04 вересня 2017 року
справа № 808/765/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі №808/765/17 за позовом Головного управління Держпраці у Запорізькій області до Концерну «Міські теплові мережі» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,-
Головне управління Держпраці у Запорізькій області 23.03.2017 року звернулось до суду із позовом, в якому просило застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом заборони відповідачу експлуатації обладнання та устаткування, переліченого в позові.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України з причин не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, а саме неподання документу про сплату судового збору у визначений судом строк.
Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що з огляду на приписи п.20 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» Головне управління Держпраці звільнено від сплати судового збору, оскільки входить до структури Державної служби України з питань праці як центрального органу виконавчої влади і складає безпосередньо апарат Держпраці (до складу якого входять департаменти, управління, сектори, сектори у складі департаментів, відділи). Відтак, покладені на Державну службу України з питань праці повноваження реалізуються як апаратом Держпраці так і її територіальними управліннями, яким в тому числі являється і Головне управління Держпраці у Запорізькій області.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, встановила наступне.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а є територіальним органом цього центрального органу виконавчої влади, а отже підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у відповідності до п.20 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на позивача не розповсюджується положення п.20 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» з наступних підстав.
Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці, за яким Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Відповідно до п.7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Положення про територіальні органи затверджені наказами Держпраці згідно з Положенням про Головне управління Державної служби України з питань праці в областях, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 року за № 438/26883.
Таким чином, затверджуючи положення про свої територіальні органи, Держпраця, як центральний орган виконавчої влади, наділяє свої територіальні органи частиною своїх повноважень, в тому числі щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в межах території, визначеної у положенні.
Тобто, Головне управління Держпраці у Запорізькій області фактично є структурним підрозділом Держпраці України із статусом юридичної особи, юрисдикція якого поширюється на територію певної області. Головні управління та центральний апарат Держпраці України, його структурні підрозділи, в сукупності створюють єдиний центральний орган виконавчої влади в розумінні Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів виходить з того, що територіальні органи фактично та безпосередньо реалізують повноваження центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що дає підстави для висновку, що пільги якими наділений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, також наділені і його структурні підрозділи, які фактично виконують функції центрального органу виконавчої влади на відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо повернення адміністративного позову через несплату позивачем судового збору, а тому ухвалу суду слід скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі №808/765/17 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі №808/765/17 скасувати.
Справу №808/765/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: В.А. Шальєва