Справа № 362/3598/17
Провадження № 1-кп/362/312/17
04.09.2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василькова Київської області кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12017110140000888 від 10.06.2017 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мена Чернігівської області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, має середню спеціальну освіту, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
14.02.2017 р. близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуаючи в ТЦ «Кооператор», який розташований за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 190, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_5 попросив у останнього мобюільний телефон, щоб зателефонувати.
В подальшому, ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 свій мобільний телефон марки «Samsung», IMEI НОМЕР_1 , темно синього кольору вартістю 1197 грн., в якому знаходилися сім-картка мобільного оператора «Lifecell» з номером НОМЕР_2 вартістю 22 грн., сім-картка мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 вартістю 25 грн., карта памяті на 8 Гб, вартістю 98 грн.
Після чого, ОСОБА_6 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а вищевказаним майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1342 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України визнав повністю та показав, що взимку 2017 р. близько 13.00 год. він попросив у ОСОБА_7 , що є потерпілим, телефон і він його дав йому. Він подзвонив, а потім згадав, що він купував у потерпілого телевізор, а останній не дав йому пульт до нього, і тому він вирішив забрати телефон та щоб потерпілий на обмін за телефон віддав йому пульт від телевізора, тому пішов і здав телефон в ломбард та повідомив про це ОСОБА_7 . ОСОБА_7 пішов з ним до ломбарду і забрав свій телефон. Телефон не хотів собі забирати. З потерпілим знайомий близько трьох років, в довірливих стосунках. В скоєному щиро розкаюється, в подальшому зобов"язується не вчиняти правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що обвинувачений, що живе поруч, раніше брав неодноразово у нього телефон і спілкувався по пів години. Того разу, взимку 2017 р. перед обідом обвинувачений також попросив у нього телефон, він йому дав його. Тоді обвинуваченого також бачив свідок ОСОБА_8 , він йому сказав "Пока". Почекавши, ОСОБА_5 пішов на базар до місця, де наливають спиртні напої. Обвинувачений зі своїми друзями стояв в черзі. Він його запитав, де телефон, проте обвинувачений розповів різні версії про телефон, також про його викрадення. ОСОБА_5 довів його до ломбарду, він зізнався. В ломбарді ОСОБА_5 сам викупив свій мобільний телефон та віддав близько 250 грн. Характеризує обвинуваченого як особу, що зловживає спиртними напоями. Дану суму обвинувачений повернув йому після слухання підготовчого засідання в суді. Матеріальних претензій до обвинуваченого не має. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих обставин, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_6 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України.
Визнаючи винним обвинуваченого ОСОБА_6 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до злочинів невеликої тяжкості, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: відповідно до вимоги ІП Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 : щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.
Враховуючи позитивну характеристику на ОСОБА_6 за місцем його проживання, те, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, щире каяття, суд вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадських робіт на певний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_6 буде відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався та в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання, а тому суд при постановленні вироку не застосовує до ОСОБА_6 запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», дві сім-картки мобільних операторів, а саме «Lifecell» з номером НОМЕР_2 та мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 , а також карту памяті на 8 Гб - залишити урозпорядженні, користуванні та володінні потерпілого ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1