1-кп/381/31/17
381/3413/16-к
04 вересня 2017 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12
інших учасників судового розгляду:
потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14
провівши в приміщенні суду м. Фастова Київської області судове засідання по кримінальному провадженню № 12016110310001476 від 02.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого проживаючого за адрессою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 21.02.2013 року Бородянським районним судом Київської області за ст.ст.185 ч.3, 189 ч.2,71,70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, 27.10.2016 року Бородянським районним судом Київської області за ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,
02.07.2016 року, близько 21 години 10 хвилин, ОСОБА_10 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 , помітив відчинені двері до вищевказаного будинку та забіг до будинку з метою переховування від переслідувачів, після чого перебуваючи в середині приміщення у ОСОБА_10 , виник умисел на відкрите викрадення чужого майна.
Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_10 , перебуваючи в будинку зробив вигляд, нібито він переховується від людей які хочуть його побити та в подальшому, ОСОБА_10 , дочекавшись поки переслідувачі підуть геть від будинку, діючи відкрито, реалізуючи свій злочинний умисел, відкрито заволодів золотими сережками, які зірвав з вуха потерпілої ОСОБА_13 , вагою 8 грамів, вартістю 690 грн. за грам,чим наніс їй матеріальної шкоди на загальну суму 5520 грн.
В подальшому з метою переховування речових доказів ОСОБА_10 , ковтнув одну із викрадених сережок.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_10 02.07.2017 року близько 21 год.10 хв., перебуваючи неподалік буд.№ 18 по вул.. Січових Стрільців в м.Фастові, рухаючись по даній вулиці, помітив попереду себе ОСОБА_14 , яка рухалась від свого подвір'я в напрямку вул.. Набережна. В цей час остання тримала в руках мобільний телефон «LENOVO»-A7000», вартістю 800 грн., та намагалася зателефонувати. Помітивши це, та переконавшись, що інших осіб поряд немає, у ОСОБА_10 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна,, а саме майна ОСОБА_14 .
Для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_10 наздогнав ОСОБА_14 , скориставшись тим, що крім нього та ОСОБА_14 інших осіб на вулиці не було, схопив руками мобільний телефон ОСОБА_14 та шляхом ривка хотів заволодіти мобільним телефоном. ОСОБА_14 почала проявляти супротив таким діям та кликати на допомогу свого батька ОСОБА_15 , який почув крики на допомогу та вибіг на вулицю.
В подальшому ОСОБА_10 розуміючи, що заволодіти мобільним телефоном йому не вдасться, почав тікати, але ОСОБА_15 наздогнав та затримав ОСОБА_10 .
Таким чином ОСОБА_10 не виконав всі необхідні дії, які вважав необхідними для завершення свого злочинного наміру, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_15 .
Тому суд вважає, обвинуваченого ОСОБА_10 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж),вчиненому повторно, незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину свою не визнав повністю та показав, що 02.07.2016 року знаходився в м.Фастові. На таксі з друзями поїхали на пляж. З пляжа вирішив піти раніше. Йшовши по дорозі, став погано себе почувати та впав. Працівники міліції повідомили, що він скоїв крадіжку та почали його бити. Поїхали до лікарні, де ОСОБА_10 зробили рентгенівський знімок, з якого була видна чорна пляма. Після цього повезли в міліцію, де протримали 3 доби. Скарги на дії працівників міліції не писав, бо вони йому погрожували. В колонії м.Біла Церква зняв побої. Потерпілу ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не знає.
Водночас така його позиція повністю спростовується доказами по справі та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, які взагалі не містять скарг на дії правоохоронних органів.
Потерпіла ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що 02.07.2016 року, близько 21 години знаходилась у себе вдома. Двері були відчинені. ОСОБА_16 забіг, зірвав з неї золоті сережки та втік.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_16 вона не знає. Вони з друзями відпочивали на пляжі. До них підійшов ОСОБА_16 та говорив з хлопцями, про що -невідомо. Намагався вкрасти сумку та втекти.
Потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що 02.07.2016 року близько 21 години вийшла з матір'ю прогулятись, була вагітна. Коли достала мобільний телефон, підбіг хлопець, який намагався вирвати телефон. В цей час вийшов її батько, який наздогнав ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_15 показав, що потерпіла ОСОБА_14 є його донькою. 02.07.2017 року в вечірній час, знаходячись вдома почув крик. Вибіг з дому, побачив дочку та запитав що сталось. Вона відповіла, що ОСОБА_16 намагається вирвати у неї мобільний телефон. ОСОБА_15 наздогнав ОСОБА_16 та повалив його на землю. Після чого викликали поліцію. Це все бачили сусіди.
Свідок ОСОБА_18 показав, що ОСОБА_15 його сусід. 02.07.2016 року ОСОБА_15 зупинив ОСОБА_16 та сказав, що він у його дочки намагався вирвати мобільний телефон. ОСОБА_18 допомагав наздогнати ОСОБА_16 . З іншої вулиці прибігли люди, шукали сережки,які вкрав ОСОБА_16 . Його хотіли побити. По під забором ОСОБА_16 втік. Через пів години працівники поліції привезли ОСОБА_16 . У нього був найден ще крадений мобільний телефон.
Між тим його вина у даних злочинах за викладених вище обставин підтверджується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів: а саме: протоколом ОМП від 02.07.2016 року, об'єктом якого є будинок в АДРЕСА_2 , ілюстративною таблицею до нього, довідкою вартості товару,а саме: 1 гр.золота-690 грн.,додатком до протоколу додаткового допиту потерпілої ОСОБА_13 від 07.07.2016 року,протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2016 року потерпілої ОСОБА_13 , протоколом ОМП від 07.07.2016 року, об'єктом огляду є земельна ділянка по АДРЕСА_3 , ілюстративною таблицею до нього, довідкою вартості товару,а саме: мобільний телефон «LENOVO»-A7000, вартістю 800 грн., протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.07.2016 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , постановою про визнання речовини доказами, а саме: мобільний телефон «LENOVO» модель: А7000», жовтого кольору, ІМЕІ А: НОМЕР_1 ; ІМЕІ А: НОМЕР_2 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.07.2016 року.
Також, оскільки за принципом змагальності, визначеними ст..22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг а також на інших процесуальних прав, передбаченими КПК України, суд враховує, та визнає допустимими докази: довідка вартості про те, що станом на 02.07.2016 року вартість 1 гр. золота становить 690 грн.00 коп.; довідка вартості, про те, що станом на 02.07.2016 року вартість б/у мобільного телефону «LENOVO»-A7000, становила 800 грн.00 коп. Доводи захисту про те, що слід виключити з числа доказів дані довідки, оскільки вони виконані та підписані неналежною особою, а саме працівниками правоохоронного органу, де не зазначено його фах та відношення до товарознавства в тому числі і виробів з дорогоцінних металів, не відповідають дійсності. Так довідка про вартість 1 грн.золота підписана ФОП « ОСОБА_19 (а.с.173 т.№ 1), а довідка про вартість мобільного телефона «LENOVO»-A7000, - ФОП ОСОБА_20 (а.с.183 т.№ 1)
Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Статтею 87 КПК України визначено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і встановлено: Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
При тому, що ст.93 КПК України передбачає можливість збирання доказами сторонами кримінального провадження виключно в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.62 Конституції України та ст.86 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України, на недопустимий доказ не може посилаться суд при ухваленні судового рішення.
Водночас, суд погоджується із стороною захисту про недопустимість доказу, а саме: ксерокопія рентгенівського знімку внутрішніх органів обвинуваченого ОСОБА_10 . По-перше, що з наданих на огляд суду документів не вбачається, що це знімок внутрішніх органів саме обвинуваченого ОСОБА_10 , а не іншої особи. По друге, суду повинні надаватися оригінали таких документів, а не їх ксерокопії, щоб виключити можливість помилки, яка може статися шляхом «наложенія», або у інший спосіб, інформації з інших знімків і видати цю інформацію за знімок обвинуваченого ОСОБА_10 , тем більше, що при огляді ксерокопії вбачається «дорисовки» імовірно простим олівцем, наявність в шлунку якогось предмету, форми якому придано на розсуд малювальника. Навіть при огляді оригіналу ренгензнімку у медицині існують окремі фахівці, які розшифровують зображення на ренгензнімку для інших фахівців з вищою медичною освітою і тільки вони зможуть зробити остаточні висновки по зображенню, а не особи, які мають тільки вищу юридичну освіту. До того ж, фахівці в галузі медицини оглядають тільки оригінал ренгензнімків, а не його ксерокопію.
Суд відхиляє доводи захисту з приводу того, впізнання ОСОБА_10 було проведене із грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства України, а їх результати не можуть бути використані як докази відповідно до Конституції України та КПК України.
Згідно вимог ст..228 КПК України, перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
Вказані вимоги кримінально-процесуального законодавства органами досудового слідства були виконані.
Більш за те, згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи», при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суди повинні брати до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, які його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 - не встановлено.
Згідно ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 - вчинення злочину щодо жінки, яка завідома для винного перебувала у стані вагітності, вчинення злочину щодо особи похилого віку.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є тяжкими (ч. 2 ст. 186 КК України, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України), дані про особу винного, який: раніше судимий 21.02.2013 року Бородянським районним судом Київської області за ст.ст.185 ч.3, 189 ч.2,71,70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, 27.10.2016 року Бородянським районним судом Київської області за ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі,за місцем відбування покарання характеризуються негативно,за місцем проживання-посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілих з приводу призначення покарання.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що виправлення ОСОБА_10 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язане з такою ізоляцією покарання за вчинені ним злочини не у максимальній межі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69 та 69-1,75 КК України суд не вбачає, оскільки саме такий розмір покарання, на думку суду, є обґрунтованим, справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Питання з речовими доказами, суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судові витрати по справі відсутні.
Оскільки, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_10 вчинив злочин після постановлення вироку Бородянського районного суду Київської області від 27.10.2016 року за ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі, за яким покарання не відбув, в такому випадку остаточне покарання призначити за врахуванням ст.ст. 71,72 КК України.
Враховуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_10 , призначене судом покарання, раніше обраний щодо нього запобіжний захід до набрання вироком законної сили, в порядку ст. 377 КПК України, належить залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371,373-377,395 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання : за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК Україниу виді 5 (п'яти) років позбавлення волі
На підставі ст.70 КК України (за сукупністю злочинів), шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Бородянського районного суду Київської областівід 27.10.2016 року у виді 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначити покарання - у виді 6 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 , рахувати з 03.07. 2016 року по 21.06.2017 року, відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. З 22 червня 2017 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою, але не більше як на шістдесят днів.
Речові докази - мобільний телефон «LENOVO» модель: А7000, жовтого кольору, ІМЕІ А: НОМЕР_1 ; ІМЕІ А: НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_14 .
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1