16 серпня 2017 рокум. Ужгород№ 299/129/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симкнич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Шиш О.В.
представника відповідача - Жупан А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною відмови та відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, згідно якої просить суд визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 100000 гривень моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивач проходив військову строкову та понадстрокову службу і станом на день звернення до суду із даним адміністративним позовом позивачу виповнилось 52 роки та у відповідності до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у позивача виникло право на призначення пенсії за вислугу років. При зверненні до відповідача із заявою про призначення такої пенсії, позивачу було надано відповідь про неможливість призначення такої, у зв'язку із ненадходженням відповідного пакету документів для призначення пенсії.
Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, а отже підлягає визнанню протиправною.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, посилаючись на те, що жодних матеріалів щодо призначення пенсії позивачу від Закарпатського обласного військового комісаріату відповідно до п. «б» 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на адресу головного управління не надходило та головним управлінням не приймалось жодних рішень про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
З огляду на те, що до головного управління не надходили від органів Міністерства оборони України жодних матеріалів для призначення позивачу пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ та головне управління не приймало жодних рішень про відмову у призначенні такої пенсії, а надана позивачу відповідь від 11.01.2016 р №5/111-99-05 на його звернення - не породжує певних правових наслідків і носить інформативний характер, а отже не порушує жодним чином прав та свобод позивача, а відтак в задоволенні даного адміністративного позову просить відмовити.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач проходив строкову військову службу з 1982 року, а потім понадстрокову і станом на день звільнення його вислуга складала 17 років 07 місяців та 25 днів, що підтверджується довідкою з військового комісаріату (а.с. 4-5).
Позивач звернувся із письмовою заявою до Міністерства оборони України про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с 87-88).
Вказана заява була переадресована Пенсійному фонду України (а.с. 7), а Пенсійний фонд України вказану заяву надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для розгляду та надання відповіді (а.с. 13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи, зокрема у випадку позивача - Міністерства оборони України, а саме Закарпатським обласним військовим комісаріатом.
Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався, докази про відповідне звернення в матеріалах справи відсутні та не надані в судовому засіданні, натомість наявна заява про звернення до Міністра оборони України про призначення пенсії та розгляд питання про забезпечення житлом.
Однак, як було встановлено в судовому засіданні, жодних матеріалів щодо призначення пенсії позивачу від Закарпатського обласного військового комісаріату на адресу головного управління не надходило та головним управлінням не приймалось жодних рішень про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
З огляду на те, що до головного управління не надходили від органів Міністерства оборони України жодних матеріалів для призначення позивачу пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ та головне управління не приймало жодних рішень про відмову у призначенні такої пенсії, а надана позивачу відповідь від 11.01.2016 р №5/111-99-05 на його звернення - не породжує певних правових наслідків, а носить інформаційний характер і не набуває статусу рішення в розумінні п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України.
Стосовно питання призначення позивачу пенсії до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) суд зазначає наступне.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї додатків, позивач проходив військову службу з 17.12.1982 р. по 12.08.2000 р. На день звільнення вислуга позивача склала 17 років 07 місяців 25 днів в календарному обчисленні.
Відповідно до пункту "б" Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону на день звільнення позивача з військової служби), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани,військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
На день звільнення з військової служби позивач не досягнув 45-річного віку та не мав необхідний загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, необхідний для призначення пенсії за вислугу років згідно до Закону № 2262-ХІІ.
З 4 липня 2002 року вступила в дію редакція п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, згідно якої право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з них не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.
За змістом зазначеної правової норми, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в цій статті особи, які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Пізніше, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 4 квітня 2006 року № 3591-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців пункт "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" був викладений у такій редакції: "особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України". Зазначені зміни набрали чинності 29 квітня 2006 року.
З огляду на викладене, особи які звернулися за призначенням пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ в період з 6 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року мали право на призначення такого виду пенсії у разі досягнення 45-річного віку, незалежно від часу звільнення зі служби та за наявності у них страхового стажу 25 років і більше.
На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років діяла редакція пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", що пов'язувала право на пенсію, зокрема, з досягненням особою 45-річного віку на день звільнення зі служби, а не на день звернення із заявою про призначення пенсії. Оскільки ж позивач на день звільнення встановленого законом віку не досяг, то у нього відсутнє право на призначення відповідної пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року у справі №К9991/8814/11 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року у справі № К/800/64276/13.
Відповідно до вимого ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, так як доводи позивача спростовані в судовому засіданні представником відповідача в даній справі, а відтак суд приходить до переконливого висновку, що відповідач в даному випадку діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною відмови та відшкодування шкоди - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяМ.М. Луцович