Унікальний № 757/15975/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Писанець В.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/8742/2017 Доповідач - Желепа О.В.
29 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.
при секретарі Дука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року про повернення позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують розмір суми збитків, їхнє нанесення та належний розрахунок ціни позову.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди - визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити матеріали позовної заяви до суду першої інстанції для належної реєстрації та продовження розгляду. В скарзі посилався на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначив, що ухвала не відповідає вимогам ст. 210 ЦПК України. Також апеляційна скарга містить доводи про те, що суд безпідставно залишив позовну заяву без руху.
До апеляційного суду позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 119 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви, яка подається до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 119, 120 ЦПК України, постановляє ухвалу в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Суд першої інстанції, визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її позивачу, виходив з того, що заявником не виконані вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується тому, що суд першої інстанції, постановив ухвалу без належного врахування обставин, що мають значення для справи та невірно застосував положення процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.
Подана позовна заява відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, в ній зазначені позивач, відповідач та третя особа, місце їх знаходження, викладений зміст позовних вимог та викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зазначаються докази, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення її з цих підстав без руху.
Діючий цивільний процесуальний Кодекс надає можливість позивачу вільно викласти обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, і зазначити ті докази, які він вважає за необхідне. На стадії прийняття позовної заяви суд позбавлений можливості зробити висновок про достатність або недостатність наявних або зазначених позивачем доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач протягом розгляду справи має право уточнити свої позовні вимоги, а суд у судовому засіданні може уточнити обставини судового спору, якщо вважає, що вони не чітко викладені у позовній заяві.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Зокрема, у попередньому судовому засіданні у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимог (який спосіб захисту свого права він обрав).
Про це ж саме йдеться і у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява підлягала залишенню без руху, через те, що позивач не зазначив в позовній заяві доказів, що підтверджують розмір суми збитків, їхнє нанесення та належний розрахунок ціни позову.
На думку колегії суддів, отримавши зазначену позовну заяву, суд повинен був призначити у справі попереднє засідання, в якому зобов'язаний був з'ясувати предмет позову, та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суб'єктний склад сторін, тощо.
Не зазначення в позовній заяві належних та допустимих доказів (неподання їх разом з позовною заявою та/або до ухвалення судом рішення), що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування є наслідком залишення позову без задоволення, а не залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви постановлена передчасно з порушенням процесуальних норм.
При цьому, апеляційний суд не може задовольнити вимогу позивача про направлення матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для належної реєстрації та продовження розгляду, оскільки така вимога не відповідає повноваженням апеляційного суду, що передбачені ст. 312 ЦПК України.
Оскільки, суд першої інстанції порушив порядок прийняття позовної заяви, порушив процесуальні норми колегія, керуючись ст. 312 ЦПК України, приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню, а питання про відкриття провадження поверненню на новий розгляд.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року скасувати, а питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: