Справа № 755/6457/17 Головуючий у 1 - й інстанції: Савлук Т.В.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/8287/2017
31 серпня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Гаращенка Д.Р.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року про повернення позивачу для подання до належного суду позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промколект - Капітал», треті особи Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року повернуто позивачу для подання до належного суду позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промколект - Капітал», треті особи Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування фактичних обставин справи. Зазначила, що звернулася до суду з даним позовом в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», що, в силу положень ст. 110 ЦПК України, надає їй право вибору підсудності спору. Скориставшись даним правом вона подала позов до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання, на що суд першої інстанції не звернув уваги та безпідставно повернув позовну заяву.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Відповідачі Публічне акціонерне товариство «Універсал банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА «Промколект - Капітал» та треті особи Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності їх представників.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Промколект - Капітал», треті особи Національний банк України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та визнання недійсним договору відступлення права вимоги
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 було повернуто позивачу для подання до належного суду.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 109, 110 ЦПК України, зазначаючи, що, виходячи з предмету спору та суб'єктного складу сторін, позов ОСОБА_3 не підсудний Дніпровському районному суду м. Києва, так як місцезнаходження жодного з відповідачів територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва, а правовідносини, з приводу яких виник спір, не можна вважати такими, які стосуються захисту прав споживачів, що виключає можливість подання позову до суду за місцем реєстрації позивача.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства та наявним у справі доказам.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 107 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Частина 2 ст. 109 ЦПК України визначає, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Згідно частини 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 було заявлено, зокрема, вимогу про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором № CLCL8032 від 07 травня 2008 року, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством «Універсал банк», та додатковою угодою до нього від 20 листопада 2015 року.
В пункті 1.3 кредитного договору № CLCL8032 було визначено, що кредит надається позичальнику для використання на поточні потреби.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначається, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Під продукцією варто розуміти будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Рішенням Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 встановлено, що споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві
на придбання продукції.
Таким чином, враховуючи умови кредитного договору № CLCL8032 та вищезазначені положення закону, колегія суддів вважає, що отриманий ОСОБА_3 за договором № CLCL8032 кредит варто вважати споживчим, а відтак позивач в правовідносинах з Публічним акціонерним товариством «Універсал банк» виступає як споживач.
Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув, зміст кредитного договору № CLCL8032 належно не дослідив, цілі, на які надано кредитні кошти, не з'ясував та дійшов передчасного висновку про те, що, звертаючись до суду з вимогою про визнання зобов'язань за кредитним договором № CLCL8032 припиненими, позивач ОСОБА_3 не виступає як споживач.
Стаття 110 ЦПК України встановлює, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
В пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Як вбачається зі справи, позивач ОСОБА_3 зазначає, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва, а тому, як споживач, скористалася своїм правом на подачу позову до Дніпровського районного суду м. Києва.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вказані посилання ОСОБА_3 не перевірив, адресу місця реєстрації позивача не з'ясував, а тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з непідсудністю її Дніпровському районному суду м. Києва є передчасним.
За правилом ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 є обґрунтованими, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року про повернення позовної заяви для подання до належного суду є передчасною, а тому підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: