АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
31 серпня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Гаращенко Д.Р.,
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -
У січні 2017 року позивачка звернулась до суду із позовом, уточнивши який зазначила, що 14 вересня 2007 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», був укладений Кредитний договір № 11215628000 за яким вона отримала кредит в сумі 47488 доларів США.
14 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Посилалась на те, що Банк не повідомив її у письмовій формі про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, відсутність відповідної освіти та брак часу перед укладенням кредитного договору призвело неможливості усвідомлення позивачкою відповідальності за цим договором, а відтак й до його укладення на несправедливих для позивачки умовах.
Крім того, Банк надав позивачці споживчий кредит у доларах США та працівники Банку не попередили про валютні ризики та ввели позивачку в оману відносно стабільності курсу гривні відносно долара США, Банк змінював процентну ставку за користування кредитом.
Зазначаючи про незаконність положень вищевказаного кредитного договору з підстав наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, як споживача послуг, порушення законодавства, зокрема норм ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 18, 21, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачка просила: визнати недійсним кредитний договір № 11215628000 від 14 вересня 2007 року.(а.с.1-4, 24-28)
Представник відповідача проти позову заперечував. (а.с.57-58)
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним відмовлено. (а.с.62-67)
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову і дійшов помилкового висновку про відмову у його задоволенні. (а.с.71-76)
В судовому засіданні ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримали скаргу і просили її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_2 була сповіщена особисто, а також врученням повістки її представнику ОСОБА_4 (а.с.87-94)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що 14 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», був укладений Кредитний договір № 11215628000 за яким, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 14 вересня 2007 року, позивачка отримала кредит в сумі 47488 доларів США для придбання квартири зі сплатою 11.90% річних за користування кредитом, строком повернення до 14 вересня 2019 року. (а.с.5-11, 54-56)
За пунктом 1.1 цього Договору зазначено, що Позичальник, укладаючи цей Договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використання за цільовим призначенням згідно умов даного Договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті Позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції (товару/робіт/послуг), яку останній придбаває за рахунок кредитних коштів Банку.
За змістом пункту 7.12 цього Договору, сторони домовились вважати, що уклавши цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладенням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».
Сторони не заперечували, що 14 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2.
На виконання кредитного Договору Банк передав, а позичальник отримала визначену договором суму кредиту.
Факту укладення кредитного договору і отримання у кредит коштів позивачка не заперечувала.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, проте Конституцією України не визначено обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимог ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 цього Закону передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії та не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Посилання позивачки на недійсність оспорюваного правочину із зазначенням ст.ст. 203, 215, 230, 627 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 18, 21, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», спростовуються наявними у справі доказами, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
За змістом положень ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Проте наявності таких обставин і підстав судом не встановлено.
Так, за змістом оспорюваного кредитного договору, сторони погодили та визначили усі істотні умови на час його підписання, позивачка погодилася на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання кредитного договору було вільним.
Оспорюваний позивачкою договір не суперечить вимогам законодавства, встановленим для договорів даного виду, позивачкою не надано доказів недійсності договору, зокрема із заявлених нею підстав із посиланням на ст. 230 ЦК України, та(або) його нікчемності, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції.
Ризик валютних коливань на час укладення кредитного договору мають обидві сторони договору (кредитор і позичальник). Зміни валютного ринку під час виконання кредитного договору не можуть бути визнані підставою для зміни або розірвання раніше укладеного договору або звільнення однієї із сторін від виконання взятих на себе зобов'язань, якщо сторона вважає, що такі зміни відбуваються не на її користь.
Посилання апелянта на положення пп. «д» ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону чинної на час укладення оспорюваного договору), яка передбачає обов'язок кредитодавця повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), не може бути підставою для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору.
Так, за пунктом 1.1, 7.12 кредитного Договору, підписанням Додатку № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», ОСОБА_2 зазначила і посвідчила власним підписом, що Банк надав їй повну, достовірну та вичерпну інформацію, власне, про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.(а.с. 5-11, 54-56)
Об'єктивних доказів підвищення, в односторонньому порядку, Банком процентної ставки за користування кредитними грошима до суду не надано і судом таких не встановлено.
Право Банку надати кредит позивачці в іноземній валюті підтверджується наданими до суду доказами (банківською ліцензією, дозволами здійснення валютних операцій).(а.с. 104-107)
Встановивши, що Банк мав право надати кредит в іноземній валюті, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до кредитного договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
Д.Р.Гаращенко
Справа № 22-ц/796/8373/2017
Унікальний номер 760/370/17-ц
Головуючий у першій інстанції - ОксютаТ.Г.
Доповідач Левенець Б.Б.