61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
21.08.2017 Справа № 905/1302/17
Позивач: Селянське (фермерське) господарство “Прометей”, смт. Велика Новосілка Донецької області
до відповідача: Приватного підприємства “Нікос”, смт. Велика Новосілка Донецької області
про визнання недійсним договору
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивач: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1 - за дов.
Селянське (фермерське) господарство “Прометей” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Нікос” про визнання недійсним письмового договору №2013/11 від 01.08.2013р., як такого, що вчинений під впливом обману.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що:
- «вчинення правочину під впливом обману є заперечення істотних обставин, тобто укладання правочину (договору № 2013/11 ) з умовою переведення боргу в майбутньому»;
- між керівниками підприємств перед підписанням оспорюваної угоди існували усні домовленості щодо взаємовідносин між С(Ф)Г “Прометей”, ПП “Нікос” та ПП «Рондо», від виконання (існування) яких відповідач ухиляється (відмовляється), зокрема про те, що «вся заборгованість С(Ф)Г “Прометей” перед ПП “Рондо”, засновником якого є директор ПП “Нікос”, за раніше отримані нафтопродукти, буде погашено безпосередньо ПП “Нікос”, а відбудеться це після закінчення строку дії письмового договору № 2013/11 від 1.08.2013 року, про що між трьома вищезазначеними підприємства буде вже укладено письмову угоду»;
- ПП “Нікос” в односторонньому порядку змінений предмет договору, а саме - замощення, замість земельної ділянки, про що сторонами було домовлено до підписання договору (даний факт є обманом);
- ПП “Нікос” фактично займає земельну ділянку площею 62 кв.м., замість 20 кв.м., зазначених у договорі;
- ПП «Нікос», як сторона правочину, заперечує наявність обставин, які в серпні 2013 року в разі їх відсутності, могли перешкодити вчиненню правочину. а також ПП «Нікос» буде замовчувати або навіть відмовлятись віл існування додаткової оплати за розміщення АЗГС ПП “Нікос" в розмірі 10 копійок з літру проданого газу відповідно до усної домовленості;
- відповідач в міліції підтвердив домовленості, досягнуті в серпні 2013 року, через три роки надав суду підтвердження про існування домовленостей, але раптом шляхом обману, відмовивсь від своїх попередніх слів, які вже були задокументовані правоохоронним органом.
Окрім зазначеного позивач наголошує на тому, що в пункті 2 оспорюваного договору зазначається про прийом-передачу об'єкта оренди шляхом укладання акту, але у нього немає такого акту, тобто відповідач незаконно користується не тільки земельною ділянкою, а й замощенням на ній.
Також позивачем під час розгляду справи надані пояснення, у яких він звертає увагу на те, що:
- «сторони не складали, не укладали і не підписували обов'язковий акт прийому-передачі об'єкту в оренду (п.2 договору), а тому договір вважається недійсним;
- відповідач у незаконний спосіб використовує земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у позивача, «для власного збагачення і незаконної господарської діяльності»;
- директор відповідача «відмовилась від істотних домовленостей, коли надала господарському суду Донецької області письмові пояснення від ПП «Рондо» від 5.10.2016р. … та від ПП «Нікос» від 5.10.2016р. … у господарській справі №905/2458/16»;
- вищезазначений «факт має преюдиціальне значення для суду» по цій справі;
- директор ПП “Нікос”, яка одночасно є засновником і директором ПП “Рондо”, через 3 роки після укладення оспорюваного договору «в категоричній формі відмовилась від домовленостей, які було погоджено до укладення договору №2013/11 від 01.08.2013р. (про об'єкт оренди - земельну ділянку), а також від усного правочину про переведення боргу в майбутньому…»;
- ПП “Нікос” без погодження з керівництвом С(Ф)Г “Прометей” зареєстроване за адресою знаходження заправки останнього.
Відповідач вимог суду у повному обсязі не виконав, свого представника і керівника підприємства у судове засідання не направив. Ним наданий тільки відзив, яким позов не визнав у повному обсязі з посиланням, зокрема, на наступне:
- в позовній заяві позивач викривив факти, які мали місце під час укладення договору № 2013/11 від 01.08.2013р. Так, при перемовинах стосовно укладання договору мова йшла про оренду (суборенду ) земельної ділянки, проте позивач не зміг отримати дозвіл від власника земельної ділянки на передачу її частину в суборенду, як цього вимагає Земельний кодекс України і повідомив, що буде довго та складно отримати відповідний дозвіл орендодавця і запропонував передати відповідачу в оренду саме замощення. Враховуючи, що земельна ділянка в оренду відповідачу не передавалась і у нього з'являлися відповідні ризики користування зазначеною територією, була запропонована орендна плата в розмірі 1 000,00 гривень, саме ця сума була остаточною та погодженою сторонами. Зазначені умови знайшли своє відображення у оспорюваному договорі, який був підписаний сторонами і скріплений їх печатками. Жодних інших варіантів оплати чи додаткових сум не обговорювалось і до тексту оспорюваного договору не включалось;
- як зазначає позивач, між сторонами існували давні дружні відносини і позивач достеменно знав, якою саме господарською діяльністю займається і відпуск яких саме паливно-мастильних матеріалів здійснює відповідач (сам придбавав ПММ у відповідача для власних потреб), відповідач був допущений до об'єкту оренди для вивантаження та встановлення газового модулю Шельф 1-10Н1/1/100-1LPG майже одразу після підписання оспорюваного договору і до 2015 року жодного звернення позивача до повноважних органів чи претензії до відповідача не надходило, а отже використання замощення було таким, що відповідає меті договору і в той час не викликало сумнівів у позивача і вони не виникали аж до 2017 року, коли почалось примусове виконання наказу господарського суду Донецької області по справі № 905/2458/16 від 15.11.2016 р. про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Прометей» на користь Приватного підприємства «Рондо» (не є стороною по справі)) 668 113,95грн. Саме з цього часу позивач розпочав активні дії по перешкоджанню відповідачу у використанні орендованого замощення, а коли такі перепони виявились не дієвими, позивач звернувся до суду за захистом начебто порушених прав. Тобто, твердження позивача про використання об'єкту оренди не за призначенням не відповідає дійсності;
- в позовній заяві позивач посилається на висновок Великоновосілківського PB ГУМВС України в Донецькій області від 22.05.2015 року та пояснення ОСОБА_2 від 05.10.2016 року, які нібито підтверджують наявність факту омани при укладенні оспорюваного договору, але зазначені документи можуть підтверджувати лише те, що між сторонами у 2015 року відбувався переговорний процес стосовно заборгованості відповідача по сплаті орендної платні за оспорюваним договором і можливих шляхів її погашення, що за часом не може стосуватись відносин між сторонами, які були двома роками раніше (під час укладення оспорюваного договору);
- користувачем і орендодавцем за оспорюваним правочином є позивач, а отже саме він міг приховувати певні властивості предмету правочину та приховувати обставини такого правочину. Всі істотні умови правочину викладені в оспорюваному договорі, не приховані і зазначені на тому аркуші договору, на якому є підписи обох сторін договору, що підтверджує їх вільне волевиявлення;
- під час укладення оспорюваного договору жодних проявів насильства, погроз чи будь-якого впливу відповідачем по відношенню до позивача або його близьких не було. Це підтверджується й фактами, викладеними в позовній заяві позивача стосовно процесу підписання договору і перемовин між сторонами, а також і відсутністю протягом як мінімум 4-х (чотирьох) років будь-яких звернень до суду чи правоохоронних органів з відповідною заявою;
- відповідач як споживач послуги з оренди замощення фізично не може замовчувати чи приховувати обставини, що мають значення для правочину, бо не є власником об'єкту що йому передається і спирається тільки на ті дані, які йому повідомляє сам позивач;
- наведення, як підстави обману начебто обіцянки відповідача сплачувати фіксовані суми з реалізованого літру газу взагалі не може прийматись до у ваги, бо як сам зазначає позивач у позовній заяві такі перемовини відбувалися після укладення оспорюваного договору, а отже не могли маги вплив на внутрішню волю представника позивача при прийнятті рішення стосовно укладення і підписання оспорюваного договору;
- позивачем не надано жодних письмових доказів підстав його вимог, а наявний в матеріалах справи договір № 2013/11 від 01.08.2013р. як письмовий доказ цілком підтверджує заперечення відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
01.08.2013р. між Селянським (фермерським) господарством “Прометей” (орендодавець) і Приватним підприємством “Нікос” (орендар) був укладений договір №2013/11, пунктом 1 «Предмет договору» якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування замощення площею 20м2, яке знаходиться на території автозаправної станції "Янісоль", яка у свою чергу розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вулиця Верхня, будинок 6. Договір підписаний повноважними представниками обох сторін, а саме - директорами С(Ф)Г “Прометей” і ПП “Нікос”, які діяли на підставі статутів господарства і підприємства.
Пунктом 3 договору визначений строк оренди - 5 років з моменту прийняття об'єкту оренди згідно акта приймання-передачі.
Розмір орендної плати визначений п.4 договору і складає 1 тис.грн., яка підлягає оплаті на підставі рахунків, виставлених кожного місяця орендодавцем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця за попередній.
Пунктом 9.3 договору сторони також домовились, що «після підписання цього договору усі попередні перемовини по ньому, переписка, попередні домовленості і протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу».
З вищезазначеного слідує, що укладений між сторонами договір, який за своєю сутністю є консенсуальною угодою, містить істотні умови для господарських договорів (предмет, ціну, строк дії договору), тобто при укладенні оспорюваного позивачем правочину сторонами були дотримані вимоги ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, якою передбачено: «При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору», а тому підстав вважати його неукладеним на даний час у суду не існує. До того ж, як зазначають обидві сторони, об'єкт оренди знаходиться в оренді майже 4 роки, тобто угода фактично виконується виконується сторонами.
Частиною 1 ст.230 Цивільного кодексу України передбачено: «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним».
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом значення (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України).
Позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що під час укладення оспорюваного договору відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо:
- природи правочину (договором чітко обумовлено що це є орендні відносини і визначений предмет оренди - замощення);
- прав та обов'язків сторін (договором вони визначені);
- властивостей і якостей об'єкту оренди.
Посилання позивача на усні домовленості, які буцімто існували між сторонами і які на даний час противною стороною заперечуються, є безпідставним, оскільки:
- згідно вимогам п.1 ч.1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі;
- п. 9.3 оспорюваного договору недвозначно визначено, що «після підписання цього договору усі попередні перемовини по ньому, переписка, попередні домовленості і протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.
Посилання позивача на висновок Великоновосілківського PB ГУМВС України в Донецькій області від 22.05.2015 року та пояснення ОСОБА_2 від 05.10.2016 року, надані у іншій справі, судом до уваги не взяті, оскільки зазначені у них обставини мають бути доведені позивачем у загальному порядку, так як відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України: «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою».
Також суд констатує, що:
· повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину і т.п. має мати бути перед укладенням або під час укладення правочину, а не після його укладення;
· порушення відповідачем умов оспорюваного позивачем договору, як то займання ділянки більшої площі, ніж зазначено у договорі, реєстрація іншої юридичної особи (ПП “Нікос”) за адресою знаходження заправки позивача (без погодження з керівництвом С(Ф)Г “Прометей”) і використання замощення з порушенням цільового призначення і т.п. не є, за загальним правилом, підставами для визнання угоди недійсною;
· відсутність у позивача акта прийому-передачу об'єкта оренди не є беззаперечним свідченням того, що такого акту не має і у відповідача або про відсутність факту приймання-передачі об'єкту оренди;
· відповідно до чинного законодавства наслідком не досягнення сторонами згоди щодо істотних умов господарського договору є визнання такого договору неукладеним (таким, що не відбувся), а не недійсність правочину.
Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.208, 229, 230 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.180 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.35, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Селянському (фермерському) господарству “Прометей” у задоволенні позову до Приватного підприємства “Нікос” про визнання недійсним договору №2013/11 від 01.08.2013р..
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя В.І. Матюхін
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.