Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
05 вересня 2017 року справа №805/321/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В.,
секретар судового засідання Терзі Д.А.,
за участю представника позивача Федько О.О.,
представника відповідача Сенникова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 805/321/17-а за позовом приватного акціонерного товариства "БЕТОНМАШ" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень та вимоги,-
Позивач ПАТ «БЕТОНМАШ» просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 28 листопада 2016 року № 0000281202 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
від 28 листопада 2016 року № 0000291202 про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 52922 грн. 50 коп.,
від 28 листопада 2016 року № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 881377 грн. 01 коп.,
від 28 листопада 2016 року № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в сумі 62577 грн. 45 коп.,
від 28 листопада 2016 року № 0000271202 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891 грн. 35 коп.,
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У на суму 2125744 грн. 31 коп. (а.с.4-14 т.1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року №0000281202 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 115098 грн. 50 коп.
Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року №0000291202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних осіб на суму 51675 грн., з яких за основним платежем на суму 41340 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10335 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 881377 грн. 01 коп.
Визнано протиправним та скасовано рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в сумі 62577 грн. 45 коп.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року № 0000271202 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891 грн. 35 коп.
Визнано протиправними дії Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У на суму 2125744 грн. 31 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.188-197 т.3).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.200-202 т.3).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачем в ході перевірки не було надано сертифікат підтвердження настання форс-мажорних обставин щодо виконання своїх зобов'язань визначених Законом № 185/94-ВР по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо.
Відповідно до п.3 ст.12 Угоди між Урядом Республіки Білорусь та Уряду України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24 грудня 1993 року у м. Ашхабаді, роялті можуть оподаткуватися у Договірній Державі, а отже позивачем порушено вимоги п. 160.2 ст.160 ПК України.
Також, позивачем у звітності з єдиного соціального внеску за лютий 2016 року зменшено суму єдиного внеску 3622194,16 грн., що складається з нарахувань ЄСВ за період з січня по вересень 2015 року і не є зайво нарахованою сумою єдиного внеску. До вказаної суми ЄСВ увійшла сума податкового боргу в розмірі 1496449,85 грн., яка була включена у вимогу від 03.06.2015 року № Ю-2309-25 у сумі 1496449,85 грн.
Зазначена вимога скасована рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року та судом зобов'язано відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 1496449,85 грн.
Також, позивачу донараховано суму єдиного внеску у розмірі 2125744,31 грн. та до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 881202,12 грн. Позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок, самостійно відкоригованого позивачем у звітах на загальну суму 122,75, у зв'язку з чим до нього застосовані штрафні санкції у розмірі 174,89 грн.
Позивачем порушено п. ч.8 ст.9 Закону № 2464 в частині несвоєчасної сплати авансових платежів під час виплати заробітної плати у сумі 625744,47 грн.
Також, на підставі рішення Слов'янської міської ради від 12.07.2013 року, яка введено в дію з 01.01.2014 року, змінено нормативно грошова оцінка земельних ділянок наданих позивачу в оренду, отже у відповідності до вимог ПК України розмір орендної плати повинен розраховуватися відповідно до нової оцінки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Приватне акціонерне товариство "БЕТОНМАШ", зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.16-18).
Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з 26 вересня по 7 листопада 2016 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та інших податків за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 14 листопада 2016 року № 6402/14-01/00240052 (том 1 а.с.21-167).
Висновками акту встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року із змінами, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу га грошово-кредитний ринок" від 6 листопада 2012 року № 5480-VI, з врахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року № 515 "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України", пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2015 року № 863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 3 березня 2016 року № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України при виплаті доходу нерезидентам, статті 4, 7 пункту 2 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за наслідками якого донараховано 2125744 грн. 31 грн. єдиного внеску, статті 4, 7 пункту 2 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині своєчасно не нарахованого єдиного внеску, самостійно відкоригованого підприємством у звітах по рядках 6 та 7 на загальну суму 1221 грн. 75 коп., частини 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", підприємство своєчасно не сплатило авансові платежі під час виплати заробітної плати у сумі 625774 грн. 47 коп., підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274, пункту 288.2 статті 288, пункту 288.3, 288.4, 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України в результаті чого занижено орендну плату за землю у сумі 1965513 грн. 05 коп./том 1 а.с.164-166/.
Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, звернувся до контролюючого органу з переченнями від 18 листопада 2016 року (том 1 а.с.168-174).
Відповідач, листом від 23 листопада 2016 року № 21821/10/05-22-14-01-13-3, висновки акту перевірки від 14 листопада 2016 року № 6402/14-01/0020052 залишив без змін (том 1 а.с.175-192).
За наслідками перевірки відповідачем 28 листопада 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281202, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 182925 грн. (а.с.193 т.1):
податкове повідомлення - рішення № 0000291202 від 28 листопада 2016 року, яким за порушення п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України в звітному податковому періоді 2014 рік за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб, позивачу збільшено податкові зобов'язання на суму 42338, 00 грн. та нарахована штрафні (фінансові) санкції 10584,50 грн. (а.с.194-195 т.1);
рішення № 22/05-22-13-04 від 28 листопада 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, визначено штрафні санкції у розмірі 10 % в розмірі 881377,01 грн. (а.с.196-198 т.1);
рішенням № 23/05-22-13-04 від 28 листопада 2016 року про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 10 % таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум 62577,45 грн. (а.с.199-200 т.1);
сформована вимога № Ю-6у від 28 листопада 2016 року відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 28 листопада 2016 року становить 2125744 грн.31 коп. (а.с.201-202 т.1);
податкове повідомлення-рішення № 0000271202 від 28 листопада 2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в сумі 1965513,08 грн., застосовані штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 491378,27 грн. (а.с.203-205).
Колегія суддів здійснює апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000291202 від 28 листопада 2016 року
11 серпня 2014 року між товариством з додатковою відповідальністю "Интермех" як ліцензіаром та позивачем як ліцензіатом укладено ліцензійний договір № 47/14 (том 1 а.с.224-227).
Відповідно до умов договору ліцензіар надає ліцензіату виключне право використання програмного забезпечення. Склад та найменування програмного забезпечення вказані у специфікації до даного договору. Ліцензіат за надане право використання сплачує ліцензіару ліцензійну винагороду .
Згідно специфікації програмного забезпечення позивачем отримано право користування програмним забезпеченням на суму 527520 руб. РФ (том 1 а.с.228).
Факт виконання умов договору підтверджується протоколом № 47/14 узгодження вартості ліцензійної винагороди, підписаного обома сторонами, умовами надання гарантійного супроводу (том 1 а.с. 229-230).
Також, 14 серпня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Интермех" як ліцензіаром та позивачем як ліцензіатом укладено ліцензійний договір № 48/14. (том 1 а.с.231-234).
Відповідно до договору, ліцензіар надає ліцензіату виключне право використання програмного забезпечення відповідно до специфікації до даного договору, а ліцензіат за невиключне право використання програмного забезпечення сплачує ліцензіару ліцензійну винагороду. Загальна сума договору складає 605360 руб. РФ.
Згідно специфікації програмного забезпечення позивачем отримано право користування програмним забезпеченням на суму 605360 руб. РФ.(том 1 а.с.235).
Факт виконання умов договору підтверджується протоколом № 48/14 узгодження вартості ліцензійної винагороди, підписаного обома сторонами умовами надання гарантійного супроводу (том 1 а.с. 236-237).
Отже, позивачем надано документальні підтвердження виконання умов вищезазначених договорів.
Відповідно до пункту 160.2 стаття 160 Податкового кодексу України (чинним на час виникнення правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Вказана норма передбачає утримання податку з доходів отриманих нерезидентом від провадження господарської діяльності, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок.
Разом з цим, вказана норма передбачає, можливість здійснювати відповідне регулювання вказаного питання положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24 грудня 1993 року у м. Ашхабаді та ратифікованої Законом N 306/94-ВР від 20.12.94.
Стаття 1 Угоди визначає, що Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
За статтею 4 Угоди, при застосуванні цієї Угоди термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації, місцезнаходження керівного органу чи будь-якого іншого аналогічного критерію. Цей термін, проте, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Договірній Державі лише стосовно доходу з джерел, які містяться в цій Договірній Державі.
За ч.1 статті 12 Угоди, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
Тобто, вказана норма передбачає, що роялті, які виникають в державі можуть оподатковуватись у другій державі, якій вони виплачуються.
Відповідно до вимог пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до вимог пункту 103.5. статті 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 103.9, пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
В матеріалах справи містяться довідки від 5 лютого 2014 року № 2284 та від 13 січня 2015 року № 458-ЭД, видані Товариству з додатковою відповідальністю "Интермех" Міністерством по податкам та зборам Республіки Білорусь по Московському району м. Мінська, які підтверджують, що даний платник є особою з постійним місцезнаходженням у Республіки Білорусь в значності статті 4 Угоди між Урядом Республіки Білорусь та Уряду України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24 грудня 1993 року у м. Ашхабаді. (том 1 а.с.241-242).
Отже, позивачем обґрунтовано за вищезазначеними договорами не утриманий податок на доходи нерезидента за ставкою у розмірі 15%, від їх суми та за їх рахунок.
Судова колегія не приймає посилання апелянта на ч.2 статті 12 Угоди, оскільки вказаною нормою передбачає лише право, а не обов'язок на оподаткування роялті у державі, в якій вони виникають.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0000291202 частково на суму 51675 грн.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 28 листопада 2016 року № 0000281202.
25 березня 2014 року позивачем укладено Контракт №61\14-9622 з ТОВ "Екатеринодарстрой плюс", РФ на поставку обладнання ( том 3 а.с.133-139).
17 квітня 2014 року позивачем укладено Контракт №75\14-9654 з ТОВ "Екатеринодарстрой плюс", РФ на поставку обладнання ( том 3 а.с.149-152).
08 грудня 2015 року позивачем укладено Контракт №200\14-10363 з ТОВ "Екатеринодарстрой плюс", РФ на поставку обладнання ( том 3 а.с.117-124).
Відповідно до банківських виписок по рахунках позивача від 19.08.2014 року, 04.09.2014 року, 11.09.2014 року, 22.10.2014 року, 28.10.2014 року, 13.11.2014 року, контрагентом позивача за вищезазначеними контрактами повернуто на рахунок позивача грошові кошти.
За порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютних цінностей позивачу, контролюючим органом визначено суму пені, а саме: за Контрактом №200\14-10363 від 08.12.2015 року за 102 днів про строчки - 92 134, 7 грн.; за Контрактом №61\14-9622 від 25.03.2014 року за 89 днів про строчки - 43383,32 грн.;за Контрактом №75\14-9654 від 17.04.2014 року за 89 днів про строчки - 47406, 98 грн. ( том 3 а.с.114-116)
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону визначено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.
На підставі статті 10 Закону №1669 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України.
Підпунктом "а" пункту 1 частини 4 статті 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1669-VII внесені зміни до статті 4 Закону № 185/94-ВР, яким встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)".
Також, Законом № 1669 внесені зміни до частини 7 Закону № 185/94-ВР, якими встановлено, що підтвердженням форс - мажорних обставин є сертифікат Торгово - промислової палати України про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що обов'язковими підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону України № 185/94-ВР є сукупність обставин: знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифікату Торгово - промислової палати, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору).
В відповідно до матеріалів справи, позивач здійснював свою господарську діяльність за адресою м. Слов'янськ.
30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Слов'янськ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» місто Слов'янськ, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Крім того, в матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати № 2982 від 09 лютого 2015 року, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 1 травня 2014 року Публічному акціонерному товариству "Бетонмаш" при здійсненні господарської діяльності та дотримані законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Донецькою торгово-промисловою палатою триває період усунення наслідків впливу форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) та дату його закінчення на даний час встановити неможливо (а.с.208 т.1).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням підтвердження наявності настання для позивача форс-мажорних обставин сертифікатом, позивач підлягає звільненню від відповідальності за порушення строків, передбачених Законом № 185/94-ВР.
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача щодо відсутності в сертифікаті засвідчення форс-мажорних обставин за кожним окремим контрактом, оскільки Закон №1669-VII та Закон № 185/94-ВР не передбачають такої вимоги, а зазначають про засвідчення форс-мажорних обставин взагалі.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0000281202 на суму 115098 грн. 50 коп.
Щодо скасування рішення відповідача від 28 листопада 2016 року № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, від 28 листопада 2016 року № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) та визнання протиправними дії відповідача по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464-VI.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Частиною 2 п.1, 2, 4, 8, 10 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру , про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.
Отже, для застосування положень Закону № 1669-VII та Закону № 2464-VI необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Як зазначалось, позивач здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України та має сертифікат Торгово-промислової палати № 2982 від 09 лютого 2015 року про настання форс-мажорних обставин.
Крім того, позивачем 1 лютого 2016 року за № 07-01/125 була подана до відповідача заява про звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.248).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням підтвердження наявність форс-мажорних обставин, положень Закону №1669-VII, наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за порушення виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28 листопада 2016 року податковим органом складена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6У станом на 28 листопада 2016 року в сумі 2125744 грн. 31 коп./а.с.201/.
Проте, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року визнано протиправною та скасовано вимогу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03 червня 2015 року № Ю-2309-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 1496449 грн. 85 коп., зобовязано Словянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш» зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 1496449 грн. 85 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в адміністративній справі № 805/202/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року, визнано протиправною та скасована вимога Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-2309-25 від 09 листопада 2015 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2134923 грн. 62 коп.
Отже, відповідач всупереч зазначених судових рішень продовжує формувати нові вимоги з єдиного соціального внеску, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання протиправними дій відповідача по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У на суму 2125744,31 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0000271202 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891,35 грн.
Позивачем укладено договор оренди земельних ділянок, а саме:
договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, укладений з Слов'янською міською радою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700073, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,5744 га, та земельна ділянка площею 1,7757 га, (загальною площею 15,3501 га), розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Солоділова, б. 1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 425 001,77 грн.;
договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700071, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0474 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Шовковична. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 1998,37 грн.;
договір оренди землі від 21 травня 2007 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040716700077, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8676 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Калінина, б. 17. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 27 670,08 грн.;
договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700070, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1017 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Новий Побут, 19. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,9% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 627,00 грн.;
договір оренди землі від 6 травня 2006 року,з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за №040616700069, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3480 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Новий Побут, 18. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,9% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 2 145,48 грн.;
договір оренди землі від 25 липня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 14.08.2016 р.за №040616700096, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5544 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Центральна, б. 4 (раніше вул. К.Маркса, 64). Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,9% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 8 386,54 грн.;
договір оренди землі від 6 травня 2006року,з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від2 9.05.2016 р. за №040616700077, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3583 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Солоділова, б. 1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 7 363,28 грн.;
договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700072, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3035 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Солоділова, б. 1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 42170,05 грн.
Підприємством до податкового органу подані податкові декларації з плати за землю (земельні ділянки та/або орендна плата за землі державної або комунальної власності) за 2014 рік від 4 лютого 2014 року на загальну суму 567641 грн. 08 коп., за 2015 рік від 10 лютого 2015 року на загальну суму 710621 грн. 61 коп., за 2016 рік від 27 січня 2016 року на загальну суму 968799 грн. 42 коп.
Також, позивач подав до контролюючого органу уточнені податкові декларації з плати за землю за 2014 рік від 6 березня 2014 року де збільшив зобов'язання з 567641 грн. 08 коп. до 568954 грн. 13 коп., за 2015 рік від 16 лютого 2016 року де позивач зменшив зобов'язання з 710621 грн. 61 коп. до 118008 грн. 10 коп. та за 2016 рік від 19 лютого 2016 року де позивач зменшив зобов'язання до 0 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2015 року у справі № 805/3373/15-а задоволено позовні вимоги ПАТ "БЕТОНМАШ" про списання безнадійного боргу в сумі 402289,32 грн. за період з травня 2014 року по березень 2015 року.
Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Орендна плата та податок на землю належать до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої встановлено спеціальними нормативно - правовими актами, зокрема і Податковим кодексом України.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 288.1 - 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
За пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України (в редакції станом подання декларації за 2014 рік), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Пунктом 274.1 ст.274 ПК України (в редакції станом подання декларації за 2014 рік), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Згідно п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України (в редакції станом подання декларації за 2015 рік та 2016 рік), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
За п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу
За положенням п.285.1 285.2 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів п. 286.2 ст. 286 вказаного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
За положенням п. 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, наведеними нормами закріплено обов'язок платника земельного податку, а відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК й платника орендної плати за землю, подавати дані ДЗК про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.
Відповідно до пп. 14.1.125 п.14.1 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Стаття 5 Закону передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
За статтею 15 Закону № 1378-ІV, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 18 Закону № 1378-ІV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.
Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Проте, нова нормативна грошова оцінка земель може бути запроваджена з 1 січня нового року лише у випадку, якщо відповідне рішення органу місцевого самоврядування прийнято та офіційно оприлюднено до початку цього року.
Колегія суддів зазначає, що позивач при обчисленні орендної плати за надану земельну ділянку помилково використовував розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки прийнятої на момент укладення договорів. Відповідно до матеріалів справи, рішенням Слов'янської міської ради від 12.07.2013 року запроваджено нову нормативно грошову оцінку земельних ділянок, зокрема, наданих позивачу в оренду. Зазначене рішення введено в дію з 01.01.2014 року, отже, з зазначеного часу позивач при поданні декларації та визначенні орендної плати повинен був керуватися оновленою нормативно грошовою оцінкою земельних ділянок.
Разом з цим, як зазначалось, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року.
Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Отже, платники орендної плати за землю, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати орендної плати за землю з 14 квітня 2014 року до 07 червня 2016 року.
Проте, суд зазначає, що після подання позивачем декларації в якій самостійно визначається зобов'язання з орендної плати за землю, орендна плата є узгодженим податковим зобов'язанням, а отже позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках було самостійно визначено суми орендної плати, які частково позивачем сплачені та частину було списано за рішення суду, як безнадійний борг.
Отже, у даному випадку спірним питанням є саме про правомірність донарахування відповідачем орендної плати за землю, а не сплата узгоджених податкових зобов'язань.
Відповідно до додатків № 1 до податкових декларацій з плати за землю за 2014-2016 роки, земельні ділянки також розташовані в м. Слов'янську, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції, тому позивач був звільненим у спірний період від орендної плати за землю
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0000271202 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891 грн. 35 коп.
Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 805/321/17-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 р. у справі № 805/321/17-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена 05 вересня 2017 року.
Суддя-доповідач: І.Д. Компанієць
Судді: Т.Г. Гаврищук
Л.В. Ястребова