміністративній справі №2-6508а15 виникли у квітні 2014 року за інших фактичних обставин, встановлених судом.
У справі, що переглядається, відносини виникли у 2016 році, після того, як Розділ VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного Кодексу України доповнено пунктом 26 згідно із Законом № 79-VIII від 28 грудня 2014 р. "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи між бюджетних відносин".
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Гощанського районного суду Рівненської області від "24" квітня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Б.С. Моніч
судді: М.М. Капустинський
І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
- ОСОБА_4 АДРЕСА_2
3- відповідачу/відповідачам: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вул. 16 Липня, 79,м.Рівне,33028
- ,