29 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/7304/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер» про стягнення заборгованості, -
У квітні 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - УПФ, ПФУ відповідно) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер» (далі - ТОВ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 103741,16 грн, покликаючись на те, що відповідачем підлягають відшкодуванню вказані витрати ПФУ у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663; далі - Інструкція).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №809/660/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ на користь УПФ заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.2014 по 01.07.2014 в розмірі 74498 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені у позовній заяві, яким суд не дав належної правової оцінки.
Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу частину спірних витрат з виплати і доставки пенсій колишнім працівникам у відповідності до чинного законодавства.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в УПФ та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому у відповідності до Закону №1058-IV, Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР), УПФ надсилались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) за квітень-липень 2014 року в сумі 103741,16 грн.
Відповідачем наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій залишається не сплаченою, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Обов'язок відшкодування відповідних витрат УПФ встановлено Законом №400/97-ВР.
Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.
Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.
Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон №400/97-ВР, абзацом 4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «а» «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до абзацу 4 пп.1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим КМУ, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як вбачається із матеріалів справи, надіслані УПФ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч.2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ за квітень-липень 2016 року ТОВ отримано, що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи, однак у встановлений строк не сплачено зазначеної у розрахунках суми (а.с.7-43).
Підприємство отримало розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (вказане не заперечується і не спростовано), які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, а оскільки розрахунки відповідач не оскаржив (доказів протилежного не надано), вони є обов'язковими для виконання.
Однак, зі змісту таких розрахунків видно, що заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період за списком №1 та за списком №2 складається із заборгованості по виплаченим та доставленим пільговим пенсіям та всього разом за квітень-червень 2014 року становить74498,64 грн (що в цій частині визнано відповідачем, і відповідно задоволено судом).
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по списку №1, яка складається з суми по перевизначенню пенсійного віку пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в розмірі 7573,50 грн, то суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні стягнення зазначеної суми витрат, виходячи із наступного.
Перевизначення дат досягнення вищепереліченими особами пенсійного віку здійснені у зв'язку з набранням чинності 01.10.2011 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, яким внесено зміни до ст.26 Закону №1058-IV. Так, зазначену статтю викладено у новій редакції, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягненні 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Тобто, жінкам підвищено граничний вік в залежності від дати народження від 55 до 60 років, з настанням якого можливо призначення пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» від 04.04.2013, який набрав чинності 28.04.2013, внесено зміни до абзацу 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР, якою передбачалося відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах згідно ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення віку, визначеного ст.12 того ж закону, тобто до 55 років (жінками). Дану норму закону змінено та встановлено, що відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно ст.13 Закону №1788-ХІІ, здійснюється до досягнення особами віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV.
На час прийняття цього закону вижчепереліченим пенсіонерам, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наданими позивачем розрахунками, виповнилось 55 років, у зв'язку з чим обов'язок відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку їх пільгових пенсій припинився.
Крім того, ще однією частиною від спірної суми заборгованості (103741,16 грн) є сума у вигляді 21669,02 грн, яка була виставлена УПФ відповідачу за результатами звірки щодо пенсіонерів ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (донараховано за січень-березень 2014 року). Однак, яка також не може бути стягнута з ТОВ, оскільки подібне донарахування не визначене позивачем в жодних розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2014 рік, що направлялись відповідачеві супровідними листами від 17.04.2014 №492/04, 20.05.2014 №26 та 18.06.2014 №730/04 (а.с. 7, 26, 38).
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст виготовлений 4 вересня 2017 року.