31 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/8937/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А. І.,
суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,
за участю секретаря - Андрушківа І. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року у справі № 348/1027/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - управління), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016 рік та зобов'язати відповідача призначити йому таку пенсію з 30 березня 2017 року із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, а також виплатити недоплачені йому суми пенсії та здійснювати виплату такої згідно з проведеним перерахунком.
Позов обґрунтував посиланням на те, що після досягнення 60 років, маючи трудовий стаж 33 роки, він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, однак, відповідач протиправно відмовив йому у призначенні такої, з посиланням на те, що він вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як особа, що працювала в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року вказаний позов задоволено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що позивач вже отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (далі - Тимчасова Угода) зі зниженням пенсійного віку, а тому йому правомірно було відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, тому відповідно до частини першої статті 41 та частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та з 01 липня 2011 року отримує пенсію за віком.
30 березня 2017 року позивач звернувся до управління із заявою, в якій просив перевести його з пільгової пенсії, яка була призначена йому із зниженням пенсійного віку за роботу в районах Крайньої Півночі на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству в Україні за 2016 рік.
Листом відповідача від 13 квітня 2017 року № 154/М-15 йому повідомлено, що підстав для переведення його на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству в Україні за 2016 рік немає, оскільки він вже отримує пенсію за віком, яка була призначена йому із зниженням пенсійного віку за роботу в районах Крайньої Півночі. Крім цього зазначено, що відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» показник середньої заробітної плати (доходу) застосовується за рік, що передує року звернення тільки при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за наявності у пенсіонера не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії управління щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 є протиправними, оскільки отримувана позивачем пенсія була призначена йому відповідно до Тимчасової Угоди, а після досягнення 60 - річного віку, він має право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, яка призначається з інших підстав та в іншому порядку.
Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до пункту 1 Тимчасової Угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що як стаття 26 Закону № 1058-IV так і Тимчасова Угода передбачають право особи на призначення одного й того ж виду пенсії - пенсії за віком, однак на відміну від Закону № 1058-IV Тимчасова Угода визначає пільгу щодо зниження пенсійного віку при виході на таку пенсію.
Разом з тим частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
Оскільки у 2011 році позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV з урахуванням передбаченої Тимчасовою Угодою пільги по зниженню пенсійного віку за роботу в районах Крайньої Півночі, то відповідно відсутні правові підстави для повторного призначення йому такої пенсії, а відтак дії відповідача щодо відмови перевести його на пенсію за віком відповідно до цього ж Закону є правомірними.
Окрім цього згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Абзацом другим частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З огляду на викладене, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, а відтак вимога позивача про перерахунок його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016 рік також задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року у справі № 348/1027/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А. І. Рибачук
судді В. М. Багрій
Д. М. Старунський
Повний текст судового рішення виготовлено 04 вересня 2017 року.