04 вересня 2017 рокуЛьвів№ СК-876/4536/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Запотічний І.І.
судді Затолочний В.С.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
за участю:
представник відповідача Грабівський М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 28.02.2017 року у справі № 461/7947/16-а за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці про скасування постанови, -
05.12.2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил №4021/20908/16 від 21.10.2016 року. Позов обґрунтовує тим, що постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС України Сличко С.Р. його було притягнено до адміністративної відповідальності за ст.470 ч.3 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Вказану постанову вважає незаконною, такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, адже, на думку позивача, вона була прийнята після спливу шестимісячного строку притягнення його до відповідальності.
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 28.02.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, позивач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду у зв'язку з перебуванням на лікарняному листку. Водночас, на підтвердження даного клопотання жодних письмових доказів позивач не надав, а відтак, колегія суддів не вбачає обгрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в удовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити. Вважає, що суд першої інстанції виніс законне і обґрунтоване рішення.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2, 26.12.2015 року в'їхав на територію України через м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС автомобілем марки «PEUGEOT EXSPERT» р.н. НОМЕР_1. В ході митного контролю було виявлено, що в інформаційних ресурсах АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, станом на 12.09.2016 року були відсутні відомості щодо вивезення вказаного транспортного засобу за межі митної території України, чим порушено вимоги ст.470 Митного Кодексу України. Позивач на момент складання протоколу та винесення постанови про порушення митних правил, будь-яких документів, які у відповідності до ст.460 Митного Кодексу України, виключали відповідальність останнього, у зв'язку з обставинами дії непереборної сили чи особистими обставинами, органу митного контролю не надав. Крім того, не заявив до органу доходів і зборів, до завершення визначеного митницею строку транзиту, про настання обставин, що призвели до порушенням ним строку транзиту вказаного автомобіля.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 381 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
Відповідно до Розділу ХІІ Митного кодексу України поміщення громадянином резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший режим ніж транзит супроводжуватиметься письмовим декларуванням цього транспортного засобу на виконання інших формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування засобів гарантування тощо).
Згідно зі статтею 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
Частина 1 статті 494 МК України передбачає, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, автомобіль у встановлений строк вивезено не було і в інший митний режим не заявлено.
Відповідно до ст.ст. 95, 192 МК України до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної дії.
Частина 1 статті 460 МК України передбачає, що вчинення порушень митних правил, передбачених ст. 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Пункт 3 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну від 31 травня 2012 року № 657 та зареєстрованого в Мін'юсті 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981 передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII вказаного Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України «Про торгово-промислові палати» і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 28.02.2017 року у справі № 461/7947/16-а без змін.
Ухвала набирає законної з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. С. Затолочний