провадження № 2/294/144/17
справа № 294/666/16-ц
(заочне)
10 травня 2017 року Чуднівський районний суд Житомирської області
у складі:
головуючого - судді Лесько М.О.
при секретарі Марчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
12.07.2016 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що місце проживання відповідачів у вказаному будинку було зареєстровано зі згоди колишнього власника будинку - ОСОБА_4. Право власності на будинок позивач набула в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, і з часу його смерті відповідачі у цьому будинку не проживали, навіть жодного разу за 5 років до будинку не з'являлись, однак, їх реєстрація у будинку перешкоджає позивачеві вільно розпоряджатись ним.
Позивач в судове засідання не з'явилась, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій одночасно зазначила, що позов у частині позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування будинком, просить залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер; позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим будинком, підтримує повністю та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Ухвалою суду від 10.05.2017 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування будинком, залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України за заявою позивача.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в порядку, визначеному статтями 74, 76 ЦПК України, шляхом публікації в пресі оголошення про виклик відповідача.
На підставі статей 158, 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справ за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 21.11.2013 року (а.с. 9).
Згідно акту від 22.03.2016 року, складеного жителями села ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і посвідченого сільським головою ОСОБА_8 та депутатом сільської ради ОСОБА_9, а також згідно довідки №77 від 22.03.2016 року, виданої Рачківською сільською радою Чуднівського району Житомирської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але за вказаною адресою не проживає з 2001 року (а.с. 6, 7).
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні (розпорядженні) власністю.
Відповідно до ч.2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, крім іншого, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2016 року по справі № 21-5446а15.
Відповідач, будучи зареєстрованою у будинку позивача, чинить перешкоди позивачу у здійсненні її права розпорядження своїм майном, однак, сама відповідач тривалий час будинком не користується і не проживає у ньому, тому її необхідно визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що є також одним із способів захисту права власності позивача у справі.
Виходячи з наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі наведеного вище та керуючись статтями 10, 60, 88, 158, 169, 208, 209, 212-215, 224-226, 294, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 319, 321, 387, 391, 405 Цивільного кодексу України, статтями 71, 72 Житлового кодексу УРСР №5464-Х, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1) такою, що втратила право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір урозмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте Чуднівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги, якщо їх не було подано. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи.
Суддя: М.О. Лесько