"31" серпня 2017 р.
Справа № 903/614/17
Суддя господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Темпо»
про роз'яснення ухвали господарського суду Волинської області від 16.08.2017 року
по справі №903/614/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг”
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Темпо”
про стягнення 69405745,63 грн.
встановив:
господарським судом Волинської області розглядається справа № 903/614/17 за позовом Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Темпо” про солідарне стягнення 69405745,63 грн., з них 63 450 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 4 893593,61 грн. відсотків за користування кредитом, 716 199,90 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 345952,13 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків. Підставою стягнення є невиконання ТзОВ “Пакко Холдинг” (Позичальник) умов кредитного договору № № 06.1-20/002 укладеного 11.01.2013 року між ПАТ “Укрсоцбанк” (Банк) та ТзОВ “Пакко Холдинг” (Позичальник).
15.08.2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Темпо» до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 06.1-20/002, укладеного між ТзОВ «Пакко Холдинг» та ПАТ «Укрсоцбанк» в частині п.6.2 даного договору.
Ухвалою господарського суду від 16.08.2017 року повернуто ТзОВ «Торговий центр «Темпо» без розгляду зустрічну позовну заяву з матеріалами на 6-ти аркушах. Дана ухвала оскаржена ТзОВ «Торговий центр «Темпо» до Рівненського апеляційного господарського суду.
29.08.2017 року від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про роз'яснення мотивувальної частини ухвали господарського суду від 16.08.2017 року.
Проте подана заява не може бути прийнята судом, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно ст.89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.
Верховний Суд України у п.п.1, 3 постанови Пленуму №14 від 26.12.2003р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” роз'яснив, що звернення розглядаються за правилами, встановленими Законом N 606-XIV, розд. V ЦПК, статтями 89, 118 - 122 ГПК, якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.
Скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК і ГПК, та містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.
Згідно ч.1 ст.56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до вищезазначеної норми, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Згідно п.2 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно п.п.59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином, належним доказом відправлення стороні заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
До вказаної заяви не додано опис вкладень в поштовий конверт та фіскальний чек, які б свідчили про направлення останньої сторонам по справі.
Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача(заявника) належним чином інформувати сторони про подання заяв до суду шляхом направлення їм копії такої заяви з додатками.
Згідно п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 ГПК.
Згідно п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Не надіславши заяву про роз'яснення ухвали сторонам по справі, заявник фактично позбавив їх права на інформацію про заяву, з якою він звертається до суду, ознайомлення з її змістом та доданими документами, оскільки ГПК України встановлює 10-ти денний строк для її розгляду, без обов'язкової явки сторін в судове засідання.
Крім того, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено за подання до господарського суду заяви про роз'яснення судового рішення сплачується судовий збір в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600,00 гривень.
Відповідно до п. 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Викладені обставини виступають підставою для повернення даної заяви без розгляду, що в свою чергу, не позбавляє позивача права на повторне звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.
На підставі викладеного, господарський суд, керуючись п.4, 6 ч.1 ст.63, 86, 89 ГПК України, -
ухвалив:
Заяву № 15 від 28.08.2017 року (вх.№01-79/33/17 від 29.08.2017 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Темпо» про роз'яснення мотивувальної частини ухвали суду від 16.08.2017 року у справі 903/614/17 на 2-х арк. - повернути заявнику без розгляду.
Суддя С. В. Костюк