29.08.2017 Справа № 904/7763/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК ТЕРМ", м. Дніпро
до Комунального підприємства "ДНІПРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення боргу 30 709,28 грн. за договором підряду
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 28.08.2017
ОСОБА_2 - представник за довіреністю №б/н від 28.08.2017
Від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 612 від 13.06.2017
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК ТЕРМ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпровські міські теплові мережі" суми основного боргу у розмірі 30 709,28 грн. за договором підряду № 334-11-Р від 20.09.2011.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору підряду № 334-11-Р від 20.09.2011 в частині повної оплати вартості виконаних робіт.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, оскільки вперше він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом 25.07.2017, тобто в межах строку позовної давності, однак позовну заяву було повернуто без розгляду ухвалою від 27.07.2017 (справа № 904/7515/17).
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у відзиві на позові зазначив, що враховуючи встановлений законом трирічний строк позовної давності, момент виникнення заборгованості перед позивачем - 29.05.2012 та момент звернення до суду з позовом - 08.08.2017, слід дійти висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні 29.08.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
20.09.2011 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (надалі - Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК Терм" (надалі - Підрядник, Позивач) був укладений договір підряду № 334-11-Р (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1. Договору предметом договору є встановлення вузла обліку теплової енергії в котельні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Булата, 6 АНД тепловий район.
Підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно Календарного графіка виконання етапів робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 3) (п. 2.1. Договору).
Пункт 2.2. Договору передбачає, що Підрядник може забезпечити дострокове виконання робіт і здачу їх Замовнику.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що договірна ціна (додаток №1) визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає 30709,28 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 118,21 грн.
Згідно п. 11.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний термін за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки до усунення недоробок і дефектів, виявлених під час приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 12.2. Договору прийом результатів робіт здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту отримання ним повідомлення підрядника про готовність робіт до здачі.
Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформлюється актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін. Підрядник повинен здавати акти виконаних робіт не пізніше 28 числа звітного місяця до виробничо-технічного відділу замовника та не пізніш як 6 числа місяця наступного за звітним до бухгалтерії замовника. За наявності претензії замовника за якістю і об'єму виконаних робіт, він має право відмовитися від підписання акту і направити підряднику письмові зауваження з вказівкою термінів усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунені підрядником у встановлені терміни, замовник має право доручити їх усунення третім особам з подальшим відшкодуванням підрядником вартості таких робіт, виконаних третіми особами, або відповідно зменшити розмір винагороди підрядника (п. 12.3. Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань (п. 16.1. Договору).
В підтвердження виконання робіт по спірному договору підряду позивач та відповідач підписали 18.05.2012 акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 (а.с. 47-50, 65-69), відповідно до яких роботи виконані в відповідності до Договору, якісно та в строк, претензій, які стосуються виконання робіт у сторін Договору нема.
Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012, загальна вартість виконаних робіт складає 30 709,80 грн.
Проте, порушуючи умови договору відповідач своєчасно не сплатив прийняті роботи, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 30 709,80 грн., що і стало причиною спору.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у відзиві на позові зазначив, що враховуючи встановлений законом трирічний строк позовної давності, момент виникнення заборгованості перед позивачем - 29.05.2012 та момент звернення до суду з позовом - 08.08.2017, слід дійти висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову на підставі наступного.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.
Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.
Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаними актами приймання виконаних робіт за травень 2012.
Отже, враховуючи положення п.11.1. Договору та дату підписання актів приймання виконаних робіт - 18.05.2012, строк сплати вартості виконаних робіт за договором - по 28.05.2012 включно. Таким чином, прострочення оплати відповідачем починається з 29.05.2012 та заборгованість становить 30 709,28 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності (а.с. 81). Відтак, зважаючи на заяву відповідача, слід відзначити про наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Зважаючи на те, що 29.05.2012 розпочалось порушення зобов'язання за Договором, а значить 29.05.2012 розпочався і перебіг строку позовної давності для стягнення заборгованості. Приймаючи до уваги загальний строк позовної давності, слід зазначити, що позовна давність в даному випадку сплила 28.05.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до суду лише - 07.08.2017, що вбачається із дати реєстрації позовної заяви в канцелярії суду.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, з огляду на строк позовної давності в три роки стосовно стягнення заборгованості, суд вважає, що у даному випадку позивач пропустив строк позовної давності, встановлений законом, для стягнення заборгованості.
Слід зазначити, що в судовому засіданні 29.08.2017 позивач посилався на те, що ним строк позовної давності не пропущено, оскільки ТОВ „ЛК Терм” вперше звернувся до суду з даним позовом ще 25.07.2017, тобто в межах строку позовної давності. Однак, позовну заяву було повернуто без розгляду ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2017, в найкоротший термін усунувши процесуальні недоліки, позивач повторно звернувся із даним позовом. Відтак, враховуючи наведені обставини, за оцінкою позивача, пропуск строку позовної давності відбувся з поважних причин, оскільки ним було вчинено усі дії з метою дотримання строку позовної давності.
Щодо стверджень позивача стосовно поважності причин пропуску строку позовної давності суд вважає за необхідне відзначити про наступне.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
До висновку про поважність причин пропущення строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позовну неможливим або утрудненим. Не може бути підставою для захисту права за позовом, заявленому з пропущенням строку позовної давності, не пред'явлення заінтересованою особою позову навмисно або по необережності.
Якщо суд дійде висновку про те, що строк позовної давності пропущено з поважної причини, то у своєму рішенні приводить відповідні мотиви у підтвердження своїх висновків.
Тобто, чинне законодавство не передбачає вказівок на причини які можуть бути визнані поважними, у зв'язку з чим поважність причин пропуску є оціночною категорією та повинна встановлюватись судом у кожному окремому випадку з врахуванням обставин конкретної справи.
Відтак, під час вирішення цих питань, суди повинні керуватися правилами ст. 43 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, з посиланням на те, що ним неодноразово здійснювались дії, які свідчать про намагання подати позов в межах строку. Зокрема, подача позову вперше - 25.07.2017, яку було повернуто ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2017 позивачу без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України. Оскільки в найкоротший термін, усунувши процесуальні недоліки, позивач повторно звернувся із даним позовом, позивач вважає, що причини пропуску строку позовної давності є поважними.
Слід звернути увагу, що за змістом частини 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, ст. ст. 54, 56, 57 ГПК України. При цьому, якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 ГПК), то перебіг позовної давності не переривається.
З урахуванням положення частини 4 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду. Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.
В разі скасування ухвали господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви або про її повернення перебіг позовної давності переривається з дня первісного подання цієї заяви до суду.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для переривання перебігу позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом з додержанням вимог процесуального закону лише 07.08.2017, тоді як при первісному зверненні з позовом позивачем було допущено порушення вимог закону (п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України). Будь яких інших підстав, які б свідчили про те, що своєчасне пред'явлення позову було неможливим або утрудненим, відповідно пропуск строку позовної давності є поважним, позивачем не наведено.
Зазначене свідчить про відсутність поважних причин пропуску строків позовної давності, у зв'язку з чим, суд відмовляє позивачу у визнанні поважними причин пропуску строку позовної давності з наведених ним підстав.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що у даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 01.09.2017
Суддя ОСОБА_4