Справа № 361/1543/17 провадження № 4-с/361/28/17
10.08.2017
«10» серпня 2017 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Василишина В.О.,
при секретарі - Харченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2,
У березні 2017 року публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулося до суду із скаргою, в якій просить: поновити строк на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 51035405 від 23 грудня 2016 року; визнати незаконними дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 при винесенні постанови № 51035405 від 23 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві; скасувати постанову державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 № 51035405 від 23 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві; зобов'язати державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження № 51035405.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що 02 грудня 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованості за кредитним договором.
19 лютого 2016 року на підставі вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист про стягнення заборгованості із ОСОБА_2
Постановою від 06 травня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/361/2914/15, виданого 19 лютого 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області.
24 лютого 2017 року ПАТ «Брокбізнесбанк» отримало постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23 грудня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови, заявник вважає неправомірними з огляду на ті обставини, що у порушення вимог статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не вжито передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення та не у повному обсязі вчинено виконавчі дії.
У судове засідання заявник ПАТ «Брокбізнесбанк» свого представника не направив, у скарзі просив суд провести розгляд справи без участі представника ПАТ «Брокбізнесбанк». 10 травня 2017 року від представника заявника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області свого представника до суду не направив. 04 липня 2017 року старший державний виконавець Свистанюк Ю.Г. надала до суду клопотання про розгляд даної справи у її відсутності, в якому вказала про не визнання скарги.
Боржник ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку. Причини неявки суду не повідомлені.
За відсутності всіх осіб, відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2015 року із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 20121126175946 від 17 квітня 2013 року у розмірі - 72 227 грн.
22 коп.
19 лютого 2016 року на підставі вказаного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця від 06 травня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/361/2914/15, виданого 19 лютого 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області.
Оскаржуваною постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 грудня 2016 року виконавчий документ № 2/361/2914/15 повернуто стягувачу у зв'язку тим, що відповідно до акту державного виконавця майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, за боржником не виявлено. Підстава повернення пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
З дослідженої у судовому засіданні копії виконавчого провадження № 51035405 вбачається, що у ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем направлено запити до територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області та Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України на предмет виявлення транспортних засобів зареєстрованих за боржником на праві власності та номерів рахунків відкритих у банках та інших фінансових установах, наявності доходів та отримання пенсії. Крім того, здійснено витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Постановою державного виконавця від 06 травня 2016 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України для всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили, передбачено нормами частин першої та другої статті 14 ЦПК України
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці наголошує, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній із сторін, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hornsby проти Греції» від 19 березня 1997 року, пункт 40).
Згідно зі статтею 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до вимог статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У частині 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) (в редакції, яка набрала чинності 05 жовтня 2016 року) закріплено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (тобто Законом, що діяв до набрання чинності Закону від 02 червня 2016 року). Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У силу вимог частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною третьою вказаної статті передбачені права державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи приписи вищевказаних норм закону, суд вважає, що при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець не скористався наданими йому законом правами. Формально здійснив перевірку майнового стану боржника. Разом з тим, не здійснив виклику боржника до державного виконавця, у разі неявки без поважних причин не застосував заходи щодо його приводу та не вчинив інших заходів примусового виконання рішення у спосіб та у порядку, які встановлені виконавчим документом.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Оцінюючи в сукупності всі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість даної скарги у частині визнання неправомірними дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Вимога заявника про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження задоволенню не підлягає, з огляду на обґрунтованість вимог про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог частини першої статті 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Заявник звернувся до суду із даною скаргою 03 березня 2017 року, про що свідчить конверт. Оскаржувану постанову від 23 грудня 2016 року стягувач отримав 24 лютого 2017 року. З наведених підстав, суд вважає, що строк на звернення до суду із даною скаргою пропущений заявником із поважних причин, тому підлягає поновленню.
Керуючись статтями 210, 383 - 387 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,
Скаргу - задовольнити частково.
Поновити публічному акціонерному товариству «Брокбізнесбанк» строк на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 51035405.
Скасувати постанову державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 грудня 2016 року у виконавчому провадженні № 51035405.
У іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин