Україна
12 листопада 2009 р. справа № 2а-14341/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Козаченка А.В.
при секретарі Шалагіновій М.В.
за участю:
представника позивача Божко О.Ю.
представника відповідача Долгих Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Донецького комунального підприємства «Фармація»
до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій
області
про визнання протиправним та скасування рішення
Донецьке комунальне підприємство «Фармація» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.06.2008 року заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на підставі ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» було прийнято рішення за №78 про стягнення з позивача безпідставно отриманої суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 2840,20 грн., а також штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки - 5680,40 грн. Вказує, що загальна сума економічної санкції згідно рішення відповідача становить 8520,60 гривень.
Вважаючи оскаржуване рішення незаконним, позивач не погоджується з підставами застосування санкцій з наступних підстав.
Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення керувався Поставною Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статті 119 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 20 червня 2007 року за № 835 (надалі - Постанова № 835).
Позивач наголошує на тому, що Постанова № 835 набула чинності 20 червня 2007 року, в той час як договори, на підставі яких позивачем постачались лікарські засоби, були укладені в січні-лютому 2007 року, тобто до набуття чинності Постановою № 835. Керуючись приписами ст. 58 Конституції України позивач робить висновок, що положення Постанови № 835 можуть розповсюджуватися лише на ті правовідносини, що виникли і продовжують існувати після 20 червня 2007 року.
Крім того, позивач вказує, що відповідачем не було виявлено жодних порушень постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1499 та наказу МОЗ України і Мінекономіки від 03.12.2001 року № 480/294, яким було встановлено граничні розміри торгових надбавок на вітчизняні та імпортні лікарські засоби та вироби медичного призначення.
Згідно з калькуляцією вартості однієї ампули морфіну, що реалізувався лікувально-профілактичним закладам в 2007 році в собівартість включені витрати підприємства, пов'язані з придбанням, перевезенням, перевіркою, зберіганням, відпуском та вивозом цього лікарського засобі.
Просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.06.2008р. №78.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що період з 02.06.2008р. по 06.06.2008р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області було проведено перевірку Аптеки № 2 Донецького комунального підприємства «Фармація», за результатами якої було складено акт від 06.06.2008р. № 223, яким виявлені факти завищення цін за рахунок перевищення граничного рівня торговельних надбавок при реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, які відпускаються за бюджетні кошти.
На підставі вказаного акту за результатами проведеної перевірки Аптеки № 2 Донецького комунального підприємства «Фармація» заступник начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області прийняв рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 78 від 26.06.2008р. Підставою для застосування економічних санкцій стали порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року № 835 «Про реалізацію статті 119 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, суд не може погодитися з законністю зазначеного рішення відповідача виходячи з наступного.
Суть порушення, якого на думку відповідача припустився позивач, полягає в тому, що Донецьке комерційне підприємство «Фармація» зависило ціни за рахунок перевищення граничного рівня торговельних надбавок (до 100%, замість 10%) при реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, що відпускаються за бюджетні кошти.
Разом з тим, в матеріалах справи наявні договори постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів № 188Л від 04.02.2007 року, № 262Л від 02.04.2007 року, відповідно до яких Донецьке комунальне підприємство «Фармація» здійснювало постачання лікарських засобів комунальним закладам охорони здоров'я. Додатком до кожного з вказаних договорів є специфікації, в яких сторони погодили ціни препаратів, що підлягають постачанню.
Як вбачається судом, вказані договори були укладені позивачем до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 835 від 20.06.2007 року «Про реалізацію статті 119 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Тому, в силу приписів ст. 58 Конституції України, якою закріплений принцип неможливості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (принцип ретроактивності), суд доходить висновку про те, що норми Постанови Кабінету Міністрів України № 835 від 20.06.2007 року «Про реалізацію статті 119 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть застосовуватися до правовідносин, зокрема - в частині визначенні ціни лікарських препаратів, які випливають з договорів постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів № 188Л від 04.02.2007 року та № 262Л від 02.04.2007 року.
Неправомірність дій відповідача в цій частині слід вважати доведеною і з огляду на те, що правовідносини позивача з контрагентами щодо поставки лікарських препаратів за певною ціною хоча і продовжують існувати після набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 835 від 20.06.2007 року «Про реалізацію статті 119 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», проте залишаються незмінними з моменту їх виникнення.
Також суд не може погодитись з позицією відповідача щодо перевищення позивачем граничних розмірі торгівельної надбавки (націнки) на лікарські препарати та як наслідок - необґрунтованого отримання виручки, виходячи з наступного.
Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року визначає основні принципи, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема:
- принцип «нарахування та відповідності доходів і витрат», який передбачає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
- принцип «історичної (фактичної) собівартості», згідно якого пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
В свою чергу, стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, передбачає, що принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 року за № 246 (надалі - П(С)БУ 9) визначено, що запасами визнаються активи, які, зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.
Пунктом 5 П(С)БУ 9 передбачено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Згідно п. 6 П(С)БУ 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають зокрема товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Відповідно до п. 9 П(С)БУ 9 первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Отже не можна вважати витрати позивача, пов'язані з придбанням лікарських засобів у виробника, торгівельною надбавкою (націнкою), оскільки такі витрати складають собівартість таких лікарських засобів.
З наданої позивачем Калькуляції вартості однієї ампули морфіну, що реалізується аптеками Донецького комунального підприємства «Фармація» в 2007 році та Довідки про фактичні витрати, пов'язані з придбанням, перевезенням, перевіркою, зберіганням, відпуском та вивозом наркотичних препаратів і психотропних речовин та прекурсорів по ДКП «Фармація» в 2007 році та з огляду на встановлені в договорах ціни на лікарські препарати вбачається, що торгівельна націнка ДКП «Фармація» на лікарські препарати, які можуть закуповувати заклади і установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, не перевищує 10%. Натомість, відповідачем не надано будь-яких розрахунків, які б спростовували доводи позивача і в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано будь-яких пояснень та доказів, які б спростовували вимоги позивача та підтверджували правомірність дій Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірного рішення, в зв'язку з чим його необхідно визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги Донецького комунального підприємства «Фармація» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 26.06.2008р. № 78 про стягнення з Донецького комунального підприємства «Фармація» економічних санкцій в сумі 8520,60 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Донецького комунального підприємства «Фармація» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень.
Постанова в повному обсязі виготовлена 16.11.2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Козаченко А.В.