29 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/7616/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,
за участі представників позивача - Назарука А.Г.,
та відповідача - Федорчук І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суд від 2 червня 2017 року у справі за позовом Відділу по управління майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВCТАНОВИВ:
У травні 2017 року Відділ по управління майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі - Відділ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ДФС, ГУ відповідно) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.48-51), просив скасувати податкове повідомлення рішення від 16.02.2017 №0001241201 (далі - ППР).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю встановлення контролюючим органом за результатами камеральної перевірки розбіжностей між даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та даними декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ), станом на жовтень 2016 року, яка становить 19348,58 грн, та як, відповідачем при проведенні відповідної перевірки не було встановлено те, що за жовтень 2016 року в ЄРПН 13.10.2016 була зареєстрована податкова накладна (далі - ПН) від 03.10.2016 №23, в якій помилково сума коштів (обсяг постачання, сума ПДВ) встановлена нульовим числом. На виправлення такої помилки 24.11.2016 відділом зареєстрована ПН від 03.10.2016 №159. Крім того, для приведення податкової звітності до вимог чинного законодавства позивачем 31.10.2016 було проведено нарахування орендної плати за жовтень 2016 року, а 04.11.2016 в ЄРПН зареєстровано податкові накладні, що згідно даними системи електронного адміністрування ПДВ за жовтень 2016 року Відділом виписано та зареєстровано податкових накладних на суму - 2 138 339, 52 грн, в тому числі ПДВ 356 389,97 грн. А відтак, сума зареєстрованих ПН за жовтень 2016 року відповідає сумі перерахованій позивачем з поточного рахунка на електронний рахунок та фактично сплаченій до бюджету. Також позивач додатково зазначає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення подібної перевірки, оскільки в 2015 та 2016 роках на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, накладено мораторій.
Постановою Волинського окружного адміністративного суд від 2 червня 2017 року у справі №803/552/17 позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. У поданій апеляційній скарзі вказує, що позивачем в декларації з ПДВ за жовтень 2016 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 19348,58 грн та відповідно, занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у цій же сумі. Зазначає, що у відповіді Відділом на лист-запит ДФС щодо надання пояснень та документального підтвердження виявлених розбіжностей, а також їх усунення у податковій звітності не надано копій підтверджуючих документів щодо задекларованих в декларації з ПДВ показників та не проведено уточнення таких показників. Вважає, що оскаржуване ППР сформоване у відповідності до норм чинного законодавства та співмірне виявленим порушенням. Щодо мораторію на проведення перевірок, апелянт вважає, що обмеження проведення перевірок в 2015 - 2016 роках не повинно стосуватись камеральних перевірок, які проводяться на виконання основної функції контролюючого органу.
Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчої заборони на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у ДФС права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2016 Ковельської об'єднаною державною податковою ГУ ДФС проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за жовтень 2016 року Відділу. За результатами камеральної перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 19.12.2016 №1404/03-06-12-01/23254967 (далі - Акт), згідно якого встановлено порушення п.187.1 ст.187, пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.14 та 201.15 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК), тобто Відділом в декларації з ПДВ за жовтень 2016 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 19349 грн та відповідно занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у цій сумі. А також порушення «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289), що полягає у невірному заповненні позивачем Додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2016 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (а.с.7-10).
16.02.2017 ДФС на підставі Акта прийнято ППР, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24186,25 грн (основний платіж 19349 грн, штрафні (фінансові) санкції 4837,25 грн) (а.с.16 зворот).
Позивач з прийнятим ППР не погодився, оскаржив такий в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДФС від 12.04.2017 №7644/16/99-99-11-01-25 (далі - Рішення) скаргу Відділу залишено без задоволення, а ППР - без змін (а.с.18-21).
Вважаючи дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного ППР неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.
Пунктом 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) встановлено, зокрема, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік ДФС та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Пункт 3 «Прикінцевих положень» №71-VIII не є зміною чи доповненням до ПК та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено, що державний нагляд ((контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.
Відтак, запроваджений вищевказаною нормою мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до п.75.1 ст.75 ПК- камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.
Зі змісту податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій видно, що дохід Управління за 2015 рік є меншим за 20 мільйонів гривень та складає 5016 021 грн, а тому на вказану організацію поширюється мораторій на проведення перевірок ДФС та її територіальними органами (а.с.70-72).
З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що камеральна перевірка позивача проведена ДФС всупереч законодавчій забороні на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у контролюючого органу права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки.
Правова позиція, відповідно до якої у разі незаконності перевірки незаконним є і прийняте за її результатом рішення контролюючого органу, була висловлена Верховним судом України у постанові від 27 січня 2015 року №21-425а14.
Тому враховуючи те, що відповідачем перевірка проведена з порушенням вимог п. 3 «Прикінцевих положень» Закону №71-VII винесене за результатом такої перевірки ППР також є протиправним.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суд від 2 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст виготовлений 4 вересня 2017 року