АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
31 серпня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.,
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 17 березня 2016 року у справі №03/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» про стягнення заборгованості, -
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до суду, уточнивши яку просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 17 березня 2016 року у справі №03/16, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованість у розмірі сплачених, але не повернутих кредитних коштів та відсотків в сумі 2 341 522,59 доларів США, пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 5 472 032,76 грн., крім цього стягнуто витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн. На обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що вказаний спір не підвідомчий третейському суду, оскільки є спором між споживачем та фінансовою установою (банком), крім того стягнення виражене в іноземній валюті суперечить законодавству України. (а.с.1-6, 44)
Представник ПАТ «СБЕРБАНК» проти заяви заперечувала. (а.с.80-82)
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 17 березня 2016 року у справі №03/16 за позовом ПАТ «СБЕРБАНК» до ОСОБА_1, третя особа ТОВ Науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» про стягнення заборгованості. (а.с.87-91)
В апеляційній скарзі представник ПАТ «СБЕРБАНК» - Астахов Р.М. посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву залишити без задоволення. На обґрунтування скарги зазначив, що заявник не отримував від Банку кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії, а є лише фінансовим поручителем за договором поруки, тому застосування до вказаних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» є невірним. Крім того, видача кредитних коштів та подальше часткове погашення кредитної заборгованості позичальником свідчать про схвалення сторонами укладеного правочину, у зв'язку з чим посилання заявника на порушення Банком Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є неспроможним та не може бути застосоване як підстава для скасування рішення третейського суду. (а.с.98-101)
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази. За відміткою працівників пошти, заявник ОСОБА_1 був сповіщений врученням судового повідомлення йому особисто. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був сповіщений телефонограмою. (а.с. 113-117)
Зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 74, ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2013 року між ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є ПАТ «СБЕРБАНК», та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 3, зі змінами, які оформлені договором про внесення змін № 1 від 22 вересня 2014 року та договором про внесення змін № 2 від 27 лютого 2015 року.
За п. 3 договору про внесення змін № 1 від 22 вересня 2014 року до договору поруки № 3 від 18 червня 2013 року сторони виклали статтю 6 «Інші умови» договору поруки в новій редакції, зокрема п. 6.8., за яким усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013 року, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, Сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору. (а.с.15-24)
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 17 березня 2016 року у справі №03/16 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/122/КЛ-КБ від 22 березня 2013 року в сумі 2 341 522,59 долари США та 5 472 032,76 грн., а також стягнуто витрати по сплаті третейського збору в сумі 25 500,00 грн. (а.с.8-14)
Звертаючись до суду з заявою про скасування рішення третейського суду, заявник обґрунтовував свою заяву тим, що на день ухвалення рішення третейським судом Закон України «Про третейські суди» містив заборону щодо розгляду справ пов'язаних із захистом прав споживачів, а тому вказана справа не підвідомча третейському суду.
Колегія суддів перевірила та відхилила вказані доводи, враховуючи наступне.
Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За частиною першою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом N 2983-VI виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
Разомз тимпорукаєспособомзабезпеченнязобов'язаньборжникапередкредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.
Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.
Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.
Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-1153цс16 та від 24 травня 2017 року у справі № 6-580цс17, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.
У цій справі заявник ОСОБА_1 за укладеним ним із Банком Договором поруки поручився за виконання кредитних зобов'язань боржником, яким було Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» і укладений останнім Договір не містить ознак споживчого кредиту.
Таким чином, оскільки у справі, яка переглядається, договір поруки містить третейське застереження, то спір між Банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором неспоживчого кредиту, за виконання зобов'язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду, отже, рішення третейського суду в цій частині ухвалено в межах його повноважень.
Доводи заявника ОСОБА_1, що стягнення виражене в іноземній валюті суперечить законодавству України з посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі за № 6-831цс15, колегія суддів відхилила, враховуючи наступне.
Так дійсно, у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі за № 6-831цс15, Верховний Суд Українивиходив з неможливості стягнення кредитної заборгованості в іноземній валюті (доларах США) за рішенням третейського суду, зазначивши, що наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
У цій справі, яка розглянута апеляційним судом, сторони не заперечували право кредитора ПАТ «СБЕРБАНК» надавати кредит боржнику ТОВ Науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» в іноземній валюті, ОСОБА_1 виступив поручителем належного виконання кредитного зобов'язання боржником, тому, з огляду на положення частини 1 ст. 61 ЦПК України колегія суддів визнала вказані обставини встановленими і дійшла висновку про відсутність в цій справі ознак спору, що має публічно-правове значення.
Крім того, у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-1153цс16, Верховний Суд України визнав законним і обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, яким з поручителя стягнуто кредитну заборгованість в доларах США.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для скасування оспорюваного рішення третейського суду про стягнення заборгованості з поручителя.
Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової по суті заяви.
Підстав для постановлення окремої ухвали на адресу суду першої інстанції, як того просив апелянт, не встановлено.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року - скасувати.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 17 березня 2016 року у справі №03/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укрремколіямаш» про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
Д.Р.Гаращенко
Справа № 22-ц/796/9725/2017
Унікальний номер 752/6832/16-ц
Головуючий у першій інстанції - ШумкоА.В.
Доповідач Левенець Б.Б.