Справа № 11-кп/796/1670/2017 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
23 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження № 12016100040003828 від 19.03.2016 щодо обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді арешту строком на 4 місяця.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ч.3 ст. 72 КК України, визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у вигляді сукупності покарань за цим вироком у виді 4 місяців арешту та покарання, призначеного йому вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави, які виконувати самостійно.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 18 березня 2016 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину «Pull and Bear», що розташований в Торгівельно-розважальному центрі «Скаймол» за адресою: м. Київ, просп. Ватутіна, 2-Т, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до стелажу з одягом, звідки взяв курточку вартістю 391 грн. 55 коп., з якою направився в примірочну, де скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно повторно, з корисливих мотивів, руками зняв з курточки захисні магнітні наліпки, а курточку одягнув на себе, сховавши її таким чином під свій одяг, після чого, не розплатившись в касі магазину, направився до виходу з магазину, однак, виконавши всі дії, які вважав необхідними для заволодіння чужим майном, не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий охоронцем.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтоване застосування ст. 60 та п.4 ч.1 ст. 72 КК України та призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 місяців. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень п.1 ч.1 ст. 72 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 6 місяців 6 днів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які проти неї заперечили, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, з виконанням усіх необхідних дій для доведення злочину до кінця, втім незакінченого з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, є правильною.
Покарання ОСОБА_6 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, повернення майна потерпілому, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та вчинення злочину у неповнолітньому віці, і правильно призначив йому покарання у виді 4 місяців арешту, з яким колегія суддів погоджується, як з необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для призначення більш суворого покарання, як про те йдеться в апеляційній скарзі прокурора, не вбачає.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом п.4 ч.1 ст. 72 КК України, оскільки дані про те, що ОСОБА_6 замінено несплачену суму штрафу, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року на покарання у виді 50 годин громадських робіт, в матеріалах кримінального провадження відсутні і суді прокурором не надані.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
У зв'язку із фактичним відбуттям ОСОБА_6 призначеного покарання на підставі вимог ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
У звязку з повним відбуттям призначеного покарання у виді арешту, звільнити ОСОБА_6 з- під варти в залі суду негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді _______________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_11