Справа № 686/20561/15-ц
Провадження № 22-ц/792/1603/17
31 серпня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Купельського А.В.,
суддів: Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,
за участю секретаря: Лапка Ю.В.
сторін: представника апелянта Москалюк С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що між ним та ОСОБА_2 26 серпня 2008 року укладено кредитний договір №HMIBA800000354, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 5242,75 доларів США на термін до 23 серпня 2013 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Однак, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тому в порушення умов кредитного договору зобов'язання за ним відповідач не виконав.
Станом на 29 липня 2015 року відповідач має заборгованість у розмірі 8521,02 долари США.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 8521,02 долари США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 липня 2015 року складає 187718,09 грн. за кредитним договором №HMIBA800000354 від 26 серпня 2008 року та судові витрати.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.
Вважає, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Не погоджується з висновком суду щодо відмови у позові у зв'язку з тим, що відповідач виконав свої зобов'язання перед Банком шляхом передачі йому предмету застави, але внаслідок бездіяльності автомобіль не був реалізований, а відтак, нарахована сума виплат стягненню з відповідача не підлягає. На думку апелянта, суд дійшов безпідставного висновку, що предмет застави не було реалізовано внаслідок бездіяльності Банку.
Посилається на те, що обов'язок щодо пошуку покупців на предмет застави покладався саме на відповідача, як то передбачено п. 12.3.1 кредитного договору.
Крім того, реалізувати предмет застави було неможливо, оскільки 21 грудня 2009 року постановою державного виконавця №70984 було накладено арешт на предмет застави.
Позивач здійснив усі необхідні заходи щодо продажу предмета застави, але по причинам, не залежним від нього, реалізувати автомобіль в рахунок погашення заборгованості не вдалось.
До того ж, за доводами апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не зазначив жодної норми матеріального права, якою керувався відмовляючи у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню частково з наступних підстав.
Так, згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до вимог договору та вказаного кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, відповідно до ст. 589 ЦК України, набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу ).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що 27 липня 2010 року ОСОБА_2 для погашення заборгованості за кредитним договором передав Банку предмет застави у справному стані згідно акту прийому-передачі. Разом з тим, за висновками суду, внаслідок бездіяльності Банку автомобіль не реалізовувався багато років, що призвело до його технічного пошкодження не з вини відповідача, а відтак, ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання перед Банком, внаслідок чого нарахована сума виплат стягненню з нього не підлягає.
З таким висновком колегія суддів Апеляційного суду Хмельницької області не погоджується.
Встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 26 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №НМІВА800000354 про надання кредиту в сумі 5242,75 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 серпня 2013 року. Предметом застави є автомобіль марки BMW, державний номер НОМЕР_1, 1987 року випуску, власником якого є позичальник. При цьому, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. (а. с. 9-13).
Однак, в порушення вимог договору та норм чинного цивільного законодавства відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, з січня 2010 року перестав погашати кредит, внаслідок чого станом на 29 липня 2015 року утворилась заборгованість - 8521,02 долари США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 4825,88 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом 1836,35 доларів США; - заборгованість по комісії за користуванням кредитом 1415,70 доларів США; - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 26,52 доларів США, штраф (фіксована частина) 11,35 доларів США та штраф (процентна складова) 405,22 доларів США.
27 липня 2010 року складено акт про передачу ОСОБА_2 ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" предмету застави автомобіля у заклад зв'язку з допущенням прострочення кредиту.
Відповідно до п. 12.3.1 кредитно-заставного договору позичальник зобов'язаний в 30-дений строк з моменту отримання повідомлення про Дефолт знайти покупця на предмет застави.
За таких обставин висновок суду про відмову в задоволенні позову в зв'язку з тим, що позичальник передав автомобіль і таким чином виконав обов'язки перед банком, є необґрунтованим, суперечить ч. 2 ст. 613 ЦК України, тому рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позову ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК".
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штраф (фіксована частина) 11,35 доларів США та штраф (процентна складова) 405,22 доларів США.
Між тим, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порядку й строків погашення кредиту суперечить частині першій статті 61 Конституції України. Тому в цій частині слід відмовити.
В решті позов слід задовольнити.
Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При звернені до суду з позовом та апеляційною скаргою ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" сплатило 5913 грн.12 коп. Задоволено позов на 95%. Тому на користь банку з ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5624 грн. 04 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 25 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитно-заставним договором №HMIBA800000354 від 26 серпня 2008 року станом на 29 липня 2015 року, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 4825,88 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом 1836,35 доларів США; - заборгованість по комісії за користуванням кредитом 36213 грн. 60 коп.; - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 678 грн. 38 коп., а всього 6662,23 доларів США, та 36891 грн. 98 коп.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5624 грн. 04 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий /підпис/ А.В. Купельський
Суддя /підпис/ Т.В. Спірідонова
Суддя /підпис/ Т.О. Янчук
Згідно з оригіналом:
суддя Апеляційного суду
Хмельницької області А.В. Купельський
_______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Дворнін О.С. Категорія: 19, 27
Доповідач - Купельський А.В.