Україна
11 листопада 2009 р. справа № 2а-14308/09/0570
час прийняття постанови: 13-25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, м. Селидове
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 травня 2009 року № 00001401742/0
за участю
позивача: ОСОБА_1 - особисто
представника відповідача: Аніщенко О.С. - за дов. від 12.10.2009р.
ОСОБА_1 заявлено позов до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 травня 2009 року № 00001401742/0.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав у відповідача для визначення його у якості платника збору за забруднення навколишнього природного середовища, з огляду на те, що він не використовував власний вантажний автомобіль у підприємницькій діяльності у спірному періоді.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірне повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Селидівської міської ради 2 лютого 2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з 2 лютого 2006 року перебуває на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № НОМЕР_2 від 18 лютого 2006 року, у 2008 - 2009 роках був платником єдиного податку, свідоцтва про сплату єдиного податку від 17 грудня 2007 року серії НОМЕР_3 на 2008 рік, від 22 грудня 2008 року серії НОМЕР_4 на 2009 рік.
З 13 по 17 квітня 2009 року відповідачем здійснена виїзна планова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 23 квітня 2009 року № 246/17-НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Як встановлено судом, саме на підставі даного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 8 травня 2009 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 00001401742/0 згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у сумі 680 грн.
Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми статті 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 березня 1999 року № 303 (надалі - Постанова № 303), яка передбачає базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Як вбачається з акту перевірки (підпункт 3.7.5), перевіркою повноти визначення та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 1 січня по 31 грудня 2008 року відповідачем не встановлено його заниження. Відповідач в акті перевірки здійснив висновок, що у підприємницькій діяльності позивач використовував особистий вантажний автомобіль ГАЗ 330202 ЗНГ, НОМЕР_5 і згідно зі статтею 2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за № 544/3837 (надалі - Інструкція) був у 2008 році платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, внаслідок чого повинен був подавати до податкового органу розрахунки за 1, 2, 3, 4 квартали 2008 року.
Як встановлено судом з пояснень представника відповідача та акту перевірки, обсяги викидів використаного пального відповідачем не встановлено, внаслідок чого сума збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідачем не визначена у якості податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що висновок відповідачем про використання позивачем у підприємницькій діяльності особистого вантажного автомобіля, а також визначення позивача у якості платника збору, було здійснено відповідачем на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік, трудових договорів позивача з працівниками (водіями) та ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) зі строком дії з 24 жовтня 2007 року по 23 жовтня 2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та трьома фізичним особами були укладені трудові договори стосовно виконання обов'язків водія, а саме з 25 березня по 30 квітня 2008 року, з 1 лютого по 4 березня 2008 року, з 13 червня по 19 серпня 2008 року.
Як вбачається зі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік, позивачу видано свідоцтво на два види діяльності, а саме 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту та 63.40.0 організація перевезення вантажів по Україні, країн СНД, Болгарії та Європи.
Як встановлено судом, позивач як платник єдиного податку надавав до відповідача звіти за 1, 2, 3, 4 квартали 2008 року, відповідно до яких звітував за здійснення тільки виду діяльності: 63.40.0 організація перевезення вантажів по території та за межами України та визначення обсягу виручки за даним видом діяльності. Як вбачається з акту перевірки, відповідачем проводилася перевірка книг обліку доходів і витрат, виписок банку, договорів доручення, рахунків-фактури, накладних, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, однак жодного підтвердження здійснення вантажних перевезень власним вантажним автомобілем відповідачем не встановлено, внаслідок того, що всі первинні документи позивача свідчили про здійснення організації перевезення вантажів (експедиторські послуги). Враховуючи зазначене, відповідач не встановив обсягів викидів пального, що є об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища, внаслідок чого суд не приймає посилання відповідача як на докази на свідоцтво про сплату єдиного податку на 2008 рік, трудові договори позивача з працівниками (водіями) та ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Суд зазначає, що висновок відповідача про використання власного вантажного автомобіля у підприємницькій діяльності ґрунтується на припущеннях, яке не доведені у встановленому порядку. Жодного доказу здійснення викидів пального пересувними джерелами забруднення, що є об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища, відповідачем не надано, як і відсутні посилання на такі докази в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Згідно з пунктом 3.2 Інструкції об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Пункт 2 Постанови № 303 передбачає, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за, зокрема, викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що у спірних податкових правовідносинах двома обов'язковими умовами є наявність не тільки суб'єкта (платника збору), але й об'єкта обчислення збору, зокрема, викидів пального пересувним джерелом забруднення, що є відсутнім у спірних правовідносинах.
Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 травня 2009 року № 00001401742/0 задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 8 травня 2009 року № 00001401742/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 16 листопада 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.