Справа № 472/811/17
Провадження № 1-кс/472/166/17
01 вересня 2017 року смт. Веселинове
Слідчий суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , вивчивши матеріали заступника начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2017 року за № 12017150180000422, про арешт майна,
31.08.2017 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання заступника начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2017 року за № 12017150180000422 про арешт майна, а саме: комбайну зернозбирального «КЗС-11 Дніпро-350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, який належить ПП АФ «Перспектива» (Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Островського, 14); самоскиду вантажного ЗИЛ-ММЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, 1986 року випуску, та самоскиду вантажного САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який належить СГ ЗАТ «Миколаївське» (Миколаївська область, Веселинівський район, с. Новокатеринівка, вул. Комарова, 26), із забороною розпоряджатися таким майном будь-яким чином та використовувати його.
Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням на підставі п.1, п. 4 ч. 2 ст. 167, ст. 168, 170, 171 КПК України.
Клопотання обґрунтував тим, що 30.08.2017 року приблизно о 12:00 год. на земельну ділянку загальною площею 30 га ріллі, яка була оброблена та засіяна ОСОБА_6 , заїхав комбайн, який почав збирати врожай соняшнику. Протиправні дії були припиненні шляхом блокування роботи сільгосптехніки.
Зазначені дії було кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тобто самоправство, та дане кримінальне правопорушення внесено 30.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150180000422.
30.08.2017 року під час проведення огляду місця події було тимчасово вилучено наступне майно:
- комбайн зернозбиральний «КЗС-11 Дніпро-350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, який належить ПП АФ «Перспектива»;
- самоскид вантажний ЗИЛ-ММЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, 1986 року випуску, який належить СГ ЗАТ «Миколаївське»;
- самоскид вантажний САЗ 3507, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який належить СГ ЗАТ «Миколаївське».
Під час огляду місця події у бункері комбайну було виявлено насіння соняшнику загальною вагою 2070 кг, а два вантажних автомобіля (самоскида) були підготовлені для вчинення злочину, тобто мали використовуватись для перевезення самовільно зібраного насіння соняшника.
Слідчий вважає, що вказана техніка відповідно до п. 1 п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України пристосована та використовувалась як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, є доказом злочину і підлягає конфіскації, оскільки у разі незастосування заборони використання даного майна, а також заборони розпоряджатися таким майном, це може призвести до зникнення або втрати даного майна, тому це може перешкодити кримінальному провадженню. Крім того слідчий вважає, що повернення вказаного майна власникам може призвести до настання інших негативних наслідків, оскільки вони можуть бути повторно використанні як знаряддя злочину під час збору врожаю соняшнику, який був засіяний та оброблений ОСОБА_6 .
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали повністю.
Представник власників майна ПрАТ «Миколаївське» та ПП АФ «Перспектива» ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання заперечував. Просив у задоволенні клопотання відмовити повністю, оскільки вилучене слідчим майно на його думку не може бути речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України та в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова слідчого про визнання спірного майна в якості речових доказів. Крім того, зазначив, що за відсутності пред'явленої обґрунтованої підозри будь кому з кола осіб власників спірних земельних ділянок у слідчого судді відсутні підстави для задоволення клопотання про накладення арешту на майно.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, слідчого, представника, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов наступних висновків.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, суд повинен враховувати зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Разом з тим слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим не чітко зазначено підстава та мета арешту майна відповідно до положення ст. 170 КПК України та обґрунтування в необхідності арешту зазначеного майна, оскільки в судовому засіданні з'ясовано про існуючу можливість зібрання врожаю із спірної земельної ділянки. Натомість слідчий в клопотанні однією з підстав накладення арешту на майно зазначає й інші негативні наслідки його не накладення, зокрема повторне його використання як знаряддя злочину.
В судовому засіданні слідчим було також зазначено ще на одну з підстав арешту майна, як знаття соціальної напруги серед населення в с. Катеринівка Веселинівського району Миколаївської області, але в своєму клопотанні дану підставу слідчий не обґрунтував.
Крім того, згідно витягу з кримінального провадження № 12017150180000422 за заявою ОСОБА_6 , внесеного в ЄРДР 30.08.2017 року, правову кваліфікацію кримінального правопорушення визначено за ст. 356 КК України. Однак на час розгляду клопотання було встановлено відсутність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні будь-якою особою зазначеного у витязі з кримінального провадження кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, а тому його слід повернути для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309 КПК України, суд,
Клопотання заступника начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури радником юстиції ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2017 року за № 12017150180000422 про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків.
Встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Роз'яснити учасникам судового розгляду, що згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України після спливу зазначеного строку та не усунення недоліків тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1