Справа № 161/13005/16-к Провадження №11-кп/773/291/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:: ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України Доповідач: ОСОБА_2
01 вересня 2017 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілих ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12016030010003086 від 22 липня 2016 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 , представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 до відбуття визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_11 , представника позивача ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 5 000 (п'ять тисяч) гривень матеральної шкоди, 5 000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_10 , представника позивача ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 5 000 (п'ять тисяч) гривень матеральної шкоди, 5 000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 10 липня 2016 року близько 03 год. 00 хв. перебуваючи в громадському місці, а саме поблизу кінотеатру «Промінь», що на проспекті Президента Грушевського, 2 в місті Луцьку, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, з особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських мотивів, діючи умисно, намагаючись самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва потерпілого ОСОБА_10 чим спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища правої лобної долі та субдуральної гематоми правої лобно-скроневої ділянки (без об'ємної дії), які згідно висновку експерта № 965 від 23 вересня 2016 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, та наніс один удар кулаком правої руки в ділянку носа потерпілого ОСОБА_11 чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 , згідно висновку експерта № 689 від 13 липня 2016 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого латерального ската носа, синця навколо правого ока та спинки носа, садна в ділянці обличчя справа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також ОСОБА_7 10 липня 2016 року близько 03 год. 00 хв., перебуваючи поблизу кінотеатру «Промінь», що на проспекті Президента Грушевського, 2 в місті Луцьку, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість падіння потерпілого ОСОБА_10 на асфальтову поверхню в результаті удару та отримання ним тілесних ушкоджень, а також можливість настання наслідків у вигляді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілому, бажаючи настання таких наслідків, розуміючи свою перевагу у фізичній силі та тілобудові, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого останній впав на асфальтовану поверхню та вдарився об неї головою чим спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища правої лобної долі та субдуральної гематоми правої лобно-скроневої ділянки (без об'ємної дії), які згідно висновку експерта № 965 від 23 вересня 2016 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.
У поданих на вирок апеляційних скаргах:
- прокурор та представник потерпілих ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, в той же час, посилаються на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. Вказують на те, що ОСОБА_7 на досудовому слідстві від дачі показань відмовився, у вчинених кримінальних правопорушеннях не розкаявся, матеріальних та моральних збитків потерпілим не відшкодував. Просять врахувати обставини вчинення кримінальних правопорушень та поведінку обвинуваченого, який потерпілим допомоги не надав, залишив місце події. У зв'язку з цим, просять вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати виним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України, призначити йому покарання за ч. 1 ст. 296 КК України - 1 (один) рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 122 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- обвинувачений ОСОБА_7 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим в частині кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України та вирішення цивільного позову. Вказує на те, що тілесні ушкодження були ним заподіяні з необережності, умислу на їх вчинення не мав, його єдиною метою був захист дружини, що, в повній мірі, стверджується показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також показаннями свідка ОСОБА_12 . Крім того, зазначає, що згідно висновку експерта заподіяні ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли виникнути як від удару твердим предметом, так і при падінні з висоти власного росту. А тому, його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України. Крім того, вважає заявлений потерпілими та їх представником цивільний позов безпідставним, оскільки вимоги потерпілого ОСОБА_11 грунтуються на припущеннях, а витрати понесені потерпілим ОСОБА_10 відшкодовані йому страховою компанією. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, призначити більш м'яке покарання. В задоволенні цивільного позову, відмовити.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримували апеляційну скаргу обвинуваченого та заперечували апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих, які просили скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким обрати ОСОБА_7 більш суворе покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Такі висновки ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Обвинувачений ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі, не заперечує про своє перебування в місці вчинення злочину та нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , проте заперечує наявність умислу на вчинення таких дій.
Винуватість ОСОБА_7 в умисному заподіянні ОСОБА_10 , яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, перебачених ст. 121 КК України, середньої тяжкості тілесного ушкодження підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який під час судового розгляду в суді першої інстанції вказав, що обвинувачений ОСОБА_7 підбіг із лайливими словами та правою рукою вдарив його в обличчя. В результаті удару він впав на землю та втратив свідомість.
Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_11 , який ствердив, що до потерпілого вибіг обвинувачений, який з лайливими словами вдарив ОСОБА_10 рукою в обличчя, після чого останній впав на землю.
Показання потерпілих підтвердили також свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які в судовому засіданні вказали на те, що внаслідок удару обвинуваченим в ділянку голови, потерпілий ОСОБА_10 впав на асфальтне покриття.
Вказані показання є послідовними та об'єктивними, узгоджуються із матеріалами справи та повно відтворюють картину перебігу події.
Протоколами проведення слідчих експериментів від 12 та 16 серпня 2016 року та фототаблицями до них, проведених за участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .
Висновок експерта № 965 від 23 вересня 2016 року підтверджує наявність у потерпілого ОСОБА_10 , тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Експертом вказано про те, що характер виявлених у гр. ОСОБА_10 , тілесних ушкоджень не виключає можливість їх виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту. Проте, дослідженими в судовому засіданні доказами об'єктивно встановлено, що падіння на асфальтне покриття відбулось саме внаслідок удару обвинуваченим в ділянку голови потерпілого ОСОБА_10 .
Наведені докази в своїй сукупності вказують на активність, осмисленість та цілеспрямованість дій обвинуваченого ОСОБА_7 на їх умисний, вольовий характер. У сукупності з даними про хуліганський мотив, ці докази підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. А тому, доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника в частині перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 122 на ст. 128 КК України є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_7 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, його сімейний стан, те, що він на обліках в психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілих місцевий суд правильно дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, в межах санкцій частин статей, за якими він засуджується, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до відбуття визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування призначеного покарання із випробуванням та поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Таке покарання, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та недопущення скоєння ним інших злочинів, і не є надто м'яким або суворим.
Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , кожен окремо, в даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_7 заявили цивільний позов про відшкодування 20 000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повному обсязі, дотримався засад справедливості, законності, обґрунтованості та гуманності, врахував характер та обсяг страждань, яких зазнали потерпілі, а саме те, що шкода заподіяна злочинними діями, які порівняно з іншими видами правопорушень є найбільш суспільно-небезпечними, тривалість відновлювального періоду, стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, оскільки шкода була заподіяна здоров'ю потерпілих, яке відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, а також виходячи з принципу справедливості та розумності. а тому вирішив цивільний позов в цій частині у повній відповідності з вимогами законодавства та принципами розумності, виваженості й справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_11 , суд не враховував втрату можливості останнім працювати, внаслідок неправомірних дій відповідача, а витрати, понесені на лікування потерпілими, за вироком суду з обвинуваченого стягнуті не були, тому доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Враховуючи наведене, підстав для зміни чи скасування судового рішення з мотивів, зазначених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 , представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.
Головуючий
Судді: